12 грудня 2018 року Справа № 160/8430/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.11.2018 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_2, викладене в рішенні від 27.04.2018, та визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення її пенсії - протиправною та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії - провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 22.10.2017 - в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є громадянкою України. По досягненню пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон. 22.10.2017 позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Починаючи з 2017 року і станом на сьогоднішній день позивач, призначеної по закону пенсії, не отримує. 19.04.2018 представник позивача, діючий на підставі нотаріальної довіреності, подала до Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області особисту заяву ОСОБА_2 про поновлення пенсії, нотаріально посвідчену та апостильовану. Листом від 27.04.2018 №6262-18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відмову у поновленні виплат, оскільки зазначена заява подано особою, яка не має жодного документу, який засвідчував би представництво позивача. Відмову, оформлену листом від 27.04.2018 №6262-18, позивач вважає протиправною, що й стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
04.12.2018 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що рішення Пенсійного органу, оформлене листом від 27.04.2018 №6262-18 (відмова у поновленні виплати пенсії позивачу) прийнято правомірно, оскільки до заяви, яку надав позивач до управління, не було надано жодного документу, який би засвідчував представництво уповноваженого представника.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, ОСОБА_2 є громадянкою України, що підтверджено закордонним паспортом громадянина України № НОМЕР_2.
По досягненню пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, позивачу була призначена пенсія за віком.
22.10.2017 позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Починаючи з 2017 року позивач не отримує пенсію.
19.04.2018 представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, звернулась до Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_2
Листом від 27.04.2018 №К6262-18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про відмову у поновленні виплати раніше призначеної пенсії, посилаючись на п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в якому вказано, що заява, зокрема, про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем його перебування на обліку як одержувача пенсії, зазначає, що до заяви, яку надав позивач до Пенсійного органу, не надано жодного документу, який засвідчував би представництво ОСОБА_2
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту (п. 1, 6, частини 1ст. 92 Конституції України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-ІV в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону №1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
На підставі наведеного, суд доходить висновку, що з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 всі пенсіонери - громадяни України, які виїхали до інших країн на постійне місце проживання мають такі ж самі конституційні права, як і громадяни Україні, які проживають на території України. До цієї ж категорії осіб відноситься й ОСОБА_2, яка постійно проживає в Країні Ізраїль та має право на поновлення виплати пенсії.
З приводу звернення позивача до Пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії через уповноваженого представника суд зазначає наступне.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.04.2018 №6262-18 вбачається, що єдиною підставою для відмови позивачу у поновленні раніше призначеної пенсії за віком стало ненадання документу, який засвідчував би представництво позивача.
В той же час, посилаючись на пункт 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, відповідачем зазначено, що заява про, зокрема, поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Проте, представник позивача, який звернувся до відповідача з заявою про поновлення позивачу пенсії, хоча і має довіреність на представлення інтересів ОСОБА_2, однак відповідно до чинного законодавства не є його законним представником, суд зазначає наступне.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.5 Порядку № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому, у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Тобто, поновлення виплати пенсії здійснюється виключно на підставі заяви особи, якій її призначено або її законного представника.
При цьому, статтею 242 Цивільного кодексу України визначено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.
Частиною 3 статті 242 Цивільного кодексу України визначено, що законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
При цьому, частинами 1,2 статті 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
Отже, враховуючи наявність довіреності від 10.04.2018, ОСОБА_4 на представлення інтересів позивача - ОСОБА_2, зокрема в органах Пенсійного фонду України, в тому числі з правом подання та підпису відповідних заяв, необхідних для призначення, поновлення пенсії, ОСОБА_4 є представником ОСОБА_2 в розумінні частини 3 статті 242 Цивільного кодексу України, а отже вона мала повноваження на звернення до органів Пенсійного фонду України в інтересах позивача для поновлення пенсії.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За таких обставин, з урахуванням того, що у представника позивача при зверненні до органів Пенсійного фонду була довіреність, видана особисто ОСОБА_4, оформлена належним чином, завірена та апостильована, суд доходить висновку, що відмова Пенсійного органу в поновленні виплати пенсії позивачу, оформлена листом від 27.04.2018 №К6262-18, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, та вважає за потрібне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 22.10.2017, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі з проведенням індексації.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_2 в частині визнання протиправним рішення у поновленні виплати пенсії ОСОБА_2, викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.04.2018 №К6262-18, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 22.10.2017, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком з урахування компенсації втрати частині доходів, суд зазначає наступне.
Так, законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" вказано, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки. В даному випадку суми пенсії, за невиплату яких позивач просить стягнути компенсацію, йому нараховані до виплати не були, тому й відсутні підстави для здійснення такої компенсації. Отже, вимога позивача в частині нарахування компенсації втрати частини доходів є передчасною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню..
Відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд стягує з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції №0.0.1178697734.1 від 07.11.2018.
Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення у поновленні виплати пенсії ОСОБА_2, викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.04.2018 №К6262-18.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 22.10.2017, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції №0.0.1178697734.1 від 07.11.2018.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко