Справа № 265/9385/18
Провадження № 3/265/2498/18
12 грудня 2018 року місто Маріуполь
Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки села Піонерське Новоазовського району Донецької області, громадянки України, яка згідно протоколу про адміністративне правопорушення проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення, серія ГП 222516, складений 08 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з додатками до нього.
Згідно вказаного протоколу: «06 жовтня 2018 року, приблизно о 14-32 годині, ОСОБА_2 ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню свого сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що призвело до скоєння останнім крадіжки у магазині "Сільпо" по проспекту Перемоги, 21 в місті Маріуполі".
ОСОБА_2 повістка про виклик до суду надсилалась рекомендованим листом із повідомленням за адресою її проживання, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення, однак кореспонденція повернута суду без отримання адресатом, за закінченням строку зберігання.
Разом із тим, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2, яка знала про складення відносно неї даного протоколу та повідомлена про те, що справа розглядатиметься Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Вивчивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх заміняють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Стаття 150 Сімейного Кодексу України містить обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, серед яких зокрема, виховування дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка до самостійного життя; повага до дитини; заборона будь-яких видів експлуатації батьками своєї дитини; заборона фізичних покарань дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов'язків (об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.
Проте суть порушення, викладена у протоколі відносно ОСОБА_2, взагалі не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 184 ч. 1 КУпАП, та не містить всіх ознак об"єктивної та суб'єктивної сторони даного правопорушення, зокрема, не зазначено, в чому саме полягає ухилення останньої від виконання обов'язків щодо виховання сина, тобто винна поведінка, не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов'язки передбачені та вимоги якого порушила ОСОБА_2
Крім того, належних та допустимих доказів які б підтверджували, що ОСОБА_2 ухиляється від від виконання передбачених законодавством обов"язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітнього сина ОСОБА_3, матеріали справи не містять.
За змістом статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Шиян В.В.