Кіровоградської області
26.01.10 Справа № 4/173
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І., розглянувши матеріали справи № 4/173
за скаргою: товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой" б/н від 25.12.2009 року на дії відділу Державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой", м. Кіровоград
до відповідача: фермерського господарства "Веселий кут", Кіровоградська область, м. Знам'янка, с. Веселий кут
про стягнення 51617,12 грн.
Представники сторін:
від позивача - директор Компанієць В.І., протокол № 30 від 23.01.1995р.;
від відповідача - участі не брав;
від відділу ДВС - державний виконавець Матусевич Ю.М., довіреність № 6 від 26.01.10;
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача і ВДВС, господарський суд
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2008 року позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з фермерського господарства "Веселий кут" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой" заборгованість в розмірі 51617,12 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 40000 грн., втрати від інфляції 11617,12 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі 516,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
На виконання зазначеного рішення 01.07.2008 року видано наказ.
25.12.2009 року на адресу господарського суду Кіровоградської області надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой" б/н від 25.12.2009 року на дії відділу Державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції.
Скаргу мотивовано тими обставинами, що ВДВС в особі державного виконавця Матусевича Ю.М та начальника ВДВС Знамянського МРУЮ Масленикова В.А. не в повній мірі вжили всіх необхідних заходів для примусового виконання рішення суду, оскільки відсутні їх звернення про стягнення на посіви сільськогосподарських культур (осінь 2008 та весна 2009 року) в рамках виконавчого провадження ВП №12690920, тобто проявлено незаконну бездіяльність.
Заявою від 13.01.2010 року стягувач уточнив обгрунтування свох вимог, пропонує останній абзац загальної частини скарги розглядати у наступній редакції: виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 20, 147 ГК України ст.ст. 1, 2, 12, 22, 86, 121-2 ГПК України, ст.ст. 5, 8, 25, 85 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 1-11 Закону України "Про виконавчу службу" та п.2 прохальної частини скарги в редакції: Винести ухвалу, якою нездійснення певних виконавчих дій по зверненню стягнення на рухоме майно боржника у вигляді посівів сільськогосподарських культур (осіні 2008 року та весни 2009 року) при виконанні рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №4/173 про стягнення з ФГ "Веселий кут" боргу у розмірі 52251 грн. 28 коп. на користь ТзОВ "Інвестстрой" в рамках виконавчого провадження ВП №12690920, визнати незаконною бездіяльністю державних виконавців ВДВС Знамянського МУЮ Масленикова В.А. та Матусевича Ю.М. як порушення ст.ст. 5, 8 ЗУ "Про виконавче провадження" та ст.ст. 1, 6, 7 ЗУ "Про виконавчу службу".
Заяву про уточнення обгрунтування вимог прийнято судом до провадження, копію вказаної заяви про уточнення вимог вручено представнику ВДВС в судовому засіданні та надано необхідний час для ознайомлення представнику ВДВС.
В судовому засіданні 26.01.2010 року стягувачем подано доповнення до мотивувальної частини скарги з посиланням на п. 16 абз. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".
Представник ВДВС викладені в скарзі доводи стягувача спростовує наданими для долучення до матеріалів справи копіями документів виконавчого провадження, просить в задоволенні заяви на дії ВДВС відмовити повністю.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд прийшов до переконання, що вимоги стягувача не базуються на приписах чинного зхаконодавства та не підлягають до задоволення в повному обсязі з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження ВП №8168713 за наказом господарського суду Кіровоградської області у справі №4/173 відкрито постановою державного виконавця від 11.07.2008 року та запропоновано боржнику в строк до 18.07.2008 року добровільно сплатити 52251 грн. 29 коп. на користь стягувача (а.с.68).
Постановою від 25.06.2009 року державного виконавця накладено арешт на кошти боржника по зведеному виконавчому провадженню на суму 297132 грн. 96 коп. та направлено постанови за місцем відкриття розрахункових рахунків.
Про вжиття державним виконавцем можливих заходів для забезпечення реального виконання рішення суду засвідчує також переписка ВДВС зі стягувачем, зокрема лист №14897 від 14.07.2008 року (а.с.70), телеграма (а.с.71) та лист стягувача №229 від 04.06.2009 року (а.с.77).
Натомість, господарський суд звертає увагу на ту обставину, що виконання наказу господарського суду Кіровоградської області у справі №4/173 було обтяжено наявністю рішень Кіровоградського районного суду у справі №2-441/2008 від 26.06.2008 року, №2-358/2009 від 30.04.2009 року, №2-376/2009 від 26.05.2009 року, якими було визнано недійсними договори купівлі-продажу посівів насіння соняшнику і гірчиці на полях боржника та визнано право власності на посіви за Яровим А.І. і Юнгом С.Е., оскільки згідно до рішення господарського суду до стягнення підлягали грошові кошти в розмірі 52251 грн. 29 коп., а питання про зміну порядку чи способу виконання рішення суду у встановленому порядку не вирішувалось.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Заявник (стягувач) не надав безспірних доказів про наявність порушень закону в діях працівників ВДВС, а його пояснення в частині зобов'язання державного виконавця в апеляційному порядку оскаржувати рішення Кіровоградського районного суду у справі №2-441/2008 від 26.06.2008 року, №2-358/2009 від 30.04.2009 року, №2-376/2009 від 26.05.2009 року є лише власним міркуванням та не базується на вимогах законодавства, що регулює права і обов'язки державних виконавців. Зокрема, прийнявши до відома вказані рішення суду державний виконавець не порушив приписи ст. 5 Закону "Про виконавче провадження" згідно до яких державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Крім того, серед повноважень державного виконавця відсутні права та обов'язки щодо оцінки законності рішень судів, які набрали чинності.
Натомість, зареєструвавши обтяження рухомого майна державний виконавець вжив заходи для недопущення його реалізації поза виконавчою процедурою.
Правомірність дій державного виконавця також підтверджується аналізом приписів Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 24 червня 2004 року N 1892-IV, від 4 лютого 2005 року N 2424-IV, від 23 червня 2005 року N 2704-IV, від 22 грудня 2005 року N 3273-IV, яким визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Згідно до ст.2 вказаного Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: боржник - особа, яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за таким зобов'язанням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувача зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження;
уповноважений орган - орган державної влади або його посадова особа, який відповідно до закону наділений повноваженнями обтяжувати рухоме майно, що належить юридичній чи фізичній особі;
обтяжувач - уповноважений орган при публічному обтяженні; кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням; власник рухомого майна, що знаходиться у володінні боржника; будь-яка інша особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження; особа, яка здійснює управління рухомим майном в інтересах кредитора.
Поряд з цим судом враховується, що обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.
Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом.
Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем та боржником протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Разом з тим, зі змісту ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” вбачається, що постанова державного виконавця може бути визнана судом незаконною, або скасована начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Господарський суд може лише визнати постанову державного виконавця незаконною, а не скасовувати її, оскільки це право належить начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби.
Окрім того, виходячи зі змісту законодавства, що регулює порядок оскарження рішень, дій бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, у разі визнання неправомірними (незаконними, недійсними) рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. Приймаючи до уваги, що заявлені вимоги про визнання бездіяльності начальника ВДВС Масленікова В.А. пов'язане з оцінкою дій підпорядкованого йому державного виконавця Матусевича Ю.М., а в діях останнього не встановлено порушення закону, то не підлягають до задоволенні і заявлені вимоги щодо Масленікова В.А.
Натомість, господарський суд вважає, що строк на звернення із скаргою встановлений ст. 121-2 ГПК України скаржником не пропущений незважаючи на ту обставину, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена 23.12.2008 року, а стягувач 25.12.2009 року звернувся із заявою до суду безпосередньо після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Крім того, таку правову позицію також повністю підтверджено листом Міністерства юстиції України №28-41-29 від 20.02.2008 року за підписом заступника Міністра Цоклан В.І. згідно про наступне.
У зв'язку з реформуванням системи органів державної виконавчої служби відповідно до Закону України від 23.06.2005 № 2716 "Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження", Указу Президента України від 20.04.2005 № 701/2005 "Питання Міністерства юстиції України" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2005 № 320 "Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції"" утворено Департамент державної виконавчої служби, як урядовий орган державного управління.
На виконання вищевказаних нормативних актів та наказу Міністерства юстиції України від 19.08.2005 № 1482/к «Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції» відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції ліквідовано.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 22.12.2006 № 521 "Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" щодо реформування органів державної виконавчої служби», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 № 1622 "Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби", наказів Міністерства юстиції України від 25.01.2007 № 21/5 «Про реформування органів юстиції» та від 26.01.2007 № 22/5 «Про утворення відділів державної виконавчої служби у складі територіальних управлінь юстиції» Міністерство юстиції України є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби, новостворені відділи державної виконавчої служби районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції є правонаступниками відповідних державних виконавчих служб у районах, містах (міст обласного значення), районах у містах.
Натомість, господарським судом враховуються приписи ст.115 Господарського процесуального кодексу України згідно до яких рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Таку правову позицію викладено в п.15 Постанови Пленуму ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» за приписами якого при виконанні рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець згідно зі ст. 50 Закону N 606-XIV ( 606-14 ) у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, а також на рахунки в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Наведений у додатку до Закону N 606-XIV ( 606-14 ) Перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, є єдиним для всіх випадків звернення стягнення на зазначене майно.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой" б/н від 25.12.2009 року на дії відділу Державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції залишити без задоволення, повністю відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Ю. І. Хилько