33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"12" грудня 2018 р. Справа № 918/933/17
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви про розстрочення виконання рішення у справі
за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК"
про стягнення збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 55 207, 50 грн,
В засіданні приймали участь:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1;
від органу прокуратури: ОСОБА_2
Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" про стягнення збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 55 207, 50 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 року у справі №918/933/17 задоволено позов Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" про стягнення збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 55 207, 50 грн.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 року рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 року скасовано, а рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 року залишено в силі.
03 грудня 2018 року на виконання рішення суду від 04.04.2018 року господарським судом видано відповідні накази.
Водночас, 03 грудня 2018 року на адресу суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" надійшла заява про розстрочення виконання рішення у цій справі, у зв'язку зі скрутним фінансовим станом боржника та відсутністю можливості негайного виконання судового рішення у повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.12.2018 року вказану заяву прийнято до розгляду та призначено до слухання на 12.12.2018 року.
У судовому засіданні 12.12.2018 року представник органу прокуратури заперечив проти задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.
Представник заявника у судовому засіданні 12.12.2018 року підтримав заяву про розстрочення виконання рішення у цій справі у повному обсязі.
Розглянувши заяву про розстрочення виконання судового рішення, суд встановив наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
При розгляді заяви про розстрочку рішення суду, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Судом встановлено, що відповідно до статуту та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності товариства є будівництво житлових та нежитлових будівель. Протягом 25 років свого існування товариство здійснило будівництво більше 50 житлових та нежитлових об'єктів у м. Рівному та Рівненській області.
Внаслідок порушення у 2008-2010 роках податковим органом вимог законодавства під час зарахування платежів по податках, у товариства виникли численні судові спори відносно стягнення податкового боргу, які тривають по даний час.
Зокрема, на розгляді у Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа №817/1737/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках в сумі 736 833, 03 грн, що підтверджується копією адміністративного позову, ухвалами Рівненського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року та 19.11.2018 року у справі №817/1737/16.
Тобто, товариству необхідно буде також погашати значну суму боргу перед місцевим бюджетом по орендній платі та податку на додану вартість.
Крім того, у зв'язку із тривалим оскарженням у справі №817/1135/16 незаконних дій Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області, вчинених відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК", останнє було позбавлено можливості здійснювати відчуження квартир у багатоквартирному житловому будинку по вул. М.Струтинської, 13-Б, замовником будівництва якого є відповідач.
Таким чином, у відповідача відсутні власні наявні кошти в необхідному розмірі для негайного виконання рішення суду від 04.04.2018 року.
Всі отримані доходи у вигляді сплати майнових прав відповідач направляє на погашення заборгованості, що пов'язана із сплатою орендної плати за землю, послугами по будівництву багатоповерхового житлового будинку по вул. М.Струтинської, 13-Б, а також на виплату заробітної плати працівникам та сплату податків і зборів.
Оскільки, сплата майнових прав за квартири відбувається нерегулярно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" не може негайно виконати рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 року у справі №918/933/17 у повному обсязі.
Негайне примусове виконання рішення суду може призвести до затримки у сплаті податків та виплаті заробітної плати працівникам, завдасть значних збитків товариству, що може створити загрозу зупинки діяльності відповідача.
Отже, наведені обставини є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача.
За приписами ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
В поданій заяві відповідач зазначає, що одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до виникнення у відповідача заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету, заробітної плати, і як наслідок припинення господарської діяльності боржника, повної його неплатоспроможності та банкрутства, що унеможливить виконання рішення суду взагалі.
Відтак, заходи примусового стягнення з відповідача заборгованості зможуть не тільки не надати очікуваного результату, а й можуть мати своїм наслідком зупинення діяльності відповідача та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.
Крім того, суд враховує, що заявник не ухиляється від виконання рішення суду, маючи намір добровільно виконати рішення суду та самостійно здійснювати погашення суми боргу.
Надання розстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "ОСОБА_3 проти Італії", заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N36575/02); І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст.6 Конвенції (справа "Крапивницький та інші проти України", заява N60858/00).
Суд, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та беручи до уваги докази, надані відповідачем, зазначає про те, що по-перше, заявник просить не відстрочити виконання рішення, а здійснити його розстрочення, що свідчить про намір здійснення швидкого виконання рішення, однак поступово та частинами, по-друге, строк розстрочення виконання рішення не є надто тривалим та надмірним з огляду на конкретні обставини даної справи та розмір заборгованості, яку відповідач не спроможний сплатити на користь позивача одномоментно єдиним платежем.
Розстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.
У даній справі розстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі в разі надання розстрочки буде дотриманий.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 року у справі №920/199/16, у постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2017 року у справі №917/747/16 та від 16.11.2016 року у справі №921/830/15-г/16.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року "Чижів проти України" наголошено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не тільки доводів боржника, а й заперечення кредитора.
При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Як зазначалося раніше, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Оцінивши як доводи боржника, так і доводи органу прокуратури, суд дійшов висновку, що надання розстрочки виконання рішення на 6 (шість) місяців не порушить принципу збалансованості інтересів сторін.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на те, що розстрочення виконання рішення на шість місяців не суперечить ст. 331 ГПК України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, суд вважає, що наявні правові підстави для розстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 року у справі №918/933/17 на 6 (шість) місяців щомісячними платежами до повного виконання до 30.05.2019 року включно.
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 року у справі №918/933/17 задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 року у справі №918/933/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" (33003, м. Рівне, вул. М.Струтинської, 13-Б, код ЄДРПОУ 13988757) на користь Рівненської міської ради (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12-а, код ЄДРПОУ 34847334) збитків у формі упущеної вигоди в сумі 55 207,50 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч двісті сім гривень 50 коп.) на 6 (шість) місяців до 30 травня 2019 року включно щомісячними платежами таким чином:
1) до 30.12.2018 року - 9 201,26 грн;
2) до 30.01.2019 року - 9 201,26 грн;
3) до 28.02.2019 року - 9 201,26 грн;
4) до 30.03.2019 року - 9 201,26 грн;
5) до 30.04.2019 року - 9 201,26 грн;
6) до 30.05.2019 року - 9 201,20 грн;
Ухвала набрала законної сили 12.12.2018 року та може бути оскаржена в порядку ст. ст. 253- 259 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.
Суддя Церковна Н.Ф.