ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2018Справа № 910/11944/18
За позовом Національної академії Служби безпеки України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група»
про стягнення 641 628,56 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники:
від позивача: Шевчук В.В. за довіреністю № 29/2861 від 15.03.2018
від відповідача: Лой О.М. на підставі ордеру серії КС № 483617 від 19.10.2018
Національна академія Служби безпеки України (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» (відповідач) про стягнення 641628,56 грн., з яких: 315507,87 грн. пені та 326120,69 грн. штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо виконання робіт за Договором №0605/17-01 НАСБУ-ПБМГ/659 про закупівлю за державні кошти від 12.06.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 позовну заяву Національної академії Служби безпеки України залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
19.09.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист від 19.09.2018 № 29/15-9918 з документами на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 щодо усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 22.10.2018 о 09:40 год., явку учасників справи у підготовче засідання визнано не обов'язковою.
18.10.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками.
22.10.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву. В обґрунтування наведеної заяви представник відповідача зазначив, що в нього не було достатньо часу для підготовки аргументованого відзиву у встановлений судом строк, з огляду на те, що ним лише 08.10.2018 було укладено договір про надання правової допомоги.
У підготовче засідання, призначене на 22.10.2018, з'явилися представники позивача та відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.
У підготовчому засіданні, призначеному на 22.10.2018, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 22.10.2018 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні, призначеному 22.10.2018, здійснювався розгляд заяви представника відповідача, поданої 22.10.2018 через відділ діловодства суду, про поновлення строку на подання відзиву.
У підготовчому засіданні, призначеному 22.10.2018, розглянувши заяву відповідача про поновлення строку подання відзиву, суд дійшов висновку про обґрунтованість такої заяви, у зв'язку з чим вона підлягає задоволенню. Відзив залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі на 26.11.2018 о 09:20 год., повідомлено учасників справи про дату, час і місце підготовчого засідання, явку учасників справи у підготовче засідання визнано обов'язковою.
26.11.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовче засідання, призначене на 26.11.2018, з'явилися представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 26.11.2018, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 26.11.2018 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у позові та відзиві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2018 о 14:40 год.
10.12.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У судове засідання, призначене на 10.12.2018, з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 10.12.2018 суд розпочав розгляд справи по суті.
Відповідно до ст.194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 10.12.2018 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст.217, 218 ГПК України).
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач проти задоволення вимог позивача заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.12.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч.6 ст.233 ГПК України.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд
12.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» (відповідач, підрядник) та Національною академією Служби безпеки України (позивач, замовник) укладено Договір №0605/17-01 НАСБУ-ПБМГ/659 про закупівлю за державні кошти, відповідно до умов якого, предметом договору є виконання підрядником робіт з капітального ремонту (модернізації, технічного переоснащення) системи теплопостачання із розміщенням котельні у іншому приміщенні за адресою: вул. М. Максимовича, 22, м. Київ, згідно з ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015 код 45251250-8 - Будівництво опалювальних районних котелень), далі - об'єкт, згідно з додатками №№1-4 до цього договору (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору, датою початку виконання робіт є дата підписання цього договору. Невід'ємною частиною договору є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку завершення всіх видів (етапів) робіт, передбачених договором.
Згідно з п.3.2 Договору, строк виконання робіт - до 29.09.2017 з моменту підписання договору.
Датою закінчення робіт сторони вважають дату видачі відповідним державним органом архітектурно-будівельного контролю Сертифіката відповідності закінченого будівництвом об'єкта.
Умовами п.4.1 Договору сторони погодили, що вартість робіт за договором визначається замовником і підрядником за результатами проведених торгів та становить 8195000 грн. у тому числі ПДВ - 1365833,33 грн. Ціна не повинна перевищувати ціни пропозиції конкурсних торгів, запропонованої підрядником замовнику.
Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.4.2 Договору).
Пунктами 5.1.2, 5.1.3 Договору передбачено зобов'язання замовника надати підряднику будівельний майданчик, передати дозвільну та іншу документацію. Здійснювати розрахунки за виконані роботи шляхом перерахування коштів підряднику.
Відповідно до п.5.2.1 Договору, підрядник зобов'язаний здійснити капітальний ремонт (модернізацію, технічне переоснащення) об'єкту у визначені замовником терміни, включаючи можливі роботи, які чітко не вказані в технічній документації об'єкта, але необхідні для повного спорудження об'єкта та нормальної його експлуатації.
Згідно з п.п.5.2.11, 5.2.12 Договору, підрядник зобов'язаний забезпечити капітальний ремонт (модернізацію, технічне переоснащення) відповідно до проектно-кошторисної документації у терміни згідно з графіком будівництва відповідно до умов тендерної пропозиції. Забезпечити постачання матеріалів та обладнання, виконати пусконалагоджувальні роботи.
У п.5.3 Договору сторони погодили, що під час укладання цього договору підрядник надає забезпечення виконання у вигляді банківської гарантії, що має містити ствердження про безумовне виконання зобов'язань щодо сплати коштів замовнику в розмірі 3% вартості договору в разі невиконання ним умов договору про закупівлю. Банківська гарантія, надана як забезпечення виконання договору, повинна бути дійсною з моменту набрання чинності договору і до повного виконання підрядником своїх зобов'язань за договором про закупівлю.
Пунктом 12.1 визначено, що приймання-передача закінчених робіт проводиться у порядку, встановленому загальними умовами, цим договором та відповідно до вимог інших нормативно-правових актів 1) «Акт приймання виконаних підрядних робіт» (ф.№КБ-2в); 2) «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф.№КБ-3), які регламентують прийняття закінчених робіт (введення об'єктів в експлуатацію).
Здача-приймання робіт оформлюється актом вводу в експлуатацію, в якому вказуються всі претензії до виконаних робіт (п.12.2 Договору).
Відповідно до п.14.3 Договору, за порушення строків виконання зобов'язання, з вини підрядника, з підрядника стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
У п.16.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторін за цим договором.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.16.2 Договору).
Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач порушив умови Договору в частині дотримання строків виконання робіт за Договором, вказавши, що станом на 26.07.2018 роботи за спірним договором не завершено, котельню в експлуатацію не введено, за відповідачем залишаються не виконаними роботи на суму 140242,79 грн.
Так, відповідно до п.3.2 Договору, відповідач мав поставити обумовлене договором обладнання у строк до 29.09.2017.
На підтвердження власних доводів позивачем додано до матеріалів справи копії Актів приймання виконаних будівельних робіт та Актів вартості устаткування №1, №2, №3, №3/1, №4, №4/1, №6, №6/1, №7/у, №7/1, №7/2, №8/1, №8/2, №8/у, №5, №9/у, №9, №10/у, №10, №11, №11/у, №12, №12/1, №12/у, №13/1, №13/2, №14, №14/2, які підтверджують, що відповідачем з порушенням обумовлених договором строків та не в повному обсязі виконано взяті на себе зобов'язання.
За наведених обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 315507,87 грн. та штрафу в сумі 326120,69 грн. нарахованих за прострочення відповідачем зобов'язань з виконання робіт.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Аналізуючи правовідносини сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є договором підряду.
Наразі судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у зв'язку із порушенням зобов'язань зі своєчасного виконання робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, а саме пунктом 3.2 Договору, що відповідач був зобов'язаний виконати обумовлені договором роботи на загальну суму 8195000 грн. у строк, до 29.09.2017. Датою закінчення робіт сторони погодили дату видачі відповідним державним органом архітектурно-будівельного контролю Сертифіката відповідності закінченого будівництвом об'єкта.
Станом на 26.07.2018, відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за Договором №0605/17-01 НАСБУ-ПБМГ/659 від 12.06.2017.
Факт затримки виконання умов укладеного між сторонами договору підтверджено наявними в матеріалах спарив доказами, зокрема копіями Актів приймання виконаних будівельних робіт та Актів вартості устаткування №1, №2, №3, №3/1, №4, №4/1, №6, №6/1, №7/у, №7/1, №7/2, №8/1, №8/2, №8/у, №5, №9/у, №9, №10/у, №10, №11, №11/у, №12, №12/1, №12/у, №13/1, №13/2, №14, №14/2. У поданому до суду відзиві відповідач не заперечував прострочення строку виконання робіт.
Також зазначене вбачається із наявного в матеріалах справи листування між сторонами, що здійснювалось в ході виконання спірного договору.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив строк виконання робіт за договором.
Стосовно тверджень відповідача, що порушення ним строків виконання робіт встановлених Договором, сталося внаслідок прострочення кредитора, тобто позивача, суд зазначає, що вказана позиція відповідача судом визнана невмотивованою з огляду на наступне.
Частиною 1 ст.613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають з суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні та виконанні Договору позивач вчинив всі необхідні та залежні від нього дії щодо надання можливості відповідачу приступити до виконання взятих на себе зобов'язань.
В той же час, твердження відповідача, стосовно того, що надана позивачем проектна документація не була погоджена із дозвільною організацією та мала недоліки на усунення яких, відповідачем витрачено багато часу, не підтвердженні належними доказами, зокрема, суд зазначає, що наданий відповідачем лист в якому останній зазначає про наявність недоліків проектної документації не свідчить про усунення їх відповідачем. Матеріали справи не містять належних доказів зміни та погодження проектної документації в ході виконання відповідачем договору.
Разом з тим, твердження відповідача, що останній звертався до позивача з пропозицією продовжити строк виконання робіт, проте така пропозиція була безпідставно відхилена позивачем судом відхиляються з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з Листом №0609/17-1 від 06.09.2017 в якому просив внести зміни в укладений між сторонами договір в частині продовження строків виконання робіт, шляхом укладення додаткової угоди до договору. Як на необхідність продовження термінів виконання робіт за договором відповідач послався на несвоєчасне виконання зобов'язань контрагентом останнього, щодо своєчасної поставки обладнання, а також на наявність неточностей проектної документації.
Листом №29/15-10484 від 12.09.2017 позивач відмовив у продовженні строків виконання робіт та підписанні додаткової угоди до договору, пославшись на приписи ч.4 ст.36 ЗУ «Про публічні закупівлі» та ст.617 ЦК України, зазначивши, що продовження термінів виконання робіт за договором можливе лише у разі наявності документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в той же час, невиконання своїх обов'язків контрагентом відповідача, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, тощо не може бути підставою для продовження строків виконання робіт за договором. Також вказав, що відповідачем не надано жодних документальних підтверджень існування об'єктивних обставин для продовження строку дії договору.
Суд зазначає, що оскільки умови договору були погоджені сторонами при підписанні договору, відповідач був обізнаний про обсяг робіт та строки їх виконання, а отже є таким, що погодився на вказані умови. В той же час внесення змін до договору є правом сторін, а не обов'язком, а отже, позивач не був зобов'язаний вносити будь які зміни до договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п.14.3 Договору, за порушення строків виконання зобов'язання, з вини підрядника, з підрядника стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно прострочення строків поставки товару понад 30 днів. За таких обставин, перевіривши надані позивачем розрахунки, враховуючи положення пункту 14.3 Договору, вимоги позивача про стягнення 315507,87 грн. пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення та 326120,69 грн. штрафу в розмірі 7% від вартості від вартості робіт, з яких допущено прострочення понад 30 днів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, доводи відповідача щодо недопустимості одночасного стягнення пені та штрафу з огляду на конституційну заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення є необґрунтованими, оскільки передбачені спірною умовою Договору пеня та штраф є формами одного й того ж виду забезпечення виконання зобов'язання (неустойки), що визначають порядок обчислення грошової суми, належної з боржника у разі порушення тим зобов'язання, що не є подвійною відповідальністю. Доводи відповідача з цього приводу суперечать вимогам ст. 61 Конституції України та ґрунтуються на помилковому розумінні вимог чинного законодавства.
Частинами 1, 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, в розумінні вказаної статті, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Натомість застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.
В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф.
Таким чином, згідно з п.14.3 Договору забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом нарахування неустойки в двох різних видах: пені за порушення строків виконання зобов'язання та штрафу за прострочення понад 30 днів, що не є подвійною відповідальністю та спростовує відповідні доводи відповідача.
Посилання відповідача в даному випадку на викладену в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15 правову позицію не можуть бути враховані судом, оскільки в даній постанові розглядався цивільний спір щодо стягнення з фізичної особи, зокрема, пені та штрафу за порушення умов кредитного договору із застосуванням норм цивільного законодавства.
Так, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Враховуючи викладене суд зазначає, що наразі, нормами чинного законодавства не заборонено одночасне нарахування пені та штрафу за порушення умов договору, у випадку якщо такий вид санкцій передбачений укладеним між сторонами договором, а відтак зазначені заперечення відповідача визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.
Крім того, стосовно тверджень відповідача, щодо задоволення позивачем своїх вимог про стягнення штрафних санкцій, передбачених п.14.3 Договору, за рахунок банківської гаранті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
За приписами ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Відповідно до ст.562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства гарантіє є окремим видом забезпечення виконання зобов'язання, а відтак, отримання позивачем банківської гарантії у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, не звільняє відповідача від відповідальності внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, а відтак заперечення відповідача у цій частині визнаються судом безпідставними.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 9624,43 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» (01601, м. Київ, Печерський Узвіз, буд. 5, каб. 109; ідентифікаційний код 40051731) на користь Національної академії Служби безпеки України (03022, м. Київ, вул. Михайла Максимовича, буд. 22; ідентифікаційний код 20001823) 315507 (триста п'ятнадцять тисяч п'ятсот сім) грн. 87 коп. пені, 326120 (триста двадцять шість тисяч сто двадцять) грн. 69 коп. штрафу та 9624 (дев'ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 43 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 13.12.2018.
Суддя О.В. Гумега