ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.12.2018Справа № 910/12910/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи
за позовом державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"
до товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа"
про стягнення 37 693,04 грн.
Державне підприємство "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товарної біржі "Українська універсальна біржа" про стягнення 37 693, 04 грн., у тому числі 24 000, 00 грн. - основного боргу, 505, 49 грн. - інфляційні втрати, 4 776, 00 грн. - пеня, 392, 55 грн. - 3 % річних та 8 019, 00 грн. - штраф.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 15 щодо проведення незалежної оцінки від 15.01.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 позовну заяву державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 10.10.2018 позивач на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подав документи для залучення до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12910/18. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, оскільки ухвали відправлені за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 76 та 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 165 названого Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Державним підприємством "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (позивач) та товарної біржі "Українська універсальна біржа" (відповідач) 15.01.2018 укладено договір № 15 щодо проведення незалежної оцінки, відповідно до якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання 31.01.2018 надати послуги з незалежної оцінки майна Херсонської обласної філії державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" відповідно до додатку № 1, що є у власності позивача та знаходиться по вулиці Зала Егерсег, 14а в місті Херсон.
У додатку № 1 до договору № 15 від 15.01.2018 зазначено перелік майна позивача, наданого для оцінки.
Відповідно до пункту 2.1 договору № 15 від 15.01.2018 вартість послуг, що підлягає оплаті позивачем склала 24 000, 00 грн.
За умовами пункту 2.2 договору позивач здійснює оплату вартості наданих послуг на поточний рахунок відповідача протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.
Позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 24 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3738 від 01.03.0218, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до пунктів 3.1-3.2 договору № 15 від 15.01.2018 відповідач розпочинає виконання своїх договірних зобов'язань після отримання від позивача оплати вартості послуг. Строк завершення надання послуг в повному обсязі, передбаченому даним договором і представлення позивачу звіту про оцінку - не пізніше ніж через 31 календарний день від дати виконання умов, передбачених пунктом 3.1 договору.
З огляду на те, що оплата позивачем здійснена 01.03.2018, відповідач зобов'язаний не пізніше 01.04.2018 визначити ринкову вартість майна позивача.
Пунктом 2.3 договору № 15 від 15.01.2018 сторони передбачили, що після надання послуг, відповідач направляє позивачу акт здачі-приймання наданих послуг.
Матеріали справи не містять та суду не надано доказів, що підтверджують надання послуг відповідно до умов договору № 15 від 15.01.2018.
Частиною першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.
Основні зобов'язання, що виникли у відповідача внаслідок укладення договору це надання послуг, у позивача - прийняття та оплата їх вартості.
Проте, доказів надання послуг з проведення незалежної оцінки майна загальною вартістю 24 000, 00 грн. матеріали справи не містять та суду не надано.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 15 від 15.01.2018, позивач, 19.06.2018 звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Матеріали справи свідчать про те, що зазначену вимогу підприємством зв'язку повернуто позивачу 20.06.2018 у зв'язку з неможливістю вручення.
Враховуючи зазначене, суд встановив, що відповідач повинен протягом 7 днів, тобто - не пізніше 27.06.2018 повернути позивачу грошові кошти, сплачені останнім в якості попередньої оплати відповідно до умов договору № 15 від 15.01.2018.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.
З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення 24 000, 00 грн. - основного боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення 505, 49 грн. - інфляційних втрат, 4 776, 00 грн. - пені, 392, 55 грн. - 3 % річних.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є обгрунтованими.
Враховуючи, що грошові кошти відповідачем не повернуті та з урахуванням дня пред'явлення вимоги, правомірним буде нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період з 28.06.2018 по 17.08.2018, у зв'язку з чим до стягнення підлягає 3 % річних в розмірі 100, 60 грн.
Оскільки в означений період індекс інфляції мав від'ємний показник, позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягає.
Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 6.1 договору за несвоєчасне надання послуг без об'єктивних причин відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг за договором за кожен день прострочення.
Оскільки прострочення з надання послуг мало місце, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені. За розрахунком суду, до стягнення підлягає пеня в сумі 3 312, 00 грн. (період з 02.04.2018 по 17.08.2018).
Позивач просить суд на підставі 231 Господарського кодексу України стягнути з відповідача 5 940, 00 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості послуг та 2 079, 00 грн. - штрафу у розмірі 7% за прострочення надання послуг понад тридцять днів.
У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розділом 6 договору, який визначає відповідальність сторін у разі порушення умов договору не визначено відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасне надання послуг в розмірі 7% від вартості несвоєчасно наданих послуг.
Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку штраф, є договірною, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2 079, 00 грн. задоволенню не підлягає.
Стаття 231 Господарського кодексу України передбачає відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг).
Предметом спору у даній справі не є вимоги щодо якості наданих послуг, тому вимога про стягнення 5 940, 00 грн. штрафу у розмірі 20% вартості послуг визнається судом необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242, 252Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" до товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" про стягнення 37 693,04 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" (02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 9-Б, квартира 18, ідентифікаційний код 31759770) на користь державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (03040, місто Київ, вулиця Стельмаха, будинок 6а, ідентифікаційний код 39394238) 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. - основного боргу, 3 312 (три тисячі триста дванадцять) грн. 00 коп. - пені, 100 (сто) грн. 60 коп. - 3 % річних та 1 281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) грн. 43 коп. - судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.12.2018.
Суддя Т.Ю. Кирилюк