ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2018Справа № 910/12089/18
За позовом Антимонопольного комітету України
до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
про стягнення 54 400,00 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники
від позивача: Прохоров Є.І. за довіреністю № 300-122/02-1640 від 08.02.2018
від відповідача: Каракоця О.Р. за довіреністю № 1712-К-О від 16.04.2018
Антимонопольний комітет України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (відповідач) про стягнення штрафів на загальну суму 27 200,00 грн., накладених рішенням Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 644-р (далі - Рішення № 644-р від 22.12.2015) та пені на загальну суму 27 200,00 грн., нарахованої відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за прострочення сплати штрафу.
Вірним повним найменуванням юридичної особи відповідача станом на час подання даного позову до суду є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», що підтверджується доданим до позовної заяви витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1004375813, у зв'язку з чим відповідачем у справі є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням № 644-р від 22.12.2015 визнано, що відповідач вчинив порушення, передбачені п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету на вимоги державного уповноваженого Комітету від 09.04.2015 № 129-29/01-3677 та від 11.06.2015 № 129-29/04-6090 у встановлений ним строк, за зазначені порушення на відповідача накладено штрафи на загальну суму 27 200,00 грн. Відповідач оскаржив Рішення № 644-р до Господарського суду міста Києва. Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 910/4664/16 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.7.2016 у справі № 910/4664/16, яким відповідачу відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Рішення № 644-р від 22.12.2015. Проте, станом на день подання позовної заяви відповідачем не сплачено штрафи, накладені Рішенням № 644-р від 22.12.2015, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 позовну заяву Антимонопольного комітету України прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12089/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.10.2018 о 12:20 год.
28.09.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатком на виконання вимог ухвали суду від 17.09.2018 справі № 910/12089/18.
28.09.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
У підготовче засідання, призначене на 01.10.2018, представники сторін з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.
У підготовчому засіданні, призначеному на 01.10.2018, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 01.10.2018 у справі № 910/12089/18 оголошено перерву до 05.11.2018 о 09:30 год.
12.10.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 повідомлено учасників справи про неможливість розгляду справи № 910/12089/18 05.11.2018 о 09:30 год. та призначено підготовче засідання у справі на 19.11.2018 о 09:50 год.
У підготовче засідання, призначене на 19.11.2018, представники сторін з'явились.
У підготовчому засіданні 19.11.2018 суд долучив до матеріалів справи відповідь на відзив, подану представником позивача 12.10.2018 через відділ діловодства суду.
У підготовчому засіданні, призначеному на 19.11.2018, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 19.11.2018 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у позові та відзиві.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У підготовчому засіданні, призначеному на 19.11.2018, після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2018 о 09:10 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 повідомлено учасників справи про неможливість розгляду справи № 910/12089/18 27.11.2018 о 09:10 год. та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2018 об 11:10 год.
В судове засідання, призначене на 10.12.2018, представники позивача та відповідача з'явилися.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 10.12.2018 судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України та для ухвалення рішення вийшов до нарадчої кімнати (ст. 219 ГПК України).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.12.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими позивач обґрунтував відповідні обставини, суд
22.12.2015 Антимонопольний комітет України прийняв рішення № 644-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення), яким постановив визнати, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 09.04.2015 № 129-29/04-3677 та від 11.06.2015 № 129-29/04-6090 у встановлений ним строк (п. 1, 3 Рішення № 644-р).
За порушення, зазначене в пунктах 1 та 3 резолютивної частини цього рішення, накладено на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» штрафи в загальному розмірі 27 200,00 грн. (п. 2, 4 Рішення № 644-р).
В резолютивній частині Рішення також було зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Також в Рішенні було зазначено, що рішення може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.
Супровідним листом № 129-26/08-13189 від 30.12.2015 Антимонопольний комітет України (позивач) направив копію Рішення АМК Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (відповідачу). Отримання Рішення АМК відповідачем 12.01.2016 підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 03035 0439366 9, копія якого наявна в матеріалах справи.
Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Таким чином, строк сплати штрафів, накладених на відповідача Рішенням АМК, закінчився 14.03.2016, оскільки 12.03.2016 та 13.03.2016 припадають на неробочі дні.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Частиною восьмою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Позивач повідомив про те, що відповідач, не погодившись з Рішенням, оскаржив його до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 у справі № 910/4664/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 644-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Оскільки станом на час подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва відповідач не сплатив штрафи, накладені Рішенням, позивач, керуючись статтями 16 та 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» штрафів на загальну суму 27 200,00 грн., накладених рішенням Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 644-р та пені на загальну суму 27 200,00 грн., нарахованої відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за прострочення сплати штрафу.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. У відзиві, поданому 28.09.2018 через відділ діловодства суду, відповідач виклав твердження, які, на його думку, свідчать про те, що рішення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 644-р є неправомірним та безпідставним.
Суд звертає увагу відповідача на те, що предметом розгляду справи № 910/12089/18 є стягнення штрафів, накладених рішенням Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 644-р, а також стягнення пені, нарахованої за прострочення сплати штрафи.
Крім того, станом на час розгляду справи № 910/12089/18 по суті, рішення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 644-р є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов'язковим до виконання.
Відповідач у відзиві також стверджує про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про сплату пені. На думку відповідача, нарахування позивачем пені за період з 2016 року по 2018 рік суперечить імперативним приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, розглядаються господарськими судами.
Пунктом 7 частиною 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Приписами статті 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
Згідно статті 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
накладення штрафу.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно частини 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.
Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 644-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» на відповідача накладено штрафи у загальному розмірі 27 200,00 грн. за вчинення порушення законодавства, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
По матеріалам справи судом встановлено, що Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (відповідач), не погодившись з Рішенням та відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 644-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (Рішення).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4664/16 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Рішення.
За змістом частини 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Оскільки оскаржуване Рішення приймалось відповідно до вимог статті 48 цього Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушення господарським судом провадження у справі № 910/4664/16 про визнання недійсним цього рішення, за відсутності обставин, передбачених частиною третьої статті 48 цього Закону, зупинило його виконання.
Таким чином, з 18.03.2016 виконання Рішення було зупинене на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
08.07.2016 Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 910/4664/16, яким в задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Рішення відмовлено.
Отже, розгляд справи № 910/4664/16 у Господарському суді міста Києва тривав з 18.03.2016 по 08.07.2016.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 у справі № 910/4664/16, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі № 910/4664/16 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до провадження.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/4664/16, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 у справі № 910/4664/16 без змін.
Отже, розгляд справи № 910/4664/16 Київським апеляційним господарським судом тривав з 01.08.2016 по 14.12.2016.
Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі № 910/4664/16, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулось до Вищого господарського суду України з відповідною касаційною скаргою.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 у справі № 910/4664/16 прийнято до провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі № 910/4664/16.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 у справі № 910/4664/16 та постанову Київського апеляційного господарського від 14.12.2016 залишено без змін.
Відповідно до частини другої статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2017, набрала законної сили 28.02.2017.
Отже, розгляд справи № 910/4664/16 Вищим господарським судом України тривав з 06.02.2017 по 28.02.2017.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК (в редакції Закону України від 17.04.2014 № 1226-VII), України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України (в редакції Закону України від 17.04.2014 № 1226-VII), постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. За наведених обставин, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/4664/16 набрало законної сили 14.12.2016 (дата винесення постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/4664/16).
В свою чергу, рішення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 644-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» станом на час розгляду даної справи є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIIІ) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.
Таким чином, оскільки у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 у справі № 910/4664/16, залишеному в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016, яке набрало законної сили, було встановлено та належним чином доведено обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 644-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», то зазначені обставини не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.
З огляду на наведене, а також зібрані у даній справі докази, підтверджується, що відповідач ухилився від сплати штрафів в загальному розмірі 27 200,00 грн., накладених на нього вищенаведеним рішенням Антимонопольного комітету України, у двомісячний строк з дня одержання ним рішення про накладення штрафу, з урахуванням при цьому зупинення виконання даного рішення на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Станом на час розгляду спору по суті, штрафи в загальному розмірі 27 200,00 грн., накладені Рішенням, залишається не сплаченим відповідачем, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафів у загальному розмірі 27 200,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати відповідачем штрафу за періоди з 15.03.2016 по 17.03.2018, з 09.07.2016 по 31.07.2016, з 15.12.2016 по 05.02.2017, з 01.03.2017 по 31.08.2018 в розмірі 27 200,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Абзацами третім-п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Згідно підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Судом вище було встановлено наступне:
- 18.03.2016 виконання Рішення було зупинено на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
- з 18.03.2016 по 08.07.2016 тривав розгляд справи № 910/4664/16 у Господарському суді міста Києва;
- з 01.08.2016 по 14.12.2016 тривав розгляд справи № 910/4664/16 Київським апеляційним господарським судом;
- з 06.02.2017 по 28.02.2017 тривав розгляд справи № 910/4664/16 Вищим господарським судом України.
Враховуючи наведене, а також приписи частини другої, абзаців першого, третього - п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», роз'яснення підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», суд прийшов до висновку про те, що періоди, за які можливе нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, є наступними:
- з 15.03.2016 по 17.03.2016 включно (3 дні);
- з 09.07.2016 по 31.07.2016 включно (23 дні);
- з 15.12.2016 по 05.02.2017 включно (53 дні);
- з 01.03.2017 по 31.08.2018 включно (549 днів).
Так, сума штрафу, накладеного на відповідача Рішенням, становить 27 200,00 грн.
Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» складає 408,00 грн. (27 200,00 грн. : 100 х 1,5 = 408,00 грн.), а за 628 дні - 256 224,00 грн. (408,00 грн. х 628 днів = 256 224,00 грн.).
Відповідно ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Отже, як вірно визначив позивач, розмір пені в спірному випадку не може перевищувати 27 200,00 грн.
Матеріали справи містять відзив, поданий відповідачем 28.09.2018 через відділ діловодства суду, в якому відповідач стверджує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про сплату пені. На думку відповідача, нарахування позивачем пені за період з 2016 року по 2018 рік суперечить імперативним приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Посилання відповідача на пропущення строку позовної давності у даній справі є помилковими, тому суд відхиляє вказане твердження відповідача з огляду на таке.
Закон України «Про захист економічної конкуренції», на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.
Названий закон не регулює ані цивільно-правових відносин, ані відносин у сфері оподаткування. Накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня способом забезпечення сплати цього штрафу.
Виходячи з наведеного, зазначені нарахування, застосовані АМК на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції», не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань...».
Аналогічні висновки щодо накладених штрафів та пені органами Антимонопольного комітету України висловив Верховний Суд України у постанові від 24.12.2013 у справі № 3-36гс13.
Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» роз'яснено, що нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239 і 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому у стягненні передбаченої ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на суб'єкта господарювання органом Антимонопольного комітету України, не застосовуються строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 ГК України.
Судом не беруться до уваги посилання відповідача на ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки цією статтею передбачено порядок застосування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, а обов'язок відповідача щодо сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та пені, не є господарським зобов'язанням в розумінні статей 173, 175 та 176 ГК України.
Така правова позиція підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі № 17/15-11.
Крім того, чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові органів Антимонопольного комітету України про стягнення штрафу та пені, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення зі справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 27 200,00 грн. за періоди з 15.03.2016 по 17.03.2018, з 09.07.2016 по 31.07.2016, з 15.12.2016 по 05.02.2017, з 01.03.2017 по 31.08.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) 27 200,00 грн. (двадцять сім тисяч двісті гривень 00 коп.) штрафів, накладених рішенням Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 644-р, та 27 200,00 грн. (двадцять сім тисяч двісті гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафів, зарахувавши вказані суми в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок 31114106026010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106).
3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 13.12.2018.
Суддя Гумега О.В.