ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2018Справа № 910/12417/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
про стягнення 4127115,84 грн
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники сторін:
від позивача - не з'явились
від відповідача - Гуменюк Т.М.
В судовому засіданні 10.12.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 4127115,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за укладеним договором поставки № 1195/ДМТЗ-17 від 25.10.2017 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4127115,84 грн, який не був оплачений. Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості поставленого товару у сумі 4127115,84 грн.
Ухвалою суду від 24.09.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
28.09.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист в електронному вигляді на виконання ухвали від 24.09.2018 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 04.10.2018 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.11.2018.
10.10.2018 від позивача надійшла заява про долучення доказу з додатком.
Ухвалою суду від 08.11.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 10.12.2018.
Ухвалами суду від 10.10.2018 та від 28.11.2018 позивачу відмолено в його участі в судових засіданнях в режимі відео конференції.
Представник позивача в судове засідання 10.12.2018 не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. Проте в поданій до суду 12.11.2018 заяві про його участь позивача в судовому засіданні в режимі відео конференції, просив розглянути справу без участі його представника позивача, оскільки, всі необхідні для розгляду справи документи були ним подані.
Неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Представник відповідача проти наявності боргу в сумі, заявленій в позові, за укладеним договором поставки № 1195/ДМТЗ-17 від 25.10.2017 за яким позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4127115,84 грн., та який не був оплачений не заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник відповідача проти позову заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
25.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (постачальник) укладено договір постачання № 1195/ДМТЗ-17.
Згідно п. 1.1 договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується поставити ПОКУПЦЮ товар, зазначений в Специфікації, а ПОКУПЕЦЬ - прийняти і оплатити такий товар, код ДК 021:2015: « 42912 Машини та апарати для фільтрування чи очищення рідин» (мембрани до установки ультрафільтрації), мембрана до установки ультрафільтрації, (далі - «Товар»), в кількості, комплектності, асортименті таза ціною згідно зі Специфікацією.
Додатковою угодою до договору від 15.02.2018 № 1 сторони відповідно до п. 3.2 договору у зв'язку зі зміною курсу євро, доповнили договір п. 3.2.1 такого змісту: товар за цим договором поставлений 15.02.2018 в такій кількості та за ціною: мембрана до установки ультрафільтрації (УУФ) Hyflux Kristal K600ERI у кількості 80 штук, загальною вартістю 4127115,84 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 15.02.2018 Розрахунки проводяться ПОКУПЦЕМ у національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ПОСТАЧАЛЬНИКА за фактом постачання, протягом 75-ти календарних днів, після передачі Товару, що оформляється шляхом підписання Сторонами видаткової накладної та відповідного Акту приймання- передавання Товару за кількістю та якістю.
Згідно 5.4 договору товар вважається поставленим ПОКУПЦЮ з дати підписання Сторонами видаткових накладних та відповідних Актів приймання-передавання Товару за кількістю та якістю (дата поставки Товару).
До матеріалів справи долучено видаткову накладену № РН-0000261 від 15.02.2018, згідно якої був поставлений товар - мембрана до установки ультрафільтрації (УУФ) Hyflux Kristal K600ERI у кількості 80 штук, загальною вартістю 4127115,84 грн. Видаткова накладна підписана контрагентами. Від імені покупця товар отримала ОСОБА_2 на підставі довіреності від 13.06.2017 № 17061304, яка долучена до матеріалів справи. Крім того, позивачем подано акт № 1 приймання-передавання згідно з договором постачання від 25.10.2017 № 1195/ДМТЗ-17, який підписаний та скріплений печаткам контрагентів та підтверджує поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 4127115,00 грн належної кількості.
Відповідно до п. 10.1 договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами і діє до 31.05.2018, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх грошових зобов'язань.
Відповідач вартість отриманого від позивача товару не оплатив, у строки визначені договором, претензії щодо якості поставленого товару не виставляв.
Крім того, до матеріалів справи долучено листи відповідача від 30.05.2018 № 63/4/3068, від 20.07.2018 № 63/4-4025, в яких він зазначає, що оплата за договором буде здійснена у максимально стислі строки.
Також згідно листа від 20.09.2018 № 42АУ/23/2089, відповідач повідомляє про своє скрутне матеріальне становище та про невиконання своїх грошових зобов'язань за договором № 1195/ДМТЗ-17 від 25.10.2017. Відповідач просить не застосовувати до нього штрафних санкцій, оскільки він намагається погасити заборгованість.
До матеріалів справи долучено довідку позивача, підписану генеральним директором та головним бухгалтером, згідно якої заборгованість відповідача за договором від 25.10.2017 № 1195/ДМТЗ-17 станом на 10.12.2018 становить 4127115,84 грн.
Отже відповідачем станом на день розгляду справи не сплачено вартість товару у сумі 4127115,84 грн отриманого за договором № 1195/ДМТЗ-17 від 25.10.2017.
Відповідачем факт поставки та несплата отриманого товару у встановлені строки на умовах договору не заперечується.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.
З огляду на відстрочення оплати товару на 75 календарних днів з дати поставки, вартість товару поставленого мала бути здійснена до 02.05.2018 включно, тобто відповідач прострочив оплату за вказаною накладною з 03.05.2018.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем документально підтверджений на суму 4127115,84 грн., відтак позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву в спростування викладених позивачем обставин, про наслідки був повідомлений ухвалами суду. Отже відповідач не подав доказів, в спростування обґрунтованості, заявленого позивачем позову.
З вищезазначеного вбачається, що позов є обґрунтованим таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем заявлено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 61906,74 грн, витрати на відсилання відповідачу копії позову у розмірі 40,72 грн, витрати на відсилання відповідачу позову до суду у розмірі 40,72 грн, добові представника у розмірі 1116,90 грн (372,30 грн на день), білет на потяг Запоріжжя-Київ - 433,74 грн, білет Київ-Запоріжжя - 301,71 грн, заробітна плата заступника директора за час, коли він не виконував основну роботу на виробництві за три дні - 3818,19 грн.
На підтвердження витрат суду надано білет на потяг Запоріжжя-Київ вартістю 433,74 грн, білет Київ-Запоріжжя вартістю 301,71 грн, довідку головного бухгалтера № 96 від 12.11.2018 на загальну суму 5670,54 грн (добові, білети, заробітна плата), фіскальний чек Укрпошти на суму 42,70 грн та платіжне доручення про сплату судового збору.
Суд вбачає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення витрат на проїзд представника в судове засідання, добові - витрати на відрядження (301,71+433,74+40,72+1116,90=1893,07) та судовий збір.
Щодо заробітної платні заступника директора за час коли він не виконував основну роботу на виробництві, суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 займає посаду заступника директора ТОВ "Технохімреагент", не надано доказів розміру його посадового окладу, не надано доказів, що він був направлений у відрядження виключно з необхідності представництва позивача у суді та не надано доказів відсутності у штатному розписі позивача посади юрисконсульта (відсутності договору з особою, що надає юридичні послуги).
Крім того, відповідно до ст. 127 ГПК України свідку у зв'язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, що пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
З вищезазначеного суд вбачає необґрунтованість покладення на відповідача витрат у сумі 3818,19 грн - заробітної плати заступника директора позивача за три дні.
Також суд відзначає, що позивачем не було долучено доказів понесення витрат на пересилання позовної заяви до суду у розмірі 40,72 грн.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29-а, ідентифікаційний код 34155997) основний борг у розмірі 4127115 (чотири мільйони сто двадцять сім тисяч сто п'ятнадцять) грн 84 коп., судовий збір у розмірі 61906 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот шість) грн 74 коп., витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 1893 (одна тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 07 коп.
Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 13.12.2018
Суддя І.В.Усатенко