ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2018Справа № 910/11777/18
За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кукота О.Ю.
Представники учасників судового процесу:
від позивача Осадчук Т.А. (представник за довіреністю);
від відповідача Коновалова Г.В. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 29.11.2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 13.12.2018р.
04 вересня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (позивач) надійшла позовна заява № 062/15/1/03-4665 від 04.09.2018 року до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 87-17 від 31.01.2017 року в сумі 281 086,94 грн., з них: основного боргу - 209 340,50 грн. (двісті дев'ять тисяч триста сорок гривень 50 копійок), пені - 46 633,63 грн. (сорок шість тисяч шістсот тридцять три гривні 63 копійки), 3% річних - 7186,95 грн. (сім тисяч сто вісімдесят шість гривень 95 копійок) та інфляційні втрати - 17 925,86 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 86 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 87-17 від 31.01.2017 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки в повному обсязі не оплатив позивачу суму заборгованості за виконані роботи, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 року у справі № 910/11777/18 позовну заяву № 062/15/1/03-4665 від 04.09.2018 року Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" залишено без руху, надано Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" строк до 26.09.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.
25 вересня 2018 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" надійшла заява №062/15/1/03-5409 від 24.09.2018 року "Про усунення недоліків позовної заяви".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/11777/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.10.2018р.
В підготовчому засіданні 25.10.2018 року судом оголошувалася перерва.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 20.11.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/11777/18 до судового розгляду по суті на 29.11.2018 року, про що представників позивача та відповідача було повідомлено під розписку.
В судовому засіданні 29.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в позові в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -
31.01.2017 року між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - відповідач) укладено договір № 87-17 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, балансоутримувач зобов'язується у 2017 році за завданням користувача виконати на свій ризик та своїми силами роботи зазначені в п. 1.2. договору, а користувач - прийняти і оплатити виконані роботи.
В п. 1.2. договору визначено найменування робіт: виконання робіт з утримання, технічного обслуговування внутрішньоквартальних колекторів, в яких прокладені інженерні мережі ПАТ «Київенерго» та надання місця для прокладення інженерних мереж у внутрішньоквартальних колекторах, зазначених у додатку 3 до цього договору (далі - роботи).
Згідно з п. 3.3. договору, вартість щомісячних витрат з розміщення інженерних мереж користувача у внутрішньоквартальних колекторах згідно з протоколом погодження та розрахунком вартості виконаних робіт становить 358 459,77 грн., в тому числі ПДВ 59 743,29 грн., що включає в себе виконання робіт з утримання, технічного обслуговування внутрішньоквартальних колекторах.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за договором здійснюються користувачем після закінчення кожного поточного місяця протягом 10 (десяти) банківських днів на підставі підписаних актів виконаних робіт.
Строк виконання робіт до 31 грудня 2017 року (п. 5.1. договору).
На виконання умов договору № 87-17 від 31.01.2017 року позивач у період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року виконав обумовлені вказаним договором роботи (надав послуги) на загальну суму 1 075 379,31 грн., що підтверджується актами виконаних робіт з утримання, технічного обслуговування внутрішньоквартальних колекторів № 10/17 від 31.10.2017 року на суму 358459,77 грн., № 11/17 від 30.11.2017 року на суму 358 459,77 грн., № 12/17 від 31.12.2017 року на суму 358 459,77 грн. (копії містяться в матеріалах справи). Вказані акти підписані відповідачем без заперечень та скріплені печатками товариств.
При цьому, відповідачем виконані роботи (надані послуги) оплачені лише частково в сумі 866 038,81 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії містяться в матеріалах справи), а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 209 340,50 грн.
Судом встановлено, що позивач, внаслідок неоплати виконаних за договором № 87-17 від 31.01.2017 року робіт (наданих послуг) направив відповідачу претензію № 062//15/1/03-3107 від 21.06.2018 року, в якій просив здійснити погашення заборгованості за договором та сплатити пеню. Вказана претензія була отримана уповноваженою особою відповідача 25.06.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (копія міститься в матеріалах справи).
В свою чергу, відповідач у відповідь на претензію листом № 42АУ/23/1751 від 31.07.2018 року гарантував здійснити оплату заборгованості за договором № 87-17 від 31.01.2017 року в максимально стислий термін.
Проте, відповідач суму заборгованості за договором № 87-17 від 31.01.2017 року в розмірі 209 340,50 грн. не сплатив.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати виконаних робіт (наданих послуг).
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 901 Цивільного кодексу України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів сплати відповідачем на користь позивача 209 340,50 грн. в оплату виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 87-17 від 31.01.2017 року до суду не представлено.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з виконання робіт (надання послуг) відповідно до договору, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати є акти виконаних робіт з утримання, технічного обслуговування внутрішньоквартальних колекторів, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.
Суд наголошує, що саме ці документи є первинними бухгалтерським документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість наданих послуг.
Отже, підписання відповідачем актів виконаних робіт з утримання, технічного обслуговування внутрішньоквартальних колекторів, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.
Водночас, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача письмових зауважень щодо наданих йому позивачем послуг за договором № 87-17 від 31.01.2017 року, станом на час розгляду справи доказів здійснення відповідачем оплати за виконані роботи (надані послуги) позивачем в загальній сумі 209 340,50 грн. матеріали справи не містять.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 209 340,50 грн. за виконані роботи (надані послуги) на підставі договору № ДС-020313/2014 від 28.11.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.
При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати виконаних робіт (наданих послуг) пеню - 46 633,63 грн., 3% річних - 7186,95 грн. та інфляційні втрати - 17 925,86 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В п. 7.3. договору визначено, що у разі несплати за виконані балансоутримувачем роботи в термін передбачений п.4.1. договору, користувач сплачує балансоутримувачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені окремо по кожному акту виконаних робіт з утримання, технічного обслуговування внутрішньоквартальних колекторів, в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 46 903,18 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення пені, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 46 633,63 грн., за розрахунком позивача
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт (наданих послуг), є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат окремо по кожному акту виконаних робіт з утримання, технічного обслуговування внутрішньоквартальних колекторів, в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, суд встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 18 048,22 грн., втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі: 17 925,86 грн., за розрахунком позивача.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних окремо по кожному акту виконаних робіт з утримання, технічного обслуговування внутрішньоквартальних колекторів, в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 7169,73 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 17,22 грн. позивачу належить відмовити.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково про стягнення 281 069,72 грн. з них: основного боргу - 209 340,50 грн., пені - 46 633,63 грн., 3% річних - 7169,73 грн. та інфляційних втрат - 17 925,86 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 4216,04 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова 31) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (код ЄДРПОУ 03366500, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А) грошові кошти: основного боргу - 209 340,50 грн. (двісті дев'ять тисяч триста сорок гривень 50 копійок), пені - 46 633,63 грн. (сорок шість тисяч шістсот тридцять три гривні 63 копійки), 3% річних - 7169,73 грн. (сім тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 73 копійки), інфляційних втрат - 17 925,86 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 86 копійок) та судовий збір - 4216,04 грн. (чотири тисячі двісті шістнадцять гривень 04 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.12.2018р.
Суддя О.В. Котков