ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.12.2018Справа № 910/13419/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корп. Б),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 3)
про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності
За участю представників:
від позивача: Порало Т.І., Звада Р.В.
від відповідача-1: Сич О.Ю.
від відповідача-2: не з'явився
Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" про визнання недійсним договору №012 від 30.09.2015 про відступлення права вимог (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за Кредитним договором № 11/03-38 від 17.08.2007 та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно договору № 012 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії).
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 20.11.2013 між Національним банком (надалі - позивач), акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» в особі ліквідатора Євсієнка Ігоря Савелійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (надалі - відповідач-1) укладено договір про управління, відповідно до умов якого Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» передає в управління відповідачу-1активи, наявні на балансі Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на дату укладення цього договору, а відповідач-1 приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» відповідно до переліку вимог кредиторів за рахунок активів. 30.09.2016 між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» (надалі - відповідач-2) укладено Договір № 012 від 30.09.2015 (надалі - Договір) про відступлення права вимоги за кредитним договором № 11/03-38 від 17.08.2007. Проте, за доводами позивача, Договір № 012 від 30.09.2015 укладений з порушеннями, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про визнання договору недійсним.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13419/18, підготовче засідання призначено на 21.11.18.
12.11.2018 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив по справі, в якому відповідач-1 зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки при вчинення оскаржуваного договору цесії, сторонами дотримано вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України, а права позивача жодним чином не порушуються, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
12.11.2018 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача-2, з якого вбачається, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, проте міг дізнатися про укладені договори в будь-який час, враховуючи, що відповідачем-1 щомісячно подавалися звіти про його діяльність. Крім того, відповідач-2 зазначає, що позивач не наводить в чому полягає порушення його прав та законних інтересів, а лише стверджує, що оспорювані ним правочини суперечать вимогам чинного законодавства.
20.11.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь на відзив позивача, в якому останні вказав, що посилання відповідача-1 на звіти від 07.09.2015 та 07.10.2015 не підтверджують обставини на які посилається відповідач-1 та не є належними доказами, оскільки не стосуються предмету спору. Крім того, позивач зазначає, що дії відповідача-1, як управителя, щодо заниження ціни продажу активів та укладення договорів цесії на завідомо невигідних умовах підпадають під правовідносини визначені ст. 1043 ЦК України, а тому надають право позивачу, як вигодонабувачу звертатися із даним позовом до суду про захист порушеного права.
20.11.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якому позивач зазначає, що посилання відповідача-2 на звіти від 07.09.2015 та 07.10.2015 не підтверджують обставини на які посилається відповідач-1 у своєму відзиві. Отже, відповідач-2 не надає у зв'язку із відсутністю у нього належних та допустимих доказів в обґрунтування свого припущення про пропуск позивачем позовної давності. Позивач вважає, що не пропустив строк звернення до суду.
20.11.2018 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" для огляду оригінал договору № 012 від 30.09.2018 про відступлення прав вимоги (цесії) та оригінал кредитного договору № 11/03-38 від 17.08.2008 зі всіма додатками та додатковими угодами для огляду судом.
У судовому засіданні, 21.11.2018, суд на місці ухвалив відкласти клопотання про витребування доказів та відклав підготовче засідання на 12.12.2018.
27.11.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення відповдіача-2, в яких останні вказує, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту своїх прав, оскільки а ні на підставі Положення «Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», затвердженого постановою правління НБУ № 369 від 28.08.2001 року, а ні на підставі договору управління НБУ не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовними заявами про визнання укладення правочинів недійсними.
29.11.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення відповідача-2, в яких останній вказує, що кредитор Банку та вигодонабувач по договору управління НБУ відповідно до ст. 1043 ЦК України має право звертатися з позовною заявою про відшкодування упущеної вигоди в наслідок не належних дій управителя.
12.12.2018 загальним відділом діловодства суду зареєстроване клопотання про поновлення строків на подання клопотання про витребування доказів поважними, поновити Національному банку України строк на подання клопотання про витребування доказів.
У судове засідання, 12.12.2018 з'явився представник позивача, який підтримав подане клопотання про поновлення строків та витребування доказів по справі, та просив суд задовольнити його.
Представник відповідача-1 заперечив щодо задоволення клопотання позивача про поновлення строків та витребування доказі по справі.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103048064543, з якого вбачається, що представник відповідача отримав ухвалу суду 26.11.2018.
Дослідивши матеріали справи та клопотання позивача про витребування доказів, суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів, враховуючи наступне.
В обґрунтування клопотання, позивач зазначає, що існує необхідність встановити судом автентичності оспорюваного договору та ознайомлення зі змістом Кредитного договору №11/03-38 від 17.08.2008, оскільки на думку позивача, може допомогти встановити додаткові обставини для справи та виключить можливе чергове відступлення права вимоги за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Отже, клопотання про витребування доказів позивач має право подати разом з позовною заявою.
Так, законодавством передбачено право позивача подати таке клопотання з пропуском встановленого строку, обґрунтувавши неможливість подання клопотання про витребування доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від позивача.
Проте, судом встановлено, що позивач у клопотанні про поновлення строку зазначає про те, що на розгляді у суді перебуває 50 окремих позовних заяв, які потребують відповідного супроводження та підготовки процесуальних документів, а тому у зв'язку із завантаженість працівників НБУ не подано вчасно клопотання про витребування доказів по справі.
Отже, дослідивши клопотання про поновлення строків та клопотання про витребування доказів, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано неможливості подання клопотання про витребування доказів разом з позовною заявою з причин, не залежних від позивача.
Крім того, у ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія оспорюваного договору відступлення права вимоги та копія Кредитного договору №11/03-38 від 17.08.2008, щодо автентичності яких учасники справи не заявляли клопотання.
Також, суд відзначає, що враховуючи заявлені позивачем обставини для витребування доказів про встановлення судом автентичності оспорюваного договору та ознайомлення зі змістом Кредитного договору не є підставами для витребування доказів, так як дослідження змісту Кредитного договору та мета, з якою позивач хоче витребувати у відповідача оригінал Кредитного договору, не входить до предмета доказування у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
Керуючись ст.ст. ст. 13, 81, 181, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання Національного банку України про витребування доказів відмовити.
Ухвала набирає законної сили 12.12.2018 та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Г. Пукшин