Ухвала від 12.12.2018 по справі 910/21682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.12.2018Справа № 910/21682/15

За заявою ОСОБА_1

до Державного підприємства "Конярство України"

про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку

У межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України"

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У провадженні судді Господарського суду міста Києва Чеберяка П.П. перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

28.11.2017 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2017 заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" прийнято до розгляду та зупинено провадження з розгляду заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку до повернення матеріалів справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Конярство України" на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.10.2017 по 03.10.2018 в розмірі 42 393 (сорок дві тисячі триста дев'яносто три) грн. 52 коп., а також витрат на листування в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 80 коп., стягнуто з Державного підприємства "Конярство України" в дохід Державного бюджету України 1 550,56 коп. судового збору.

03.12.2018 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу.

На виконання розпорядження В.о. Керівника апарату Латко І.О. № 05-23/2057 від 03.12.2017 проведено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Чеберяка П.П. та визначено суддю Омельченка Л.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.12.2018 самовідвід судді Омельченка Л.В. задоволено. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства "Конярство України" стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у межах справи № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" до Державного підприємства "Конярство України" про банкрутство, передати уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справ.

Згідно повторного автоматизованого розподілу судлової справи, заяву передано на розгляд судді Мандичеву Д.В.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення.

У відповідності до ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Судом встановлено ,що зважаючи на той факт, що суддя Чеберяк П.П. перебуває у відпустці з 30.11.2018 по 14.12.2018, тобто більше встановленого строку, передбаченого для розгляду заяви про винесення додаткового рішення, вказану заяву у відповідності до норм чинного законодавства передано на розгляд судді Мандичеву Д.В.

Так, за приписами статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, процесуальний закон містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких, суд може винести додаткове рішення.

Із поданої заяви ОСОБА_1 вбачається, що остання вмотивована тим, що судом при винесенні ухвали суду не вирішено позовну вимогу про постановлення окремої ухвали стосовно порушення законодавства , яке містить ознаки кримінального правопорушення.

За приписами статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (стаття 4 ГПК України).

Згідно з нормами статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до статті 162 ГПК України зміст позовних вимог - спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

З системного аналізу викладеного вище слідує, що позовна вимога - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду і порушення його діяльності з метою захисту майнових і особистих немайнайнових прав та охоронюваних законом інтересів у справах, що виникають у спорах між сторонами.

Вимога позивача до відповідача (матеріально-правова ознака позову) фактично виникає ще до порушення судового процесу, але тільки з порушенням справи набуває цивільно-процесуального характеру як складова частина позову.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про те, що вимога ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення за своєю правовою природою не є саме позовною вимогою, оскільки направлена не на вчинення відповідачем або утриманням від вчинення ним дій, а безпосередньо на вчинення судом за проханням заявника певної дії - тобто винесення окремої ухвали.

Водночас, суд відзначає, що приписами статті 246 ГПК України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Таким чином, винесення окремої ухвали є виключною компетенцією суду. Яка може бути ним виявлена при вирішенні спору, що також свідчить про те, що вимога ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали стосовно порушення законодавства , яке містить ознаки кримінального правопорушення не є позовною вимогою.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, керуючись приписами статті 244 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав, з якими законодавець пов'язує необхідність винесення додаткового рішення, а тому заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись викладеним, ст.ст. 32, 232,234,244 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Суддя Д.В. Мандичев