ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2018 р. Справа № 910/11481/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Київоблгаз збут "
До Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України "
Про визнання частково недійсним пункт 6.1 договору № 17-220-Н купівлі - продажу природного газу від 12.04.2017 р.
Суддя Пінчук В.І.
Секретар судового засідання Дімітрова Ю.Ю.
Представники сторін:
Від позивача Ткаченко Р.Ю. - предст.
Від відповідача Саранюк В.М. - предст.
Обставини справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю " Київоблгаз збут " звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання частково недійсним пункт 6.1 договору № 17-220-Н купівлі - продажу природного газу від 12.04.2017 р., що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю " Київоблгаз збут " та публічним акціонерним товариством " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України ", а саме:
- текст пункту 6.1 договору абзацу 3 : ".../ має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа .місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк»;
- текст пункту 6.1 договору абз.6 повністю: " покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння припиняється нарахування продавцем неустойки, 3 % річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуюся з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-прооажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (офіційний вісник України, 2005 р. № 2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк ";
- текст пункту 6.1 договору абз.7 повністю: " покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту ";
- текст пункту 6.1 договору абз.8 повністю: " сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, які перевищують цей 5 денний строк ",
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.09.2018 р. відкрите провадження у справі № 910/11481/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 27.09.2018 р.
18.09.2018 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 826/9959/18 за позовом ТОВ " Дніпропетровськгаз Збут " до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови від 26.10.2016 р. № 853, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.
Обґрунтовуючи вказане клопотання представник позивача посилається на те, що предметом спору у даній справі є визнання частково недійсним пункт 6.1 договору № 17-220-Н купівлі - продажу природного газу від 12.04.2017 р., зміст якого повністю відображає порядок розрахунків, визначений в примірному договорі купівлі - продажу природного газу між ПАТ " НАК " Нафтогаз України " та постачальниками природного газу із спеціальними обов'язками, затвердженого оспорюваною постановою КМУ, що є предметом розгляду у справі № 826/9959/18.
Суд у задоволенні вказаного клопотання відмовляє, оскільки спір, який розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва не може бути перешкодою для з'ясування та встановлення істотних обставин справи господарським судом під час розгляду цієї справи.
У підготовчому засіданні 27.09.2018 р. оголошувалась перерва до 25.10.2018 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.10.2018 р. підготовче провадження було закрите і справа призначена до судового розгляду по суті на 29.11.2018 р.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на безпідставність, необгрунтованість, а також на їх недоведеність.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
12.04.2017 р. між позивачем ( покупцем ) та відповідачем ( продавцем ) був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 17-220-Н.
Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався передати позивачу у 2017 році природний газ, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Укладаючи вказаний договір, пунктом 6.1. сторони передбачили проведення розрахунків з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживача пільг, субсидій та компенсацій за процедурою, визначеною Порядком №20, який встановлює механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу, а не визначає строки в межах яких такий розрахунок може бути проведений.
Натомість, як зазначає позивач у позовній заяві, п. 6.1. договору, всупереч вимогам Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 та всупереч вимогам Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міненерговугілля України від 03.08.2015 р. № 493/688 містить вказівку на строки проведення розрахунку, який має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, не зважаючи при цьому на наявність або відсутність коштів, виділених державою на покриття побутовим споживачам, які мають право на отримання пільг, субсидій та компенсацій, вартості поставленого природного газу.
Як стверджує позивач ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» самостійно не може впливати на строки проведення розрахунків, а своєчасність здійснення оплати напряму залежить від складного механізму виділення коштів державою на покриття пільг та субсидій. При цьому, відмовитись від укладання такого договору, як і від постачання природного газу побутовим споживачем товариство теж не може.
Позивач вважає, що спірний договір був укладений між сторонами без наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлені оспорюваним пунктом договору, оскільки фактичне перерахування коштів, виділених державою на покриття пільг, субсидій, а отже і строк кінцевого розрахунку не залежить від волі або дій ні ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ», ні ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Разом з тим, суд вважає позовнi вимоги позивача такими, що не пiдлягають задоволеню, з наступних пiдстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом встановлено, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме:
- зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства.
- волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі;
- спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства;
- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість, позивач всупереч вимогам вказаної статті не надав суду обґрунтованих доказів того, що п.6.1 договору № 17-220-Н купівлі - продажу природного газу від 12.04.2017 р. суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Твердження позивача про те, що договір був укладений без наміру створення реальних правових наслідків, судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь , що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь - який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та держаної реєстрації.
Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь - яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь - яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований, як фіктивний.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанці у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
дата підписання повного тексту рішення 12.12.2018 р.
СуддяВ.І.Пінчук