ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.12.2018Справа № 910/15081/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Нерухомість столиці"
про стягнення 46 294, 10 грн.
Представники:
від позивача: Кузьмик І.П.;
від відповідача: Однодворець О.В.;
від третьої особи: Приходько А.С.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС" (далі-відповідач) про відшкодування витрат у розмірі 46 294, 10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 133/16-Т/Ц7 від 25.05.2016, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.12.2018, зокрема залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість столиці".
29.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповдіач зазначає, що не є балансоутримувачем нежилого будинку № 14Б по вул. Ділова в місті Києві (колишня назва вулиці Димитрова). Крім того, відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість столиці" передало за договором № 11/16-2 від 01.11.2016 відповідача в обслуговування та утримання лише системи, обладнання, зовнішні та внутрішні мережі будинку, сам будинок, в цілому в обслуговування та утримання не передавався.
04.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість столиці" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначає, що огляд транспортного засобу не проводився, плани-схеми розташування автомобіля в момент падіння на нього криги також відсутні, у наданому позивачем висновку від 14.03.2017 лише зафіксовано, що автомобіль було припарковано на території будинку по вул. Ділова, 14-А (зі слів ОСОБА_4.). Крім того, третя особа зазначає, що територія будинку по вул. Ділова, 14-А не відведена для стоянки автомобілів.
06.12.2018 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що протиправні дії відповідача, які полягають у невиконанні своїх обов'язків щодо прибирання даху будинку від снігу та криги і призвели до наслідків у виді падіння криги та пошкодження застрахованого автомобіля.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 06.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва
25.05.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евраз Груп» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 133/16-Т/Ц7, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1.
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Евраз Груп» орендує приміщення, розташоване за адресою: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 14-А, загальною площею 10 кв.м. (яке є власністю ПрАТ «Нерухомість столиці») на підставі договору № 3 суборенди приміщення від 01.09.2014.
Як зазначає позивач, 15.02.2017 настав страховий випадок, а саме внаслідок падіння з будинку криги за адресою: м. Київ, вул. Ділова (колишня назва вулиці Димитрова), 14 Б було пошкоджено припаркований транспортний засіб «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1.
Так, 15.02.2017 власник авто - ОСОБА_4 (виконує обов'язки директора ТОВ «Евраз Груп») звернувся до Печерського УП ГУ НП в м. Києві із заявою, в якій повідомив, що 15.02.2017 по вул. Ділова, 14-А в м. Києві виявив пошкодження власного автомобіля, а саме: розбите передне лобове скло та погнутий передній капот. Пошкодження автомобіля сталося внаслідок падіння з даху прилеглого будинку льодяної криги.
Також, 15.02.2017 ОСОБА_4 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Так, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рахунку № С4301766 від 16.02.2017, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Дніпровська набережна», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 становить 46 294, 10 грн.
23.02.2017 позивачем складено страховий акт № 006.00143517-1, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 46 294, 10 грн.
Відповідно до зазначеного вище рахунку та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 46 294, 10 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 63262 від 24.02.2017.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, листом від 11.12.2017 № 408 Приватне акціонерне товариство "Нерухомість столиці" надало відповідь на лист позивача № 221117-31651/к від 22.11.2017, в якому повідомило, що 01.11.2016 між Приватним акціонерним товариством "Нерухомість столиці" та Товариствром з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС" укладено договір № 11/16-2 на утримання та обслуговування нерухомого майна, у відповідності до умов якого ТОВ "НЕСТ ПЛЮС" надає послуги щодо утримання будинку №14Б по вул. Димитрова (на сьогоднішній день - вул. Ділова) у м. Києві, у зв'язку з чим ПрАТ "Нерухомість столиці" запропонувало позивачу звернутися до ТОВ "НЕСТ ПЛЮС".
Позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 191220/7-32232/к від 19.12.2017, в якій Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" просило протягом 10-ти робочих днів з дня отримання даної претензії перерахувати на користь позивача розмір фактично завданих збитків у розмірі 46 294, 10 грн.
Листом від 15.01.2018 № 02/01-18 відповідачем надано відповідь на вищезазначену претензію позивача, в якій відповідач зазначає, що до претензії не надано жодних доказів, які можуть підтвердити факт падіння криги з даху будинку за № 14Б по вул. Ділова в м. Києві., крім того, відповідач зазначив, що двір будинку № 14Б по вул. Ділова (Димитрова) в м. Києві не призначений для паркування автотранспортних засобів, на території будинку відсутня дорожня розмітка, відсутні відповідні дорожні знаки.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" зазначає, що у зв'язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду, тобто до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС" як балансоутримувача будинку № 14 Б по вул. Ділова (Димитрова) в м. Києві.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У відповідності до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Так, ст. 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як зазначає позивач, 15.02.2017 настав страховий випадок, а саме внаслідок падіння криги з будівлі за адресою: м. Київ, вул. Ділова (колишня назва Димитрова), буд. 14 Б було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Арсенал Страхування" автомобіль «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1.
Тож, позивачем на виконання зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту № 133/16-Т/Ц7 від 25.05.2016, на підставі рахунку на оплату та страхового акту було відшкодовано на користь страхувальника 46 294, 10 грн.
Листом від 11.12.2017 № 408 Приватним акціонерним товариством "Нерухомість столиці" було повідомлено позивачу, що між Приватним акціонерним товариством "Нерухомість столиці" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС" укладено договір № 11/16-2 на утримання та обслуговування нерухомого майна від 01.11.2016, у відповідності до умов якого ТОВ "НЕСТ ПЛЮС" надає послуги щодо утримання будинку №14Б по вул. Димитрова (на сьогоднішній день - вул. Ділова) у м. Києві.
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2016 між Приватним акціонерним товариством "Нерухомість столиці" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС" (компанія) укладено договір № 11/16-2 на утримання та обслуговування нерухомого майна, відповідно до якого замовник доручає компанії, а компанія зобов'язується належним чином та виключно в інтересах замовника надавати замовнику послуги по відношенню до нерухомого майна, а замовник повинен приймати та оплачувати компанії належним чином надані послуги та вчиняти інші дії в межах цього договору у відповідності з його умовами.
Нерухоме майно - нежилі будинки, загальною площею 1 230, 70 кв.м., а саме: нежилий будинок (літ. А) номер 14 А по вул. Димитрова, в місті Києві, загальною площею 605, 20 кв.м.; нежилий будинок (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 14Б загальною площею 625, 50 в.м.
Додатком № 1 до договору № 11/16-2 від 01.11.2016 сторони погодили перелік послуг, що надаються нежилим будинкам, розташованим за адресою м. Київ, вул. Димитрова, №№ 14А, 14 Б.
Також, сторонами до договору № 11/16-2 від 01.11.2016 складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2016, відповідно до якого замовник передає, а компанія приймає в обслуговування та утримання системи, обладнання, зовнішні та внутрішні мережі нежилого будинку (літ. А), що розташований в м. Києві за адресою: вул. Димитрова, 14 А та нежилого будинку (літ. А), що розташований в м. Києві за адресою: вул. Димитрова, 14 Б, а саме: системи електропостачання, системи теплопостачання (опалення), системи водопостачання, водовідведення (каналізація) та ливнесток, системи пожежної сигналізації, системи кондиціонування, вентиляції.
07.02.2018 між Приватним акціонерним товариством "Нерухомість столиці" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС" (компанія) укладено угоду про розірвання договору № 11/16-2 на утримання та обслуговування нерухомого майна від 01.11.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди припинити дію договору № 11/16-2 на утримання та обслуговування нерухомого майна від 01.11.2016 з 07.02.2018. Тобто останнім днем надання послуг компанією по договору є 07.02.2018.
07.02.2018 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі (повернення) систем, устаткування, зовнішніх та внутрішніх мереж та їх технічного стану по об'єкту вул. Ділова, 14 А, та вул. Ділова, 14Б в м. Києві за договором № 11/16-2 на утримання та обслуговування нерухомого майна від 01.11.2016.
Тож, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" зазначає, що у зв'язку із тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1, позивач набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду, тобто до Товариствра з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС" як балансоутримувача будинів №№ 14 А, 14 Б по вул. Ділова (Димитрова) в м. Києві.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов'язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі
Разом з тим, суд відзначає, що відповідно до умов укладеного між Приватним акціонерним товариством "Нерухомість столиці" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС" (компанія) договору № 11/16-2 від 01.11.2016 третьою особою було передано відповідачу в обслуговування та утримання лише системи, обладнання, зовнішні та внутрішні мережі будинку, сам будинок в цілому, в обслуговування та утримання не передавався, що спростовує твердження позивача про те, що відповідач є балансоутримувачем будинків за адресою вул. Ділова, 14 А, та вул. Ділова, 14Б в м. Києві
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76 передбачено, що утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005 р. утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд".
Відповідно до п. 2.3.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005 р. склад робіт з технічного обслуговування жилих будинків і терміни їх виконання відображаються в плані-графіку, що складається виконавцем послуг на тиждень, місяць і рік.
Тож, враховуючи наведене вище, суд зазначає, що відповідач є компанією, що надає послуги з утримання та обслуговування будинку по вул. Діловій (Димитрова), буд. № 14 А, №14Б в рамках договору № 11/16-2 від 01.11.2016 та надає власнику будинку лише ті послуги, що визначені договором.
Між тим, доказів порушення відповідачем вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005 р. щодо обслуговування будинків вул. Ділова, 14 А, та вул. Ділова, 14Б у м. Києві суду не надано.
Крім того, суд відзначає, що в матеріалах справи міститься висновок начальника Печерського управління поліції ГУНП в м. Києві по матеріалах перевірки по заяві ОСОБА_4 від 15.02.2017, в якому зазначено, що у своїй заяві ОСОБА_4 повідомив, що у власності має автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1. 15.02.2017 близько 15:00 год., він припаркував свій автомобіль в технічно справному стані на прилеглій території до будинку по вул. Ділова, 14-А в м. Києві. Повернувшись до автомобіля 15.02.2017 близько 16:00 год., ОСОБА_4 при візуальному огляді автомобіля виявив його пошкодження, а саме: розбите передне лобове скло та погнутий передній капот. Пошкодження автомобіля сталося внаслідок падіння з даху прилеглого будинку льодяної криги. На момент проведення перевірки по заяві довідки про спричинений матеріальний збиток ОСОБА_4 в результаті пошкодження автомобіля до Печерського УП ГУНП в м. Києві надано не було. Прийнятими мірами встановити свідків та очевидців вище описаної події не надалось можливим.
Тож, приймаючи до уваги наведе вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що пошкодження автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 сталось саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС" та саме внаслідок падіння криги з даху будинку № 14 Б на вул. Ділова у м. Києві, враховуючи що у висновку начальника Печерського управління поліції ГУНП в м. Києві по матеріалах перевірки по заяві ОСОБА_4 від 15.02.2017 зазначено, що встановити свідків та очевидців вище описаної події не надалось можливим.
При цьому, у матеріалах справи відсутня план-схема знаходження автомобіля на прибудинковій території будинку № 14 Б на вул. Ділова у м. Києві, що не дає можливості встановити, що саме з даху будинку № 14 Б по вул. Ділова , що знаходиться в обслуговуванні відповідача, впала крига та пошкодила автомобіль, приймаючи до уваги, що під час огляду пошкодженого транспортного засобу та при складанні вищевказаних документів представники відповідача та третьої особи не були присутні.
Водночас, суд відзначає, що відповідно до Правил паркування транспортних засобів у місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051 паркування транспортних засобів - тимчасова стоянка транспортних засобів у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням.
Спеціально обладнаними місцями, відповідно до Правил паркування транспортних засобів у місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051 є місця для паркування транспортних засобів, розміщені на проїжджій частині доріг чи за її межами, визначені відповідними дорожніми знаками, можуть мати дорожню розмітку, можуть бути оснащені спеціальними пристроями для контролю часу і способу паркування, сплати збору і послуг паркування, необхідним технічним обладнанням для запобігання викраденню транспортних засобів (огорожею, в'їзними та виїзними бар'єрами, шлагбаумами, приміщеннями для охоронців тощо).
Однак, суд відзначає, що матеріали справи не містять документально підтверджених відомостей, що автомобіль «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14.
Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій, як і не надано доказів наявності вини відповідача.
Отже, суд робить висновок, що позивач не довів суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків, зокрема, протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та докази вини останнього, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що саме бездіяльність відповідача зумовила завдання шкоди майну застрахованої особи; машина застрахованої особи була припаркована в межах прибудинкової території; відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язків щодо очищення даху будинку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.10.2015 у справі № 910/3264/15-г.
Відтак, враховуючи недоведеність допущеного порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС", а також причинного зв'язку між діями/бездіяльністю останнього та завданою шкодою автомобілю застрахованому позивачем, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача та відмову у задоволенні позову.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ ПЛЮС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Нерухомість столиці" про стягнення 46 294, 10 грн. не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 11.12.2018
Суддя Щербаков С.О.