ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.12.2018Справа № 910/8556/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про стягнення 8088,09 грн.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 25767,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 24059,62 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту №814001/4640/0000104 від 19.01.2017 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу "Volkswagen Polo", державний номер AI 5376 HA внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу "Opel Zafira", державний номер EOE 278, цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АЕ/7972342, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 24059,62 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування), а також інфляційні втрати у розмірі 1302,12 грн. та 3% річних у розмірі 405,39 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, праву розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
03.08.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, до якого долучені клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження з огляду на складність справи та про призначення судової авто товарознавчої експертизи. Відповідно до відзиву на позов відповідач зазначав, що двері передні, які пошкоджені під час ДТП, підлягали ремонту, а не заміні, у зв'язку з чим відповідачем відшкодовано позивачу 17679,04 грн., за вирахуванням вартості заміни передніх дверей автомобіля, з огляду на що відповідач просив припинити провадження у справі в частині стягнення 17679,04 грн., в іншій частині позову - відмовити.
Згідно зі ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Статтею 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У підготовчому засіданні суд, зокрема, може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста, здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті (ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).
З поданих учасниками справи заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, а також з огляду на категорію спору, зважаючи на клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, судом вбачається необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 суд ухвалив: здійснювати розгляд справи №910/8556/18 у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 05.10.2018.
02.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
У підготовче засідання 05.10.2018 з'явився представник відповідача. Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши в підготовчому засіданні заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Дослідивши вказану заяву, суд доходить висновку, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить інтересам позивача, таке клопотання підписане уповноваженою особою, відтак суд вважає за необхідне прийняти зменшення розміру позовних вимог.
З огляду на зменшення позивачем розміру позовних вимог на суму 17679,04 грн., клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов, про закриття провадження у справі в цій частині, судом не розглядається, оскільки позивачем зменшено розмір позовних имог на вказану суму.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 05.10.2018 судом ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 30.10.2018.
У підготовче засідання 30.10.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні було розглянуто клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
За змістом ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відтак, визначений ст. 99 Господарського процесуального кодексу України порядок призначення судової експертизи за клопотанням учасника справи передбачає таке призначення у разі одночасної наявності декількох умов: необхідності спеціальних знань; наявності висновку експерта, який викликає сумнів щодо його правильності чи відсутність висновку (у разі відсутності цього висновку сторона, яка заявила клопотання, повинна обґрунтувати неможливість подати такий висновок).
Відтак, обґрунтовуючи вказане клопотання Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» зазначає, що при аналізі звіту, який було надано позивачем разом з позовною заявою, відповідач встановив, що на передніх правих дверях транспортного засобу відсутні значні пошкодження, розриви або суттєві деформації, які б слугували підставою для заміни цих дверей, отже, така заміна була недоцільною та безпідставною. Зважаючи на це, відповідач вважає, що необхідно призначити судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставити такі питання:
- шляхом безпосереднього огляду транспортного засобу "Volkswagen Polo", державний номер AI 5376 HA встановити чи замінювалися передні праві двері вказаного транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.06.2017?;
- чи можливо відремонтувати передні праві двері транспортного засобу "Volkswagen Polo", державний номер AI 5376 HA, які було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 02.06.2017?
Однак, жодних доказів, які б підтверджували сумніви, зазначені у клопотанні про призначення судової експертизи відповідач не надає, відтак, подане відповідачем клопотання визнається судом необґрунтованим, з огляду на що в його задоволенні судом відмовлено.
У підготовчому засіданні 30.10.2018 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.12.2018.
У судове засідання 04.12.2018 представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 04.12.2018, за відсутності представників сторін, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.12.2018 судом було прийнято, складено та підписано скорочене рішення.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд
19.01.2017 між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання» № 814001/4640/0000104 (Договір), предметом страхування за цим Договором виступають майнові інтереси ОСОБА_1, пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 від страхових ризиків.
Згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.06.2017, 02.06.2017 о 13 год. 35 хв. в м. Києві по вул. Р. Окіпної трапилась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, якого визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.06.2017.
До ПрАТ «СК «Уніка» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.
Згідно зі Звітом про оцінку колісного транспортного засобу №01-2208-1 від 08.08.2017, складеним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту Колісного транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 становить 41111,63 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті аварійних пошкоджень «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 на момент оцінки складає 24059,62 грн.; коефіцієнт фізичного зносу автомобіля (0,5271).
Відповідно до умов Договору позивач виплатив страхувальнику згідно зі Страховим актом № 00229889 від 14.08.2017 страхове відшкодування в розмірі 24059,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 034378 від 17.08.2017.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що 31.08.2017 позивач звертався до відповідача з заявою про відшкодування шкоди №20334 від 29.08.2017 щодо спірного страхового випадку, у якій вимагав перерахувати 24059,62 грн.
Судом встановлено, що вказану заяву відповідач отримав 04.09.2017, що підтверджується повідомленням про вручення №0100153724274.
Судом встановлено, що 12.07.2018 відповідач перерахував позивачеві 17679,04 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням ID-107877.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 24059,62 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту №814001/4640/0000104 від 19.01.2017 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу "Volkswagen Polo", державний номер AI 5376 HA внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу "Opel Zafira", державний номер EOE 278, цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АЕ/7972342, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 6380,58 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), а також інфляційні втрати у розмірі 1302,12 грн. та 3% річних у розмірі 405,39 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Opel», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_2
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_2 застрахована у ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ/7972342).
Вина водія ОСОБА_2, який керував автомобілем «Opel», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.06.2017.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АЕ/7972342), а до ПрАТ СК «Уніка» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_2 як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ/7972342) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00 грн., франшиза - 0,00грн. Наведені відомості підтверджуються копією полісу № АЕ/7972342, що подана відповідачем.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, враховуючи передбачений полісом № АЕ/7972342 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 100000, 00 грн., франшизу у розмірі 0,00 грн., розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування - 24059,62 грн., а також сплачений відповідачем позивачу розмір страхового відшкодування - 17679,04 грн., то вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 6380,58 грн. підлягає задоволенню.
При цьому, щодо доводів відповідача, що двері передні, які пошкоджені під час ДТП, підлягали ремонту, а не заміні, не приймаються судом, оскільки на підтвердження розміру страхового відшкодування позивачем надано Звіт про оцінку колісного транспортного засобу №01-2208-1 від 08.08.2017, складеним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 Так, незалежний суб'єкт оціночної діяльності за наслідками оцінки транспортного засобу, що постраждав у ДТП, встановив коефіцієнт фізичного зносу автомобіля (0,5271), встановив вартість його відновлювального ремонту та вартість збитку, завданого власнику транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Відтак, суд зазначає, що твердження відповідача щодо можливості ремонту, а не заміни дверей, є позицією представника відповідача, яка спростовується висновками суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3
Крім того, у зв'язку з простроченням здійснення відповідачем страхового відшкодування, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 405,39 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1302,12 грн. за період з 04.12.2017 по 26.06.2018.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
Як встановлено судом, 31.08.2017 позивач звертався до відповідача з заявою про відшкодування шкоди №20334 від 29.08.2017 щодо спірного страхового випадку, у якій вимагав перерахувати 24059,62 грн.
Судом встановлено, що вказану заяву відповідач отримав 04.09.2017, що підтверджується повідомленням про вручення №0100153724274.
Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Як вбачається з переліку додатків, вказаних у заяві про виплату страхового відшкодування, позивачем також було направлено відповідачу копії додаткових документів, необхідних для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у його здійсненні, що повинно бути прийнятим у строк по 03.12.2017.
Втім, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу за полісом АЕ/7972342 в повному обсязі.
Так, як встановлено судом, 12.07.2018 відповідач перерахував позивачеві 17679,04 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням ID-107877.
Статтею 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статею 11 ЦК.
Згідно зі статею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16.
З огляду на наведене, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд доходить висновку, що він є обґрунтованим, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1302,12 грн. інфляційних втрат та 405,39 грн. 3% річних підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А; ідентифікаційний код: 20035533) грошові кошти у розмірі 6380 (шість тисяч триста вісімдесят) грн. 58 коп., 3% річних у розмірі 405 (чотириста п'ять) грн. 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 1302 (одна тисяча триста дві) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.12.2018
Суддя Ю.В. Картавцева