номер провадження справи 33/69/18
11.12.2018 Справа № 908/1455/18
за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бовкун Павла Михайловича, ІНФОРМАЦІЯ_1 (69035, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)
про стягнення 2031,08 грн.
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача: Гак О.С. - довіреність № 152/20-19 від 01.11.2017 р.;
від відповідача : не з'явився;
В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи-підприємця Бовкун Павла Михайловича про стягнення 1897,76 грн. основного боргу та 133,32 грн. 3% річних за договором № 202143 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, укладеного 01.01.2007 сторонами у цій справі.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202143 в частині оплати відпущеної теплової енергії за період січень 2016, квітень 2016 р. та ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. №2633-IV, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.07.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1455/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/69/18. Судове засідання призначено на 28.08.2018 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.08.18 р. відкладено розгляд справи на 18.09.2018 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.09.2018 р. ухвалено справу № 908/1455/18 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.10.2018 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2018 р. підготовче засідання відкладено на 13.11.2018 р.
Ухвалою суду від 13.11.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 908/1455/18, призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2018 р.
При цьому, враховуючи нагальну потребу у перебуванні судді-доповідача у даній справі у відрядженні до м. Харків, про що стало відомо судді після призначення судового засідання у цій справі на 04.12.2018р., з метою забезпечення права на судовий захист та прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі по суті спору, ухвалою суду від 27.11.2018 р., судове засідання призначене судом на 04.12.2018р. було призначено на 11.12.2018р.
З метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, судом на адресу позивача (яка повідомлена концерном "МТМ" у позовній заяві) та на адресу відповідача (69035, АДРЕСА_1 - місцезнаходження згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого за безкоштовним запитом з офіційного сайту Міністерства юстиції України), рекомендованою кореспонденцією надіслані копії ухвал господарського суду.
Таким чином, судом дотримано положення частин 2-4 ст. 120 ГПК України та ч. 5 ст. 242 ГПК України щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання та вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідач (представник відповідача) в жодне судове засідання не з'явився. Відзиву на позовну заяву в строк встановлений ухвалою по справі № 908/1455/18 до суду не надав (надіслав), поважності причин ненадання відзиву у встановлений строк суду не повідомив.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України закріплено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення справи за наявними матеріалами.
Розгляд справи здійснювався відповідно до вимог ст. 222 ГПК України, а саме за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг". Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.
У судовому засіданні 11.12.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Матеріали справи свідчать, що 01.01.2007 р. між позивачем (Теплопостачальною організацією)та відповідачем (Споживачем) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202143 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1.), Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
У відповідності із п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді.
Підпунктом 3.2.6. п. 3.2. Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного або розрахунковим способом.
Згідно із положеннями п. 6.1. Договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заборонений чинним законодавством України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. Договору).
Пунктом 6.3. Договору визначено, що підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання - передачи.
Пунктами 6.4 та 6.5 Договору визначено, що Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.
При наявності приладів комерційного обліку -обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.
Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.
Згідно п 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачи теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ)
Пунктом 6.7.1 Договору встановлено, що отриманий Акт приймання-передачи теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.
У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді (п. 6.7.2 Договору).
Відповідно до п. 7.2.8 Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Згідно із п. 10.1 Договору, цей договір діє до „01" січня 2008 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п. 10.4 Договору).
Судом враховано, що станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений вище Договір є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять та учасниками судового процесу до суду не надано.
Як свідчать матеріали справи, позивачем у період січень 2016 р., квітень 2016 р. відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 2148,44 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії до Договору (а.с. 26-27).
На оплату відпущеної теплової енергії за вказаний період, відповідачу виставлені Рахунки на оплату (а.с. 28-29).
Направлення рахунків на оплату та актів приймання - передачі теплової енергії за спірний період, підтверджується відповідними реєстрами, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 30-31).
Проте, в строки, передбачені Договором, відповідач оплату теплової енергії у повному обсязі не здійснив.
Згідно банківської виписки від 12.03.2018 р., відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг на суму 4966,07 грн. з призначенням платежу «За теплову енергію, згідно рах. 202143».
Як пояснено позивачем, оскільки, станом на дату оплати сплачена відповідачем сума перевищувала наявну у відповідача заборгованість, її частина, у розмірі 250,68 грн. була зарахована, як оплата наданих послуг за січень 2016 року.
На адресу відповідача позивачем направлялась Претензія (вих. № 1503/05-юр від 19.12.2017р, щодо погашення заборгованості за Договором.
Листом від 01.06.2018 р. (вих. № 971/09) на адресу відповідача були повторно направлені акти та рахунки за спірний період.
Проте, погашення заборгованості у повному обсязі, відповідач не здійснив.
Позовні вимоги про стягнення з ФОП Бовкун П.М. суми 1897,76 грн. основного боргу та суми 133,32 грн. 3% річних за договором № 202143 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, стали предметом судового розгляду у даній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 509 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.
Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007р. № 202143, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.
Статтею 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що Теплопостачальною організацією на кожному з актів приймання-передачі теплової енергії (за спірний період) зазначено, що: «Один примірник оформленого належним чином акту підлягає поверненню Теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим».
Відповідачем вказаного факту не спростовано.
Таким чином, зазначені акти приймання-передачі теплової енергії за період січень 2016 р., квітень 2016р., відповідно до умов п. 6.7.2 Договору та в силу положень ст. 629 ЦК України (договір є обов'язковим для виконання сторонами) є погодженими. А отже, зазначені вище акти є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать матеріали цієї господарської справи, відповідач у строк передбачений п. 6.4. Договору взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за спірний період у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 1897,76грн.
Факт наявності заборгованості у розмірі 1897,76 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем в порядку визначеному чинним ГПК України.
Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов'язання відповідача оплатити спожиту в період січень 206 р., квітень 2016р. теплову енергію за Договором не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії у повному обсязі суду не довів, будь-яких претензій щодо виконання позивачем договору та щодо виставлених позивачем актів приймання-передачі і рахунків за спірний період не пред'явив, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1897,76 грн. обґрунтованою, заснованою на законі та договорі, і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на вимоги чинного законодавства господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Враховуючи викладене, судом перевірено розрахунки позивача із урахуванням приписів законодавства та за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство". При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання та суми боргу, що існувала у спірний період.
Перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 133,32 грн. (за період з 20.02.2016 р. по 25.06.2018 р., окремо по кожному акту) за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає, що вимога про їх стягнення підлягає задоволенню у повному обсязі.
Отже, позов задовольняється повністю.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бовкун Павла Михайловича, ІНФОРМАЦІЯ_1 (69035, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) суму 1897 (одна тисяча вісімсот дев'яносто сім) грн. 76 коп. основного боргу.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бовкун Павла Михайловича, ІНФОРМАЦІЯ_1 (69035, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) - суму 133 (сто тридцять три) грн. 32 коп. 3% річних та суму 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 13 грудня 2018 р.
Суддя М.В. Мірошниченко