11 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1066/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Кузьмича С.М. та Довгої О.І.,
з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Стасюк О.Л.;
від відповідача і третьої особи Юрченко Н.М., Андрусяк І.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брендборд» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2018р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брендборд» до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Луцька міська рада, про визнання протиправним та скасування рішення про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади (суддя суду І інстанції: Ксензюк А.Я.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 56 хв. 05.05.2018р. м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 10.05.2018р.),-
15.03.2018р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Брендборд» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Виконавчого комітету /ВК/ Луцької міської ради /МР/ № 111-1 від 21.02.2018р. «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька»; стягнути з Луцької МР за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати в розмірі 1762 грн. сплаченого та документально підтвердженого судового збору за подання позовної заяви (а.с.3-7).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2018р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.145-148).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив позивач ТзОВ «Брендборд», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.154-159).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції з незрозумілих причин не з'ясовувалась правова природа оскаржуваного рішення, не встановлювалося коло суб'єктів, на яких воно поширюється, термін його дії, наявність владно-організаційного характеру, наявність чи відсутність стабільності його дії, збереження юридичної сили незалежно від виконання приписів в часі, тобто усіх ознак регуляторного акта.
Також приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції взяв за основу як ніби то встановлений факт, що оскаржуване рішення ВК Луцької МР № 111-1 від 21.02.2018р. не є регуляторним актом, а тому воно прийняте без порушення процедури прийняття таких рішень.
Проте, така позиція суду не ґрунтується на вимогах закону та не підтверджується матеріалами справи. При цьому, відповідач є регуляторним органом, а прийняте ним рішення № 111-1 від 21.02.2018р. належить до регуляторних актів.
Під час винесення оскаржуваного рішення судом не враховано, що за Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи, відносяться до регуляторних органів. Регуляторним актом визнається прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання. Ним визнається також прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який спрямований на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ, нормативно-правовим актом.
Законодавець у ст.1 вказаного Закону у дефініції «регуляторного акту», чітко зазначив, що регуляторним актом визнаються не лише нормативно-правові акти, а й інші офіційні письмові документи, що не є нормативно- правовими.
Оскаржуване рішення за своєю правовою природою є актом, спрямованим на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та суб'єктом господарювання. Вказаним актом змінені норми права, він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, які є платниками за теплопостачання за новими тарифами, а отже, цей акт є регуляторним актом.
Незважаючи на наявність в матеріалах справи достатньо належних і допустимих доказів того, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, суд за основу прийняття рішення взяв дотримання вимог пункту 5.13 Регламенту роботи виконавчого комітету та виконавчих органів Луцької міської ради, а не пункту 5.14, що стосується процедури прийняття регуляторних актів.
Відповідачем ВК Луцької МР скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, ухвалив законне і справедливе судове рішення, яким відмовив у задоволенні заявленого позову (а.с.169-172).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представників відповідача і третьої особи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 20.09.2012р. відповідачем ВК Луцької MP прийнято рішення № 629-1, яким затверджено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька (а.с.64-73).
Цей Порядок визначає механізм розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луцька. Розрахунок відповідної плати здійснюється за формулою:
П = S х Т х Кз х Кі х Кквз,
де S - площа місця розташування спеціальної конструкції - визначається відповідно до п.32 постанови КМ України № 2067 від 29.12.2003р. «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами»;
Т - базовий тариф, розроблений на базі неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17 грн.), та становить визначену кількість неоподаткованих мінімумів;
Кз - коефіцієнт диференціації базового тарифу, в залежності від місця розташування об'єкта зовнішньої реклами;
Кі - коефіцієнт річного індексу інфляції за даними Державної служби статистики України до грудня попереднього року у відсотках;
Кквз - коефіцієнт комерційного використання землі, розроблений згідно з методикою грошової оцінки землі в розрізі економіко-планувальних зон, наданий управлінням Держкомзему у м.Луцьку Волинської обл. (застосовується тільки для наземних конструкцій).
16.07.2014р. відповідачем ВК Луцької MP прийнято рішення № 414-1 «Про доповнення до Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька», згідно з яким доповнено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, затв. рішенням ВК Луцької MP № 629-1 від 20.09.2012р., пунктом 5 наступного тексту: «Рішенням виконавчого комітету може визначатись (змінюватись) розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, на визначений термін в розмірі до 50 відсотків базового тарифу» (а.с.76-77).
21.02.2018р. відповідачем ВК Луцької MP на виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Луцька на 2018-2019 роки, наповнення та збільшення дохідної частини бюджету м.Луцька, на підставі Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затв. постановою КМ України № 2067 від 29.12.2003р., рішень ВК Луцької МР № 629-1 від 20.09.2012р. «Про Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька» та № 414-1 від 16.07.2014р. «Про доповнення до Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька», прийнято рішення № 111-1 «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька», яким збільшено на період з 01.03.2018р. по 31.12.2018р. на 49 відсотків величину базового тарифу плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, встановленого Порядком визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька (а.с.8).
Окрім цього, за результатами розгляду адвокатського запиту Державна регуляторна служба України листом № 8966/0/20-18 від 07.09.2018р. повідомила про наявність у рішенні ВК Луцької МР № 111-1 від 21.02.2018р. «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька» регуляторних норм та необхідність реалізації норм Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під час його прийняття (а.с.200).
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення № 111-1 від 21.02.2018р. «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька», яким збільшено на період з 01.03.2018р. по 31.12.2018р. на 49 відсотків величину базового тарифу плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, прийняте відповідачем відповідно до п.5 Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, затв. рішенням виконавчого комітету № 629-1 від 20.09.2012р., із внесеними змінами рішенням відповідача № 414-1 від 16.07.2017р., тобто в межах прав, наданих існуючим регуляторним актом.
Враховуючи, що питання щодо зміни розміру плати за тимчасове користування власності територіальної громади м.Луцька на визначений термін в розмірі до 50 відсотків базового тарифу, пройшло регуляторну процедуру, як одне із складових регуляторного акту рішення ВК Луцької МР № 414-1 від 16.07.2017р., а також ту обставину, що оскаржуване рішення передбачає збільшення базового тарифу у межах 50 відсотків базового тарифу, суд прийшов до висновку про те, що рішення ВК Луцької MP № 111-1 від 21.02.2018р. «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька» не є регуляторним актом та не потребує проходження регуляторної процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з наступних причин.
Визначальним у вирішенні розглядуваного спору є питання про належність спірного рішення ВК Луцької MP № 111-1 від 21.02.2018р. до категорії регуляторних актів.
Розглядувані правовідносини регулюються приписами Законів України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» та № 1160-IV від 11.09.2003р. «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а також локальними правовими актами (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Так, згідно із ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до вимог частин першої-другої ст.11 цього Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно ч.12 ст.59 вказаного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Стаття 9 цього Закону встановлює, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Відповідно до ст.36 вказаного Закону регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.
Регуляторний акт - це:
прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом (ст.1 зазначеного Закону).
З наведених вище визначень випливає, що для визнання нормативно-правового акта або іншого офіційного письмового документа регуляторним необхідно, щоб такий акт (документ) або окремі його положення були спрямовані на правове регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; його приписи встановлюють, змінюють чи скасовують норми права.
Під час судового розгляду з'ясовано, що відповідачем, як регуляторним органом, здійснено правове регулювання відносин з питань визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Луцька, шляхом прийняття рішень № 629-1 від 20.09.2012р. «Про Порядок визначення розміру плати за тимчасове користувач місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька» та № 414-1 від 16.07.2017р. «Про доповнення до Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька».
Вказані рішення є чинними регуляторними актами, які пройшли повну регуляторну процедуру у відповідності до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та з дотриманням Регламенту роботи виконавчого комітету та виконавчих органів Луцької MP, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 110-1 від 23.02.2017р.
Вони надають право ВК Луцької MP визначати (змінювати) розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, на визначений термін в розмірі до 50 відсотків базового тарифу.
Оскаржуване рішення № 111-1 від 21.02.2018р. «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька», яким збільшено на період з 01.03.2018р. по 31.12.2018р. на 49 відсотків величину базового тарифу плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, прийняте відповідачем відповідно до п.5 Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, затв. рішенням виконавчого комітету № 629-1 від 20.09.2012р., із внесеними змінами рішенням відповідача № 414-1 від 16.07.2017р., тобто в межах прав, наданих існуючим регуляторним актом.
Враховуючи, що питання можливості зміни розміру плати за тимчасове користування власності територіальної громади м.Луцька на визначений термін в розмірі до 50 відсотків базового тарифу, пройшло регуляторну процедуру, як одне із складових регуляторного акту рішення ВК Луцької МР № 414-1 від 16.07.2017р., а також ту обставину, що оскаржуване рішення передбачає збільшення базового тарифу у межах 50 відсотків базового тарифу, колегія суддів вважає, що рішення ВК Луцької MP № 111-1 від 21.02.2018р. «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька» є також регуляторним актом за своєю правовою природою та потребує проходження регуляторної процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Такий висновок стверджується тим, що спірне рішення розраховане на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, прийняте з метою визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право:
подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;
у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;
подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;
бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;
самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;
одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.
Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що відповідачем ВК Луцької МР у встановлений законом спосіб, ні повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, ні проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу не оприлюднювались, що має наслідком порушення принципу прозорості та врахування громадської думки.
Відповідно до ст.9 вказаного Закону кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.
Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 вказаного Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.
У відповідності зі ст.12 зазначеного Закону регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Крім того, відповідно до ст.21 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження.
Матеріали справи не містять достатніх доказів, що оскаржуваний регуляторний акт відповідача прийнятий з належним аналізом регуляторного впливу, а проекти регуляторних актів оприлюднені у відповідних друкованих засобах масової інформації.
Зокрема, при прийняті оскаржуваного рішення були порушені права громадян на участь у самоврядуванні, оскільки в порушення ч.3 ст.13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропозиції за результатами громадських слухань не розглядалися відповідачем. Відсутня інформація щодо проведення громадських слухань стосовно проекту вказаного рішення.
Відповідно до ст.36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» орган місцевого самоврядування повинен скасувати або зупинити дію регуляторного акту, якщо він прийнятий без аналізу регуляторного впливу, або проект регуляторного акту не був оприлюднений.
Відповідач самостійно не скасував і не зупинив дію регуляторного акту, тому з питанням про перегляд регуляторних актів звернувся до суду позивач, якого позбавили прав, передбачених ст.6 зазначеного Закону.
В частині тверджень позивача про недотримання процедури погодження проекту оскаржуваного рішення колегія суддів враховує, що відповідно до п.5.13 Регламенту роботи виконавчого комітету та виконавчих органів Луцької міської ради, затв. рішенням ВК Луцької МР № 110-1 від 23.02.2017р., посадові особи, які готують проекти рішень, зобов'язані погоджувати їх із задіяними у процесі підготовки та виконання документа відповідальними посадовими особами у такій послідовності:
начальник юридичного відділу або юрист виконавчого органу, що готує проект рішення (за наявності відповідної посади у виконавчому органі);
керівник виконавчого органу, що готує проект рішення;
заступник начальника загального відділу або виконуючий його обов'язки головний спеціаліст відділу, в разі їх відсутності проекти рішень візує начальник загального відділу;
начальник юридичного управління міської ради, в разі його відсутності проекти рішень візує заступник начальника юридичного управління, або посадова особа, яка виконує обов'язки начальника юридичного управління;
керівники інших виконавчих органів міської ради, що контролюють питання, з яких підготовлені проекти рішень;
заступник міського голови, що координує питання (відповідно до розподілу обов'язків);
перший заступник міського голови.
Пункт 5.14 Регламенту передбачає, що проекти рішень з питань ціноутворення, тарифної та регуляторної політики в обов'язковому порядку погоджуються з директором департаменту економічної політики.
Оскільки проект оскаржуваного рішення є проектом регуляторного акту та був підготовлений у порядку, передбаченому рішеннями ВК Луцької МР № 629-1 від 20.09.2012р. та № 414-1 від 16.07.2014р., проекти яких погоджувалися керівником управління економіки міської ради, тому він потребував погодження у відповідності до п.5.14 Регламенту.
З наведеного слідує, що проект оскаржуваного рішення підготовлений без дотриманням вимог зазначеного Регламенту.
Аналізуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідачем ВК Луцької МР не дотримано процедури підготовки та подальшого оприлюднення регуляторного акту, який порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 31.01.2018р. у справі № К/9901/1428/18/490/2099/15-а, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому належить визнати протиправним та скасувати рішення ВК Луцької МР № 111-1 від 21.02.2018р. «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька».
При цьому у порядку ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь ТзОВ «Брендборд» за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради судові витрати за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 4405 грн. сплаченого судового збору.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи (незастосування закону, який підлягав застосуванню), через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брендборд» задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2018р. в адміністративній справі № 803/433/18 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Брендборд» позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21.02.2018р. «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька».
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брендборд» за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради (юридична адреса: 43025, м.Луцьк, вул.Б.Хмельницького, 19; код ЄДРПОУ 04051327) судові витрати за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 4405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн. сплаченого судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді С. М. Кузьмич
О. І. Довга
Дата складення повного судового рішення: 12.12.2018р.