Єдиний унікальний номер 219/8893/18 Номер провадження 22-ц/804/513/18
Категорія 24
12 грудня 2018 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Соломахи Л.І.
суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.
розглянувши у приміщенні суду у м. Бахмут Донецької області у порядку письмового провадження цивільну справу № 219/8893/18 за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Соледарського комунального підприємства "Водоканал" заборгованості за спожиті послуги водопостачання (головуючий суддя першої інстанції Чопик О.П.), -
У серпні 2018 року Соледарське комунальне підприємство "Водоканал" звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з водопостачання (водовідведення) за період з 01.04.2017 року по 31.08.2018 року у сумі 966,38 грн. (а.с. 2).
27 серпня 2018 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Соледарського комунального підприємства "Водоканал" заборгованості за спожиті послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2017 року по 31.08.2018 року у сумі 966,38 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 176,20 грн. (а.с. 17 - 18).
03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу (а.с. 22 - 24).
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду.
Повертаючи заяву про скасування судового наказу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 подала неналежно оформлену заяву, а саме, до заяви не додано документ про сплату судового збору у сумі 88,10 грн. Заявник посилається на те, що є інвалідом 2 групи та звільнена від сплати судового збору, проте документ, що підтверджує її інвалідність до заяви не додано (а.с.26 - 27).
В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 посилається на незаконність ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року, зазначає, що є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням, що копії посвідчення інваліда 2 групи з 2012 року довічно достатньо для звільнення її від сплати судового збору, що судовий наказ є незаконним, тому вона просила його скасувати, заборгованості в такому розмірі вона не має (а.с. 37 - 39, а.с. 72 - 76).
Заявником Соледарським комунальним підприємством "Водоканал" копія апеляційної скарги боржника ОСОБА_1 отримана 29 листопада 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 96).
Письмовий відзив на апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 стягувачем Соледарським комунальним підприємством "Водоканал" на час розгляду справи не надано.
Відповідно до частини 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга боржника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (п. 3 частини 1 ст. 161 ЦПК).
Відповідно до частини 3 ст. 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.
Статтею 169 ЦПК України встановлено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.
Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - п'ятої ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина перша).
Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі (частина друга).
Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (частина третя).
Заява підписується боржником або його представником (частина четверта).
До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті (частина п'ята).
Згідно підпункту 42 пункту 1 частини 2, частини 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" заява про скасування судового наказу має бути оплачена судовим збором у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 07.12.2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року встановлено у розмірі 1 762 гривні.
Тобто, з заяви про скасування судового наказу підлягає сплаті судовий збір у розмірі 88,10 грн. (1 762 грн. х 0,05).
З матеріалів справи встановлено, що до заяви ОСОБА_1 від 03 жовтня 2018 року про скасування судового наказу будь-які додатки, в тому числі документ, що підтверджує сплату судового збору, не додано (а.с. 22 - 24).
В заяві про скасування судового наказу ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є інвалідом 2 групи.
Відповідно до пункту 9 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Проте документ, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 інвалідності II групи, до заяви про скасування судового наказу також доданий не був і в матеріалах справи станом на 04 жовтня 2018 року був відсутній.
Копію пенсійного посвідчення № 160639, в якому є відмітка Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області про те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи довічно (а.с. 77), вона додала лише до апеляційної скарги на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року про повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу.
Оскільки до заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 не був доданий ні документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 88,10 грн., ні документ, що підтверджує підстави звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява про скасування судового наказу подана без дотримання вимог частини 5 ст. 170 ЦПК України, тобто оформлена неналежно.
Відповідно до частини 6 ст. 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подана ОСОБА_1 заява про скасування судового наказу, як така, що не відповідає вимогам частини 5 ст. 170 ЦПК України, підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Ухвала Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права необґрунтовані.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд під час постановлення цього судового рішення враховує, що боржник ОСОБА_1 не позбавлена можливості захистити свій правомірний інтерес, а саме, повторно звернутися до Артемівського міськрайонного суду Донецької області із заявою про скасування судового наказу, оформивши її відповідно до вимог ст. 170 ЦПК України, зокрема, додавши до неї документ, що підтверджує підстави її звільнення від сплати судового збору.
Керуючись статтями ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року про повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2018 року.
Головуючий суддя: Л.І. Соломаха
Судді: О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська