Єдиний унікальний номер 219/7357/18 Номер провадження 22-ц/804/583/18
Категорія: 55 Номер провадження 22-ц/804/583/18
12 грудня 2018 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів :
судді- доповідача: Новікової Г.В.,
суддів: Гапонова А.В., Папоян В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Артемівського міськрайонного суду від 25 вересня 2018 року (під головуванням судді Давидовської Т.В.) у справі № 219/7357/18 за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
09 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 17.07.2017 року вона була звільнено із роботи у зв'язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні з нею не було проведено остаточного розрахунку, заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року склала в розмірі 26423,10 грн..
Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в розмірі 26423,10 грн..
Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 25 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 26423,10 грн.. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн..
В апеляційній скарзі представник ПАТ "Українська залізниця" просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «Українська залізниця» зазначає, що з 16.03.2017 року було припинено нарахування заробітної плати з підстав відсутності зв'язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та відсутності первинних документів із непідконтрольної території.
Підтвердженням наявності заборгованості по заробітній платі є первинні бухгалтерські документи, які в даному випадку відсутні, так як залишилися на непідконтрольній території.
У відзиві зазначалося, що заборгованість із заробітної плати перед позивачем у відповідача відсутня. Останнє нарахування заробітної плати проведено за першу половину березня 2017 року в сумі 1932,88 грн. і вона виплачена в повному обсязі. Зазначена обставина не врахована судом першої інстанції.
Суд помилково не прийняв до уваги висновки торгово-промислової палати України, якими засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі. В зазначеному документі ретельно описуються всі події, які унеможливили здійснення нарахування та виплати заробітної плати.
Надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог вважає неналежними та такими, що не підтверджують нарахування заробітної плати та наявність заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не
проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, яка виникла з трудових відносин та ціна позову складає 26423,10 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.
Судом першої інстанції встановлено, що з 05 червня 2000 року ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ДП «Донецька залізниця» локомотивне депо Дебальцево- пасажирське, де працювала на посаді начальника центру оперативно-технічного обліку роботи локомотивного депо.
Наказом від 10.07.2017 року ОСОБА_2 звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників з 17.07.2017 року, що підтверджується записами в трудовій книжці.
Як вбачається з наданих позивачем розрахункових листів, заборгованість по виплаті заробітної плати за період з березня по липень 2017 року становить: березень -4859,17 грн., квітень - 3494,31 грн., травень - 2087,79 грн., червень - 159,00 грн., липень - 15981,83 грн..
На запит суду про надання відповідачем табелів обліку робочого часу, помісячного розрахунку заробітної плати позивачки за вказаний період, довідки - розрахунку невикористаних днів відпустки та про розмір компенсації за невикористані дні відпустки, інформації про наявність та розмір інших грошових виплат ОСОБА_2, які їй повинен був виплатити роботодавець на день звільнення відповідач повідомив, що за період з 01 по 15 березня 2017 року ОСОБА_2 нарахована заробітна плата та отримана нею у касі Дирекції у м.Лиман 24.07.2017 року в сумі 1932,88 грн.. З 16 березня 2017 року від виробничого підрозділу «Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське» до Дирекції у м.Лиман не надходили документи для нарахування та виплати заробітної плати, на підконтрольній Україні території відсутня будь - яка первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року.
Крім того позивачем надана суду першої інстанції копія довідки про суму нарахованої заробітної плати з березня по липень 2017 року в сумі 26423,10 грн., в якій зазначено, що документальне підтвердження про виплату заробітної плати відсутнє.
Повно та всебічно встановивши обставини справи, давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 перебувала з відповідачем у трудових відносинах, при звільненні не отримала повного розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні з позивачем не провів остаточного розрахунку та не виплатив заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року та обґрунтовано стягнув на користь позивача суму заборгованості.
При цьому суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік, тощо, покладено на працедавця, а не на працівника.
Таким чином, суд обґрунтовано визнав належними та допустимими доказами надані позивачем розрахунки заборгованості заробітної плати. Зазначені розрахунки нічим не спростовані.
Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність у нього первинної документації, що унеможливлює нарахування заробітної плати та інших виплат, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки заробітна плата була нарахована, частково виплачена (за першу половину березня 2017 року виплачена у липні 2017 року), про що відповідач надав витяг із відомості на виплату грошей за березень 2017 року.
Тому рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права.
Звертаючись з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, позивач ставила питання про невиплату заробітної плати з березня по липень 2017 року в розмірі 26423,10 грн..
Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав, що заборгованість частково погашена. В відповіді на запит суду відповідач зазначив, що за період з 01 по 15 березня 2017 року ОСОБА_2 нарахована заробітна плата в сумі 1932,98 грн. та отримана нею у касі Дирекції у м.Лиман 24.07.2017 року.
Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі з березня по липень 2017 року в розмірі 26423,10 грн., суд першої інстанції необгрунтовано не врахував наявність таких доказів про часткову виплату заборгованості, як платіжну відомість №5 за березень 2017 року, згідно якої ОСОБА_2 отримала 1932,98 грн. за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року.
Надані позивачем докази нічим не спростовані.
За таких обставин заборгованість за березень 2017 року складає 2926,19 грн. (4859,17 - 1932,98). Тобто загальна заборгованість за березень-липень 2017 року складає не 26423,10 грн., а 24490,12 грн..
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за березень-липень 2017 року в сумі 24490,12 грн.. Відповідно рішення суду першої інстанції в частині стягнутої суми заборгованості за березень-липень 2017 року підлягає зміні в розмірі стягнутої суми з 26423,10 грн. на 24490,12 грн..
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову складає 26423,10 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для
працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду від 25 вересня 2018 року в частині розміру стягнутої заборгованості по заробітній платі змінити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в сумі 24490 (двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто) гривень 12 копійок з утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 12.12.2018 року.
Судді: Г.В. Новікова
А.В. Гапонов
В.В.Папоян