Справа №:755/15183/18
Провадження №: 2/755/6073/18
"11" грудня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
судді Шевченко В.М.,
секретар судового засідання Сіренко Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва
цивільну справу № 755/15183/18
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (Відкрите акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА»
треті особи - приватний нотаріус Селіверстов В.О., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання недійсним іпотечного договору від 20.02.2008,
учасники справи:
представник позивача ОСОБА_3,
представники ПАТ «КБ «НАДРА» та третіх осіб - приватного нотаріуса Селіверстова В.О., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, - не з'явились,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд визнати недійсним іпотечний договір від 20 лютого 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», в особі начальника відділення філії ВАТ «КБ «Надра», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1765, та скасувати похідні з іпотечного договору обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно (об'єкт обтяження - квартира, адреса: АДРЕСА_1) за реєстраційним номером обтяження 6634709 від 20.02.2008 р., що зареєстроване приватним нотаріусом Селіверстовим В.О. та обтяження у вигляді іпотеки (об'єкт обтяження - квартира, адреса: АДРЕСА_1) за реєстраційним номером обтяження 6637774 від 21.02.2008 р., що зареєстроване приватним нотаріусом Селіверстовим В.О.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами кредитного договору № 30/П/05/2008/-840, укладеного 20.02.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра», останній надав позивачу кредит строком до 19.02.2038, цільове використання якого полягає в проведенні розрахунку по договору купівлі-продажу від 20.02.2018, укладеного між позивачем та покупцем, згідно з яким ОСОБА_1 має придбати у власність нерухоме майно - квартиру, загальною площею 44,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. За іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та ВАТ «КБ «Надра», позивачем було передано квартиру АДРЕСА_3, вартістю 588830 грн., та умовами якого, крім іншого, було визначено ОСОБА_1 повернути до 19.02.2038 кредит у сумі 106828 доларів США 72 центи, сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Як зазначає у своїй позовній заяві позивач, викладені в п.2.1.2 Іпотечного договору умови щодо передачі іпотеки у володіння та користування ОСОБА_1 та виконання сторонами договору своїх зобов'язання не відповідають дійсності, оскільки за змістом цього пункту право власності у покупця на придбану квартиру виникне з моменту підписання сторонами цього Договору, нотаріального посвідчення, державної реєстрації та повного розрахунку за продану квартиру, а в п. 6 Договору визначено, що продаж квартири проводиться за 588830,00 грн., на момент підписання Договору Продавці отримують у покупця гроші у сумі 548430,00 грн., що підтверджується заявою із засвідченням справжності підписів Продавців, решту суми 40400,00 грн. Покупець зобовязувався сплатити до 20.08.2008, однак вказані кошти на момент укладення Іпотечного договору сплачені не були, повний розрахунок здійснений не був, відповідно право власності на квартиру не виникло, а Продавці, в порушення умов договору купівлі-продажу, не надали відповідну заяву на підтвердження факту розрахунку за продану нерухомість. Загальним засадам цивільного законодавства та положенням Закону України «Про іпотеку» суперечить п.1.1 Іпотечного договору, за змістом якого визначено, що ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає з кредитного договору, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що вищевказане нерухоме майно йому не належить, він не може відчужити дане майно, оскільки ним не розпоряджається, тому на даний предмет іпотеки не може бути звернуто стягнення. Іпотечний договір також встановлює, що предметом іпотеки є квартира, що передається в іпотеку і належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, що не відповідає дійсності, оскільки згідно інформації з державних реєстрів, предмет іпотеки позивачу не належить. ПАТ «КБ «Надра» опублікувало оголошення з продажу права вимоги за кредитним договором № 30/П/05/2008/-840, укладеного 20.02.2008, що включає право вимоги за кредитним договором № 30/П/05/2008/-840 та забезпечення (квартира), шо порушує права позивача, оскільки іпотечне зобов'язання є похідним від кредитного зобов'язання. Тому позивач і просить суд визнати недійсним іпотечний договір та скасувати обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, оскільки позивач не мав на права власності на іпотечне майно, тому не був наділений повноваженнями виступати іпотекодавцем в Іпотечному договорі
Відповідач до суду не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим для нього ст. 191 ЦПК України, та не наддав відзиву на позовну заяву у встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі від17.10.2018 року строк, та в своєму клопотанні від 16.11.2018 просив розглянути справу без участі його представника, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у своїх письмових поясненнях до справи зазначила, що позивач, укладаючи Іпотечний договір, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для його укладення. Основний правочин - договір купівлі-продажу від 20.02.2008, на який позивач посилався у своєму позові, останнім суду не надано. Спірний правочин був укладений у письмовій формі, під час його укладення було вільне волевиявлення сторін, що свідчить про необмежену цивільну дієздатність на момент укладення оспорюваного правочину. Наявність особистих підписів свідчить про добровільне волевиявлення сторін при укладенні вказаного правочину, тому позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, та таким, що не відповідають нормам чинного законодавства.
У судовому засіданні представник позивача вказав про можливість проведення судового розгляду без участі представників ПАТ «КБ «НАДРА» та третіх осіб - приватного нотаріуса Селіверстова В.О., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки ПАТ «КБ «НАДРА» в матеріалах справи є відповідна заява щодо цього, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано пояснення третіх осіб, а також представником отримано судову повістку, на адресу приватного нотаріуса Селіверстова В.О., яка зазначена в позові, було надіслано поштове відправлення, проте повернулося до суду через те, що останній вибув та його не розшукано, а тому підстав для відкладення судового розгляду немає.
Від відповідача 16.11.2018 надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивачів та їх представника.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Селіверстов В.О. до суду не з'явився, поштове відправлення повернулося до суду через те, що нотаріус вибув та його не розшукано.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав письмові пояснення, про дату, час та місце повідомлений належним чином.
Суд, з урахуванням думки представника позивача ОСОБА_3, встановив відсутність підстав для відкладення судового розгляду справи.
Стосовно заявлених позовних вимог, то у судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав їх в повному обсязі за підстав, викладених в позові, просив суд задовольнити даний позов в повному обсязі. Додатково пояснив суду про відсутність даних щодо дійсного власника іпотечного майна - квартири АДРЕСА_4.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
20.02.2008 між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 30/П/05/2008-840, за яким ВАТ «КБ «Надра» було надано ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 106828,72 доларів США, в порядку і на умовах, визначених цим Договором за програмою «Нове житло» строком до 19.02.2038 (а.с.6-8).
20.02.2008 між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким предметом іпотеки визначено квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 4-5).
За змістом п. 2.1.2 Іпотечного договору предмет іпотеки переданий у володіння та користування Іпотекодавцю ОСОБА_1 - Продавцями до договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, неповнолітнім ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. 20 лютого 2008 року на реєстром № 1756, зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів 20 лютого 2008 року), які не мають до Іпотекодавця майнових чи інших вимог або претензій. Сторони по Договору купівлі-продажу квартири виконали свої зобов'язання повністю (а.с. 4).
В абзаці 3 терміну «Предмет іпотеки» Іпотечного договору визначено, що квартира, що передається в іпотеку, належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. 20 лютого 2008 року за реєстром № 1756 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 20 лютого 2008 року (а.с. 4).
При цьому, самого договору купівлі-продажу квартири від 20.02.2008 позивачем суду не надано.
Як вбачається з витягу електронної торгової системи ProZorro.Sale від 02.10.2018, ПАТ «КБ «Надра» опубліковано оголошення з продажу права вимоги за кредитним договором № 30/П/05/2008-840 від 20.02.2008 з забезпеченням (квартира); адреса місцезнаходження активу: Україна, Київ, 00000, Київ, вул. Каунаська, 4/2 (а.с.12).
Згідно акту, затвердженого начальником ЖРЕО-417, в квартирі АДРЕСА_5 проживає сім'я в складі чотирьох чоловік без реєстрації: ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6 Дана квартира придбана в 2008 р. згідно договору купівлі-продажу, квартплата та комунальні послуги сплачуються вчасно (а.с.14).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Судом встановлено, що основне зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором №30/П/05/2008-840 від 20.02.2008 не виконано і не припинено.
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
В спірному іпотечному договорі у терміні «Іпотека» вказано, що іпотека - забезпечення виконання Зобов'язання Нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем забезпеченого іпотекою Зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця у порядку, встановленому діючим законом чи договором іпотеки.
Абзацом 3 терміну «Предмет іпотеки» Іпотечного договору визначено, що квартира, що передається в іпотеку, належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. 20 лютого 2008 року за реєстром № 1756 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 20 лютого 2008 року (а.с. 4).
Пунктом 3.2.1 Іпотечного договору визначено право Іпотекодавця володіти та користуватися Предметом іпотеки відповідно до його функціонального призначення та технічних можливостей (а.с.5).
За змістом ч. 1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Пунктом 5.1 Іпотечного договору визначено право Іпотекодержателя звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання Зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення Іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим Договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих Іпотекодержателю за цим Договором.
За своїм змістом умови Іпотечного договору узгоджується зі змістом ст.ст. 572, 575 ЦК України.
З аналізу вищевикладеного слідує, що на момент вчинення спірного правочину сторонами додержано вимоги щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, тому посилання позивача на ч. 1 ст. 203 ЦК України як на підставу недійсності правочину є недоведеним і хибним.
Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» визначений вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором, предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернення стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
Разом з тим, згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» передбачали, що предметом іпотеки за іпотечним договором може бути нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності.
Таким чином, суд вважає, що дії позивача щодо оспорення договору іпотеки через десять років після його укладення є нічим іншим, як намаганням позичальника уникнути належного виконання взятих на себе зобов'язань.
Спірним договором іпотеки в іпотеку було передано належне ОСОБА_1 нерухоме майно, яке, в свою чергу, було передано йому у володіння та користування продавцями по договору купівлі-продажу квартири, і лише та обставина, що позивач на момент укладення спірного договору не був власником нерухомого майна та, відповідно, не міг бути наділений повноваженнями виступати стороною такого договору, не може бути безумовною підставою для визнання недійсним вказаного договору.
Головною умовою є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначений договір.
Так, позивач, як позичальник, виступивши іпотекодавцем нерухомого майна за спірним договором іпотеки, тим самим надав згоду на передачу в іпотеку придбаного ним по договору купівлі-продажу квартири нерухомого майна, не довів наявності порушення свого права.
При цьому суд виходить з того, що іпотекодавцем виступив позичальник кредиту і особа, яка в силу статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції на час укладення договору іпотеки) подала докази того, що нерухоме майно є її власністю на момент укладення договору іпотеки.
Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 року № 607/3932/16-ц.
Суд відхиляє аргументи ОСОБА_3 стосовно відсутності даних щодо дійсного власника іпотечного майна - квартири АДРЕСА_4, оскільки матеріали справи містять протилежне - власником цього майна зазначений позивач ОСОБА_1 згідно із відомостями державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дата формування - 02.10.2018 (а.с. 15). Жодних доказів на спростування відомостей державного реєстру стороною позивача суду не надано.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 9, 10 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Таким чином, суд вбачає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2018 на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 44,10 кв.м, житловою площею 30,00 кв.м.
В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись 16, 203, 215, 572, 575 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 141, 158, 209, 265, 268, 272, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (Відкрите акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» треті особи - приватний нотаріус Селіверстов В.О., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним іпотечного договору від 20.02.2008 - відмовити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2018 на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 44,10 кв.м, житловою площею 30,00 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.
Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2604.
Складення повного тексту - 12.12.2018.
Суддя В. Шевченко