465/2150/18
2/465/1930/18
Іменем України
07.12.2018 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Кузя В.Я.
за участю секретаря судового засідання Янковської С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому, просить стягнути із відповідача грошову компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля марки Toyota Camry , чорного кольору, 2006 року випуску, об"єм двигуна : 2,4, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова: JTNBE 40Л803012782, у розмірі 200000, 00 грн. в порядку розподілу спільної сумісної власності подружжя.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 29 квітня 2017 р. між нею та відповідачем був укладений шлюб. Від шлюбу у них народилась донька Зоряна, ІНФОРМАЦІЯ_1. 28.11.2018 року Відповідач, покинув її на спільному автомобілі та більше не повертався.
Перебуваючи у шлюбі, ними було придбано автомобіль Toyota Camry, чорного кольору, 2006 року випуску, об'єм двигуна: 2,4, державний номерний знак: ВС5918СХ, номер кузова: JTNBE 40К803012782.
06.04.2018 р. вона дізналася, що відповідач продав вище вказаний автомобіль, за договором купівлі-продажу з ОСОБА_3.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості майна колісного транспортного засобу: марки Toyota Camry, чорного кольору, 2006 року випуску, об'єм двигуна: 2,4, державний номерний знак: ВС5918СХ, номер кузова: JTNBE 40К803012782 ринкова вартість складає: 326 000,00 грн. З урахуванням рівності часток сторін у спірному майні, вартість частки кожного складає:163 000,00 грн.
Проте, просить суд відступити від засади рівності часток подружжя, та задовільнити вартість частки Позивача у розмірі 200 000,00 грн., адже Відповідач добровільно не бере участі у будь-яких витратах, пов'язаних з утриманням дитини, не надає жодної матеріальної допомоги. Відтак, просить позов задовольнити.
В судове засідання 07.12.2018 року позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Просить позовні вимоги задовольнити, не заперечує проти прийняття заочного рішення, у разі повторної неявки відповідача.
Відповідач у судові засідання не прибував, хоч належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, неодноразово подаючи заяви про їх відкладення , відзиву на позов суду не подав.
В чергове судове засідання 07.12.2018 року, відповідач повторно не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоч належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи у його відсутності суду не подав.
Розглянувши пояснення позивача та її представника, дослідивши документи та докази, що містяться у матеріалах справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 29 квітня 2017 р. між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Дяченко) та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 78.
Від шлюбу у сторін народилась донька Зоряна, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач вказує, що 28.11.2018 року Відповідач, направився до своїх батьків у м. Львів на спільному автомобілі та більше не повертався.
Перебуваючи у шлюбі, сторонами було придбано автомобіль Toyota Camry, чорного кольору, 2006 року випуску, об'єм двигуна: 2,4, державний номерний знак: ВС5918СХ, номер кузова: JTNBE 40К803012782. Автомобіль та правовстановлюючі документи знаходилися у постійному розпорядженні і користуванні Відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Відповідно до ст.368 ч.3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3 ст.235 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15).
Відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС України на адвокатський запит № 31/172аз від 26.03.2018 р. ОСОБА_2 продав за договором купівлі-продажу автомобіля Toyota Camry, чорного кольору, 2006 року випуску, об'єм двигуна: 2,4, державний номерний знак: ВС5918СХ, номер кузова: JTNBE 40К803012782, № 5959/18/001383 від 03.01.2018 року ОСОБА_3.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості майна колісного транспортного засобу: марки Toyota Camry, чорного кольору, 2006 року випуску, об'єм двигуна: 2,4, державний номерний знак: ВС5918СХ, номер кузова: JTNBE 40К803012782 ринкова вартість складає: 326 000,00 грн. З урахуванням рівності часток сторін у спірному майні, вартість частки кожного складає:163 000,00 грн.
На підставі ст.61 СК України , вищевказане спірне майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - сторін у справі та підлягає розподілу.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України , у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до вимог ст.70 ч.1 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частинами 1, 2, 4 ст. 71 СК України, передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Судом установлено, що спірний автомобіль відчужений третім особам.
Оскільки при поділі майна враховуються інтереси подружжя , суд дійшов висновку, що в порядку розподілу вартості спільного майна подружжя необхідно визнати за позивачем право компенсації 1/2 частини спірного автомобіля в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.
За своїми позовними вимогами позивач, посилаючись на приписи ст.70 ч.3 СК України, вказуючи, що вона виховує малолітню дитину, при цьому перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, аліменти із відповідача не стягуються просила збільшити розмір її частки до 200000 грн.
Відповідно до п. 3 ст. 70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Частиною 4 п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є суб»єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім»ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім»ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).
У судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу дитина проживала із позивачем, отже у суду є підстави для відступу від засад рівності часток подружжя, передбачених ч.ч. 2,3ст. 70 Сімейного кодексу України, а тому частки в спірному майні подружжя в цьому випадку мають бути 200000 грн. для позивача та 126 000 грн. для відповідача.
Судові витрати слід стягнути із відповідача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 12, 81, 258,259, 263-265, 352, 354, ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя задовольнити.
В порядку розподілу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) грошову компенсацію належної частки у спільному майні подружжя за автомобіль марки Toyota Camry, чорного кольору, 2006 року випуску, об'єм двигуна: 2,4, державний номерний знак: ВС5918СХ, номер кузова: JTNBE 40К803012782, в розмірі 200 000 грн. ( двісті тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь держави судовий збір у розмірі 1295 ( одна тисяча двісті дев"яносто п"ять) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) судовий збір у розмірі 704 ( сімсот чотири) гривні 80 коп.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через суд, що ухвалив рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5)
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3)
Суддя В. Кузь