ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7588/18
провадження № 2/753/5079/18
"31" травня 2018 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Вовк Є.І., вивчивши матеріали справи за заявою, підписаною ОСОБА_2., в якій позивачем вказано повнолітню особу - ОСОБА_3 до Київської міської ради та ОСОБА_4 щодо стягнення 2650127 грн. та визнання права власності на нежитлові приміщення, із зазначенням ціни позову - 11562702 грн.,
Встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва надійшло вказане звернення, оформлене у виді позовної заяви щодо стягнення коштів (в рахунок безпідставно набутих приміщень) та визнання права власності на нежитлові приміщення, тобто щодо спору, який не відноситься до спорів, що виникають з трудових відносин.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.60 ЦПК України: представником у суді може бути адвокат або законний представник; під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Проте, до суду надано фотокопію довіреності на ім"я фізичної особи ОСОБА_2, який звернувся до суду, зазначивши, що він є представником вказаної фізичної особи - ОСОБА_3 (фактично як особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність), при цьому, враховуючі вищевказаний зміст вимог заяви, вказану ціну позову, вважаю, що ця справа не є малозначною, зокрема, і для сторони позивача, враховуючи положення ст.19 ЦПК України, а також і ту обставину, що і сам заявник не посилається на малозначність цієї справи.
Отже, враховуючи статус вказаної особи ОСОБА_2 (яка заявлена як представник позивача) - саме як звичайної фізичної особи (яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність), то діє загальне правило встановлене ч.1 ст.60 ЦПК України, про те, що представником у суді може бути адвокат або законний представник, до яких вказана фізична особа не відноситься, оскільки обгрунтування та доказів щодо цього не надано.
Відповідно до ч.4 ст.185 ЦПК України - заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані висновки суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
На підставі викладеного, вважаю, що звернення належить повернути.
Керуючись ст.ст.10, 19, 58, 60, 185 ЦПК України,
Ухвалив:
Повернути заяву, підписану ОСОБА_2, в якій позивачем вказано ОСОБА_3.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня отримання її копії.
Суддя: