печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57359/16-ц
10 грудня 2018 року Печерський районний суд міста Києва
у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,
при секретарі судових засідань - Ясеновенко К.О.,
за участю позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання відповідача ІІ про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного сервісного центру МВС України, про зняття арешту з майна, -
В провадженні суду перебуває вказана справа.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального Кодексу України, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності даною редакцією Кодексу.
До проведення підготовчого судового засідання представник відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України подав відзив з питанням щодо закриття провадження у справі в зв'язку з тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України вирішується в порядку адміністративного судочинства, а представник відповідача Головного сервісного центру МВС України подав до суду відзив з якого вбачається, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки відносно нього не зазначено змісту позовних вимог, а від відповідача Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві у встановлений ухвалою суду від 07 серпня 2018 року строк заяв або клопотань не надходило, також і не надано пояснень причин своєї неявки, що в розумінні ч. 3 ст. 131 ЦПК України, вважається, що він не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Вислухавши позивача, який в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, а відповідачі будучи належним чином повідомленими не з'явились, а відтак суд дослідивши матеріали справи, приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач просить зобов'язати Головний сервісний центр МВС України зняти арешт з належного йому майна, зокрема: - Ауді - 100, д.н.з. НОМЕР_1, 1992 року випуску, номер кузова № НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 28 травня 1994 року; Ауді - 8, д.н.з. НОМЕР_2, 1998 року випуску, номер кузова № НОМЕР_5, номер двигуна № НОМЕР_6, а також зобов'язати останній видати втрачені реєстраційні документи і державні номерні знаки на вказані транспортні засоби, а також шляхом зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України скасувати рішення 28 квітня 2013 року про відмову у перетині державного кордону на виїзд та в'їзд до України.
За змістом ч. 4 ст. 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тобто, позовні вимоги щодо зобов'язання Головного сервісного центру МВС України зняти арешт з належного йому майна, зокрема: - Ауді - 100, д.н.з. НОМЕР_1, 1992 року випуску, номер кузова № НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 28 травня 1994 року; Ауді - 8, д.н.з. НОМЕР_2, 1998 року випуску, номер кузова № НОМЕР_5, номер двигуна № НОМЕР_7 до юрисдикції кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Наведена норма не конкретизує кола осіб, на майно чи стосовно майна яких може бути накладений арешт в рамках кримінального провадження, в тому числі й на майно заставодавців та заставо держателів.
При цьому, у цій нормі чітко визначено, що арешт з майна скасовується виключно у встановленому КПК України порядку.
Такий порядок визначений у нормах ст. 174 КПК України.
Зокрема, як передбачено ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Наведені норми свідчать про те, що арешт, накладений у рамках кримінального провадження на стадії досудового слідства, скасовується судом за наявності підстав, які визначені в КПК України.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 1999 року, а постановами Іллічівського районного суду міста Одеси від 04 липня 2001 року з рухомого майна позивача накладено та знято арешти.
Враховуючи те, що арешт на автомобілі було накладено в порядку КПК України на стадії досудового розслідування, а відповідно до постанов зазначений арешт скасовано, то суд приходить до висновку про те, що вимоги в цій частині не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки арешт має оскаржуватись у визначеному КПК України порядку.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання позивача видати втрачені реєстраційні документи і державні номерні знаки на вказані транспортні засоби, а також зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України скасувати рішення 28 квітня 2013 року про відмову у перетині державного кордону на виїзд та в'їзд до України.
Виходячи з положень п. 1, 7, 9 ст. 4, ст. 19 КАС України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт владних повноважень, орган державної влади, орган місцевого самоврядування їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.
Водночас, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Тобто предметом дослідження в рамках розгляду даних вимог є владні, управлінські рішення та дії уповноваженої особи Головного сервісного центру МВС України, а також інспектора ПС ВПС «Старокозаче» Білгород-Дністровського прикордонного загону Струца О.Г., який у межах спірних правовідносин діє, як суб'єкт владних повноважень.
Вказана правова позиції викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №826/9928/15.
Статтею 417 ЦПК України визначено, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а відтак за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, що передбачає п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 200, 255, 353 ЦПК України, суд, -
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного сервісного центру МВС України, про зняття арешту з майна.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали буде складено 12 грудня 2018 року.
Суддя В. А. Писанець