12.12.2018 Справа № 756/7969/15-к
Справа № 1/756/10/18
756/7969/15-к
"12" грудня 2018 р. м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , за ч.2 ст.307, ч. 2 ст. 309 КК України,-
12.12.2018 року під час підготовчого судового засідання головуючим у справі суддею ОСОБА_1 заявлено самовідвід оскільки при розподілі справи порушені вимоги ст.16-2 КПК України ( в ред.1960р.). Суддя вважає, що в порушення вимог ст.ст.54,334 КПК України ( в ред. 1960р.) справа безпідставно через систему авторазподілу передана іншому складу суду, а не тому, який виніс постанову про направлення справи на додаткове розслідування.
Прокурор не заперечував проти заяви про самовідвід.
Суд вважає, що заява про самовідвід є обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
До провадження судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2018 року, надійшла кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 , за ч.2 ст.307, ч. 2 ст. 309 КК України, після скасування ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2018 року, постанови винесеної 06.03.2018 року суддею Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_5 про направлення зазначеної кримінальної справи на додаткове розслідування.
В ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2018 року зазначено про направлення справи на новий розгляд у той же суд першої інстанції але не зазначено, що справу слід розглядати у іншому складі суду. Як видно із ухвали апеляційного суду та постанови суду першої інстанції, розгляд кримінальної справи по суті не проводився, а було прийнято рішення про направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з неявкою підсудного у судове засідання, невиконанням ухвал про його привід,не встановленням місця проживання підсудного.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.54 КПК України( в ред. 1960 р.) суддя не може брати участь в розгляді кримінальної справи у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи встановленого частиною третьою статті 16-2 КПК України.
Згідно ч.1 ст.55 КПК України суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в апеляційному чи касаційному порядку, а так само брати участь в новому розгляді справи в суді першої інстанції в разі скасування вироку або ухвали про закриття справи, постановлених з його участю.
Згідно ст.375 КПК України у разі скасування вироку(постанови) внаслідок порушень, допущених при розгляді справи в суді, справа направляється для нового розгляду до суду, який постановив вирок, але в іншому складі.
Згідно п.8 Засад використання автоматизованої системи документообігу в Оболонському районному суді м. Києва раніше визначеному в судовій справі головуючому судді згідно вимог п.п.2.3.43-2.3.46 Положення передаються судові справи,що надійшли із апеляційного суду після скасування ухвали підготовчого судового засідання про повернення обвинувального акту (крім випадків коли в рішенні апеляційного суду призначено новий розгляд в іншому складі суду).
Питання про передачу кримінальної справи(за правилами КПК України в редакції 1960 р.) вказаними Засадами не визначено.
Таким чином, оскільки підстави, яки виключають нового судового розгляду попереднім складом суду, які передбачені ст.54 КПК України( в ред. 1960 р.) відсутні, суд вважає, що кримінальну справу безпідставно було передано через систему авторазподулу, відповідно до ст.16-2 КПК України, іншому складу суду.
У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).
За таких обставин, суд вважає, що заяву самовідвід судді слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 16-2, 54, 55,57 КПК України (в редакції 1960 року), суд,-
Заяву судді Оболонського районного суду м.Києва ОСОБА_1 про самовідвід по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 , за ч.2 ст.307, ч. 2 ст. 309 КК України задовольнити.
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , за ч.2 ст.307, ч. 2 ст. 309 КК України передати до канцелярії суду на повторну реєстрацію в автоматизованій системі для організації передачі раніше визначеному в судовій справі головуючому судді.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1