Справа № 461/9327/18
Провадження № 2-з/461/14/18
11.12.20181.12.2018 року суддя Галицького районного суду м. Львова Фролова Л.Д., за участі секретаря судового засідання Збожної О.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви), в якій просить суд заборонити ОСОБА_3 Петеру та будь-яким іншим третім особам вчиняти будь-які дії щодо розпорядження (відчуження, продажу, іншим чином набуття у власність тощо) предмета іпотеки, тобто квартири за адресою: АДРЕСА_1 «а», вчиняти будь-які інші дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на це майно заявника. Свої вимог мотивував тим, що 12 грудня 2007 року між заявником і банком був укладений договір кредиту. З метою забезпечення виконання зобов'язань між сторонами було також укладено договір іпотеки, відповідно до якого, в іпотеку ОСОБА_1 передав квартиру № 5 в будинку № 20, що знаходиться у м. Львові по вулиці Галицька. 21 листопада 2018 року від нотаріуса заявником одержано іпотечне повідомлення про порушення основного зобов'язання з повідомленням про намір звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно. В цьому повідомленні зазначено, що на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 08 серпня 2018 року права вимоги за зобов'язаннями перейшли від ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3
Заявник зазначає, що він має намір звертатися до суду із позовною заявою про визнання недійсним вказаного договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, оскільки є підстави вважати, що він не відповідає чинному законодавству. Вважає, що у разі задоволення судом позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, невжиття заходів до його забезпечення, зумовить необхідність подання позивачем додаткових позовних вимог про витребування майна від добросовісних набувачів або зробить неможливим виконання рішення суду.
Заява про забезпечення позову, відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Виходячи з роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що 12 грудня 2007 року між ОСОБА_1, та ПАТ КБ «Надра» укладено Кредитний договір № 251/МБ/-ЦВ з усіма змінами та доповненнями, згідно з умовами якого банком надано Позичальнику кредит в сумі 257000,00 доларів США, із зазначенням граничного терміну повернення кредиту 5 грудня 2014 року і сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14,4 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений 12 грудня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р. № 3427, з усіма змінами і доповненнями до нього, відповідно до якого ОСОБА_1, передав нерухоме майно, а саме квартиру № 5 «а» в будинку № 20, що знаходиться у м. Львові по вулиці Галицька (надалі - предмет Іпотеки).
На підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 08.08.2018 року права вимоги за зобов'язаннями, що виникли на підставі Кредитного договору та права вимоги, які виникнуть у майбутньому відповідно до умов кредитного договору, а також всі права вимоги за зобов'язаннями, що забезпечують належне виконання позичальником умов кредитного договору, перейшли від ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3 Петер.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, вказана квартира є предметом іпотеки, а відтак запис про обтяження майна внесений до відповідного державного реєстру.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявником не надано доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, ОСОБА_1 посилається на можливе наступне звернення до суду із позовом про витребування майна, що не є підставою забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суддя -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня оголошення ухвали до Львівського апеляційного суду. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Л.Д. Фролова