Справа №461/4869/18
07 грудня 2018 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань ОСОБА_1,
за участю:
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, за участю третьої особи - Першої Львівської державної нотаріальної контори про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини -
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити додатковий строк для подання до Першої Львівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, яка померла 10.01.2017 р. - протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що він за правом представлення має право на спадкування частини майна після смерті бабці ОСОБА_6, яка померла 10.01.2017 року. Зазначає, що йому стало відомо про смерть бабці в межах строку визначеного законом для прийняття спадщини. Однак, він не зміг вчасно у встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк, звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки з 2001 року постійно перебував за межами України, де проживав та працював в різних регіонах країни. Просить позов задоволити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06 липня 2018 року відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
28 вересня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Вказує, що за змістом статті 1272 ЦПК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Твердження ОСОБА_5 про те, що поважною причиною неприйняття спадщини є його перебування за межами України з 2001 року є безпідставними та необґрунтованими, адже істотних труднощів, які б перешкоджали звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини позивачем не наведено. ОСОБА_5 не скористався своїм правом на прийняття спадщини, а тому правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Також вказує, що позивач втратив право на спадщину після смерті батька, бо не звернувся у встановлений законом строк із заявою до нотаріуса для прийняття спадщини. Відтак, до ОСОБА_5 не може застосовуватися трансмісія права на підставі ч.1 ст. 1266 ЦК України. Окрім того, вказала, що ОСОБА_5 не підтримував стосунки з батьком, ОСОБА_7 та бабусею ОСОБА_6, хоча жодних перешкод для цього не було /а.с.48-51/.
03 жовтня 2018 року в судовому засідання представник позивача подав заперечення, в яких вказав, що позивач обґрунтовує пропуск строку не відсутністю в нього інформації про смерть спадкодавця, а тривалим перебуванням за межами України, у зв'язку з роботою та вказує, що саме ці обставини були об'єктивними та істотними причинами, які утруднили вчинення ним дій, пов'язаних з прийняттям спадщини у встановлений законом строк. Вказує, що про смерть своєї бабці ОСОБА_6, позивач довідався від своєї матері в середині лютого 2017 р. В червні 2017 р. він намагався подати заяву про прийняття спадщини до Генерального Консульства України у м. Мілані. Однак, йому пояснили, що в заяві про прийняття спадщини обов'язково необхідно вказати адресу місця проживання спадкодавця, яка була йому не відома. Також вказує, що чинне законодавство не передбачає позбавлення права на спадщину спадкоємців через відсутність спілкування з спадкодавцем. Одночасно позивач заперечує твердження відповідача, про те, що до ОСОБА_5 не може застосовуватися трансмісія права, оскільки це суперечить положенням ст. 1266 ЦК України /а.с. 62-65/.
25 жовтня 2018 року від відповідача надійшли заперечення, згідно яких ОСОБА_3 вважає пояснення позивача безпідставними, такими, що не підтвердженні належними доказами. Зокрема вказує, що доказів подання заяви до Генерального консульства України у Мілані позивачем не надано, а твердження про те, що позивачу не була відома адреса спадкодавця не може слугувати підставою поважності пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини /а.с. 76, 77/.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06 листопада 2018 року витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію, чи перетинав Державний кордон України за період січень 2017 року - липень 2018 року громадянин України ОСОБА_5 (Korolyshyn Roman), ІНФОРМАЦІЯ_1.
27 листопада 2018 року на виконання вищевказаної ухвали надійшов лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, в якому вказано, що відомостей про перетинання державного кордону України ОСОБА_5 не виявлено /а.с.106/.
Ухвалами Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2018 року витребувано у Першій Львівській державній нотаріальній конторі копію, належним чином засвідченої спадкової справи ОСОБА_6 та закрито підготовче провадження і справу призначено до судового рогляду. Матеріали спадкової справи № 104/2017 надійшли до суду 04 грудня 2018 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позов задоволити.
Відповідач та її представник позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у відзиві та запереченнях. Просили відмовити у задоволенні позову.
Представник Першої Львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі /а.с. 108/.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, спадкову справу № 104/2017, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позову не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
10 січня 2017 року померла ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-СГ №459715, виданого 11 січня 2017 року Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Після її смерті відкрилася спадщина на майно, яке належало спадкодавцю, а саме квартиру №15 в будинку №2 на вулиці Вірменській у м. Львові. Спадкодавець заповіту на випадок своєї смерті не залишила.
06 лютого 2010 року помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ИД №230343, виданого 22 вересня 2017 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області /а.с. 7/.
ОСОБА_7 був сином ОСОБА_6 та батьком ОСОБА_5, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії ІІ-СР №265253 /а.с.8/.
У відповідності до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч.1 ст.1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (спадкування за правом представлення).
Тобто, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_7 помер, відтак його син ОСОБА_5 набув право на спадкування з правом представлення.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 104/2017 щодо майна померлої ОСОБА_6, справу було відкрито за заявою від 11 квітня 2017 року спадкоємиці ОСОБА_3, яка є дочкою померлої.
ОСОБА_5 в Першу Львівську державну нотаріальну контору було подано заяву від 25 квітня 2018 року, яка надійшла 10 травня 2018 року про прийняття спадщини.
Листом №783/02-14 від 15.05.2018 року позивачу повідомлено, що він пропустив строк, встановлений для прийняття спадщини, відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України /а.с. 98/.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно зі частиною 3 статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до роз'яснень ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ викладених у Листі № 24-753/0/4-13 від 16.06.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини можуть бути визнані: тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.
Позивач в обґрунтування пропуску строку для прийняття спадщини поважною причиною зазначає його тривале перебування за межами України.
З матеріалів справи вбачається, що з 2001 р. ОСОБА_5 постійно перебував в Італії, де проживав та працював в різних регіонах країни. З 2011 р. він постійно проживав та працював на підставі трудового контракту в м. Ліссоне, провінція Монца і Бріанца, регіон Ломбардія.
Вищевикладені обставини підтверджуються посвідченням особи № АТ 5627990, виданим Паспортним відділом міської ради м. Ліссоне від 27.01.2012 р. /а.с. 14, 15/, з якого вбачається, що дане Посвідчення видане ОСОБА_5, який народився 05.04.1979 р. в Україні та проживає в м. Ліссоне за зазначеною адресою, за професією - садівник; дозволом на безстрокове перебування в країнах ЄС /а.с. 10/; повідомлення про трудові відносини з домашнім працівником (трудовий контракт) № 9515036250-15 від 31.01.2015 р. в Національний інститут соціального забезпечення Італії /а.с. 18, 19/, з якого вбачається, що працівник ОСОБА_5 перебуває в трудових відносинах з роботодавцем Алліеві Серджіо на підставі постійного трудового контракту з 02.02.2015 р.; історичною довідкою про реєстрацію місця проживання, виданою Відділом реєстрації громадян м. Ліссоне від 28.03.2018 р. /а.с. 12/, зякої вбачається, що з 25.10.2011 р., ОСОБА_5 внесений в Реєстр громадян, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2.
Таким чином, перебування позивача за межами України в зв'язку виконанням обов'язків за трудовим контрактом унеможливило його звернення до нотаріуса для прийняття спадщини в строк визначений законом.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц.
Враховуючи вищевикладене, з врахуванням принципу «пропорційності», зокрема у питаннях захисту права власності, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, оскільки на час відкриття спадщини перебував за межами України, тому згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України вимоги ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Додатковий строк для прийняття спадщини позивачу суд встановлює у три місяці.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, щодо розподілу судових витрат між сторонами, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору при подачі позовної заяви у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст.1261, 1266, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8-14, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням роз'яснень ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ викладених у Листі № 24-753/0/4-13 від 16.06.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», суд -
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, за участю третьої особи - Першої Львівської державної нотаріальної контори про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини - задоволити.
Визначити ОСОБА_5 (зареєстрований за адресою: 46002, м. Тернопіль, вул. С. Бандери, 86/3, проживає за адресою: Італія, 20851, Ліссоне (Монца-Бріанца), Ломбардія, вул. Александро Пенаті, 28/А, РНОКПП НОМЕР_1) додатковий строк 3 (три) місяці для подання до Першої Львівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, яка померла 10.01.2017 року.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання за адресою: 79049, м. Львів, вул. Антонича, 24а/141, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_5 (зареєстрований за адресою: 46002, м. Тернопіль, вул. С. Бандери, 86/3, проживає за адресою: Італія, 20851, Ліссоне (Монца-Бріанца), Ломбардія, вул. Александро Пенаті, 28/А, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_5, зареєстрований за адресою: 46002, м. Тернопіль, вул. С. Бандери, 86/3, проживає за адресою: Італія, 20851, Ліссоне (Монца-Бріанца), Ломбардія, вул.. Александро Пенаті, 28/А, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач - ОСОБА_3, місце проживання за адресою: 79049, м. Львів, вул. Антонича, 24а/141, РНОКПП НОМЕР_2.
Третя особа - Перша Львівська державна нотаріальна контора, місцезнаходження за адресою: 79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 6, ЄДРПОУ 02899370.
Суддя Зубачик Н.Б.