Справа № 703/3759/18
2/703/2089/18
11 грудня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
у складі: головуючого-судді Пасацької Л.А.
секретаря судового засідання Покотиленко І.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі засідань приміщення суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно,
Позивач 17.10.2018 звернулась до суду із вказаним позовом, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, в обґрунтування якого зазначила, що 26.10.2017 помер її чоловік, ОСОБА_2, який за життя заповіт не складав. Вона є єдиною спадкоємицею, оскільки їх повнолітні діти подали відповідну заяву до нотаріуса про відмову від прийняття спадщини на її користь. Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема: будинковолодіння № 12 по вулиці Софії Русової в с. Сунки, Смілянського району Черкаської області, яке складається з жит¬лового будинку «А-1», загальною площею 51.9 кв.м., житловою - 37.5 кв. м., сараїв-«Б» та «В», гаража - « Г», навісу - « Е», погрібу - « Д », огорожі № 1 та воріт з хвірткою № 2.
В установлений законодавством строк, а саме 06.12.2017, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, за якою було відкрито спадкову справу №73/2017 та зареєстровано в Спадковому реєстрі за №61686483. Проте, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.10.2018 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності спадкодавця - ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок.
Відповідно до листа Сунківської сільської ради № 323 від 19.11.2018 в архівних даних з погосподарських книг ради вищевказане будинковолодіння, починаючи з листопада 1987 р. по даний час значиться на праві власності за ОСОБА_3 Степанів¬ною, а після її смерті ним постійно користувався її син, чоловік позивача, ОСОБА_2, який не надав сільській раді документів, які б підтверджували, що він оформив спадщину на цей будинок після смерті матері на своє ім'я.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 3,48 га, розташовану в Тернопільській області, яке було видане 20.12.2008 р. нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері, ОСОБА_3.
Згідно документів на будинковолодіння воно було збудоване ОСОБА_3 в 1989-1990 р.р. на законних підставах на відведеній їй для цього 14.11.1989 р. земельній ділянці, розміром 0.15 га, про що свідчать випис¬ки з рішення виконкому Сунківської сільської ради №20 від 09.07.1989 р. та рішення виконкому Смілянської районної ради народних депутатів № 213 від 29.09.1989 р..
За життя її чоловік на спадкове майно - будинковолодіння не отримав сві¬доцтво про право на спадщину за законом, але фактично її прийняв, а тому на підставі ч.5 ст.1268 ЦК України, воно йому належало з часу відкриття спадщини після смерті матері, ОСОБА_3.
Саме з цих підстав відповідач в довідці № 727 від 10.10.2018 зазначив, що будинковолодіння рахується за її чоловіком, ОСОБА_2
У підготовчому судовому засіданні позивач та її представник, адвокат ОСОБА_4, підтвердили наведені у позовній заяві факти, та після оголошеної перерви подали заяви про закінчення розгляду справи за їхньої відсутності, просили позов задовольнити з урахуванням поданої ними заяви про зміну підстав позову.
Відповідач, Сунківська сільська рада Смілянського району Черкаської області, позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову, визнали, просили задовольнити повністю та розглянути справу за відсутності їх представника.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем в порядку ст. 206 цього Кодексу.
Так, згідно вимог ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у звязку з визнанням позову відповідачем судрозяснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій… У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, вивчивши матеріали справи, з урахуванням вимог ст.ст. 200, 206, 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у підготовчому судовому засіданні за відсутності учасників справи, від яких надійшли відповідні заяви та прийняти визнання позову відповідачем, викладене в окремій письмовій заяві, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтва про смерть чоловік позивача - ОСОБА_2, помер 2.10.2017 р. в м. Сміла, після смерті якого відкрилась спадщина (а.с.5-6)
Позивач, ОСОБА_1, звернулась 06.12.2017 до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, як спадкоємець першої черги, було заведено спадкову справу №73/2017 та зареєстровано в Спадковому реєстрі за №61686483 (а.с.7).
Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, виданими 08.10.2018 приватним нотаріусом, позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті чоловіка, ОСОБА_2, померлого 26.10.2017 р., у тому числі: на земельну ділянку в адмінмежах Буданівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, 1/4 частину квартири в м. Сміла; грошові вклади на рахунках в установі банку; транспортний засіб - автомобіль. Інші спадкоємці першої черги спадкування - діти спадкодавця: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовилисьвід своєї частки (а.с.32-34)
Внаслідок відсутності правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на будинковолодіння № 12 по вулиці Софії Русової в с. Сунки, Смілянського району Черкаської області, яке складається з жит¬лового будинку «А-1», загальною площею 51.9 кв.м., житловою - 37.5 кв. м., сараїв-«Б» та «В», гаража - « Г», навісу - « Е», погрібу - «Д», огорожі № 1 та воріт з хвірткою № 2, постановою приватного нотаріуса від 08.10.2018 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на це майно (а.с.17)
Так, згідно договору купівлі-продажу майна, укладеного 09.11.1987 р., ОСОБА_7 продала ОСОБА_3 житловий будинок (глинобитний, критий соломою, загальною корисною площею 30 кв.м., збудований до 1918 р., надвірних споруд немає) в с. Сунки Смілянського району Черкаської області, який було посвідчено секретарем сільської ради - ОСОБА_8 та зареєстрований в Сунківській сільській раді народних депутатів згідно вимог ст.227 Цивільного кодексу УРСР (а.с.35-36).
ОСОБА_3 отримала 09.07.1989 дозвіл виконкому Сунківської сільської ради на перебудову придбаного житлового будинку та акт про відведення в натурі присадибної земельної ділянки (1500 к.м.) і на право присадибного землекористуванння, а в подальшому 28.09.1989 отримала дозвіл на будівництво нового будинку та після його завершення - будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3 в 1989 р.
Відповідно до технічного паспорту станом на 22.05.2018 житловий будинок №12 по вул. С. Русової в с. Сунки має наступну характеристику, зокрема складається з житлового будинку, 1989 р. побудови, сараю, ІНФОРМАЦІЯ_1, та інших господарських споруд, 1989-1990 р. забудови, що узгоджується з наведеними вище письмовими доказами.
Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3, померла 28.05.2004 р. в с. Буданів Теребовлянського району Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвами про народження та про смерть.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 3,48 га, розташовану в Тернопільській області, яке було видане 20.12.2008 р. нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері, ОСОБА_3
Згідно листа Сунківської сільської ради №323 від 19.11.2018 в архівних даних з погосподарських книг спадкове майно - будинковолодіння, починаючи з листопада 1987 р. по даний час значиться на праві власності за ОСОБА_3 Степанів¬ною, померлої 28.05.2004 р., а після її смерті ним постійно користувався її син, ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_1, які постійно обробляли земельну ділянку. За життя ОСОБА_9 спадщину після смерті матері ОСОБА_3 прийняв, проте повністю не оформив своє право власності на це будинковолодіння.
Таким чином чоловік позивача не отримав сві¬доцтво про право на спадщину за законом на зазначене будинковолодіння, не зареєстрував своє право власності, але фактично його прийняв, а тому на підставі ч.5 ст.1268 ЦК України, воно йому належало з часу відкриття спадщини після смерті матері, ОСОБА_3.
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, повязані із набуттям права власності на спадкове майно, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Згідно вимог ст.178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно змісту п.3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений ст. 392 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Згідно ст.1268, ч. 2 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).
На підставі викладених письмових доказів встановлено, що позивач дійсно єдиний спадкоємець за законом першої черги, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, померлого 26.10.2017, враховуючи що його повнолітні діти відмовились від її прийняття на користь матері - ОСОБА_1.
Судом також встановлено та наведеними доказами підтверджено, що спадкодавець ОСОБА_2 також був єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3, померлої 26.10.2017, та фактично вступив в управління майном - будинковолодіння № 12 по вулиці Софії Русової в с. Сунки, Смілянського району Черкаської області, а тому згідно ч.5 ст.1268 ЦК України - вона належить спадкоємцеві ОСОБА_2 з часу відкриття спадщини.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, при розгляді справ судами застосовується як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) численними рішеннями (у справах «Воловік проти України», «Копецький проти Словаччини», «Суханов та Ільченко проти України», «Беєлер проти Італії» та інших) сформувала позицію, що поняття «майно» та «власність», які міститься у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, є значно ширшим, ніж закріплено у ст. 41 Конституції України та чинному ЦК України, та мають автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, певні інші права та інтереси, які становлять майно, можуть також розглядатись як «право на власність» та відповідно як «власність» для цілей цієї статті.
Крім іншого, до майна у розумінні Конвенції належать також визначені законом права відповідно до яких, заявник має право вимагати «законного очікування» фактичного користування правом.
Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Таким чином, характеристика очікувань як легітимних поєднує у собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй субєктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Таким чином, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.
Практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011року, вказано, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
На підставі наведених обставин, враховуючи досліджені судом письмові докази, які містяться в матеріалах справи та підтверджують належність спадкодавцю максими шин М.Й. будинковолодіння з часу відкриття спадщини після смерті матеріа, ОСОБА_3, тобто з 28.05.2004 р., а також прийняття спадщини спадкоємцем першої черги - ОСОБА_1 за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2, померлого 26.10.2017, приймаючи визнання позову відповідачем, яке не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, оскільки право на спадщину у розумінні Конвенції та практики ЄСПЛ слід розцінювати як право на «законне очікування» майна, яке входить до її складу, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, що є підставою для задоволення позову.
З урахуванням вимог ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову,
На підставі викладеного, ст.ст. 392, 1216-1218, 1222, 1225, 1268-1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 142, 200, 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354-355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на будинковолодіння №12 по вулиці Софії Русової в с. Сунки Смілянського району Черкаської області, яке складається з жит¬лового будинку «А-1», загальною площею 51.9 кв.м., житловою - 37.5 кв. м., сараїв - «Б» та «В», гаража - «Г», навісу - « Е», погрібу - «Д», огорожі №1 та воріт з хвірткою № 2, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2, померлому 26.10.2017 р. в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_3, померлої 28.05.2004 р..
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області, а матеріали справ надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (15.12.2017 р.). У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду після набрання законної сили надіслати до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Сміла реєстраційної служби Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Повний текст рішення складено та проголошено 11.12.2018 р. о 16 год. 30 хв.
Позивач - ОСОБА_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, РНКОП - НОМЕР_1.
Відповідач - Сунківська сільська рада Смілянського району Черкаської області, місцезнаходження - вул. Центральна, 6, в с. Сунки Смілянського району Черкаської області, код ЄДРПОУ - 26357969.
Головуючий: Л. А. Пасацька