Справа № 699/1133/18
Номер провадження № 2/699/658/18
12.12.2018 року м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Линдюка В.С.,
секретар судового засідання Сміян А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивачі звернулися до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з позовною заявою у якій просять визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 2 у будинку № 4 по вул. Богдана Хмельницького в м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є в рівних долях співвласниками вказаного житлового приміщення, а відповідач з 2016 року у ньому не проживає. На даний час адреса місця її фактичного проживання позивачам не відома. Жодних речей у їх квартирі відповідач не зберігає та фактично нею не користується, витрати, пов'язані з оплатою комунальних послуг та утриманням квартири не несе. Домовленості з відповідачем про збереження за нею права користування вказаною квартирою відсутні.
Ухвалою судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.11.2018 року відкрито провадження у справі, сторони повідомлено, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, та роз'яснено їм права, передбачені ст.ст. 178-180, 191, 193, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Відповідач отримала ухвалу про відкриття провадження 12.11.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1940202156424, однак протягом визначеного судом строку відзив на позовну заяву до суду не надіслала.
Позивачі, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Водночас надали до канцелярії суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог, а також відсутність заперечень проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення у ній. Крім того, просили судовий збір, сплачений ними при подачі позову, з відповідача не стягувати залишивши за ними.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у розумінні п.п. 1, 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судові засідання 27.11.2018 року та 12.12.2018 року не з'являлася, причину неявки не повідомила, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надіслала.
На підставі ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою сторін справи у засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З огляду на вказане, судом 12.12.2018 року постановлено ухвалу про проведення розгляду даної справи у заочному порядку.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України наявні підстави для вирішення судом справи за наявними матеріалами.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України та наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов'язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є в рівних частках власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим згідно з розпорядженням (наказом) № 373 від 01.10.1998 року.
Згідно відмітки в будинковій книзі ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_2. Крім того вказано, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на даний час зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.
За змістом довідки Корсунь-Шевченківської міської ради № 3288 від 14.09.2018 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3 не проживає.
Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, проведеного 30.08.2018 року та 05.10.2018 року комісійно, встановлено, що ОСОБА_3 у ньому не проживає.
Встановленим судом фактам відповідають правовідносини, які регулюються положеннями ЖК Української РСР, ЦК України та Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Положеннями ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Верховним Судом України у постанові від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11 вказано, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України).
Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, втрата права користування житловим приміщенням є наслідком припинення права власності на житлове приміщення у колишнього власника житла.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З огляду на вказане, суд враховує, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 02.12.2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», у контексті Конвенції, поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких проживають на законних підставах або які були у законному порядку встановлені, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є самою крайньою формою втручання у права на житло.
Таким чином, збереження або втрата права користування житлом за відсутності мешканця, у будь-якому випадку прямо залежить від причин відсутності, тобто волі, намірів та свідомих дій цієї особи щодо реалізації свого права на проживання у приміщенні.
Судом встановлено, що позивачі в рівних частках є співвласниками житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач, понад 1 рік не проживає у вказаному житловому приміщенні, свої речі у ньому не зберігає і не користується ним, витрати, пов'язані з оплатою комунальних послуг та його утриманням не несе. Крім того, у відповідача відсутня домовленість з позивачами стосовно збереження за нею права користування цим житловим приміщенням.
З огляду на встановлені обставини справи, та те, що відповідач не надав відзив на позов, а також доказів на підтвердження наявності правових підстав на реєстрацію місця проживання у житловому приміщенні позивачів, що судом оцінюється як відсутність у неї заперечень щодо викладених у позові обставин та заявленої позовної вимоги, суд вважає, що задоволення позовних вимог не порушуватиме ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас з урахуванням позиції позивачів щодо залишення судових витрат по сплаті судового збору за ними, суд не стягує їх з відповідача на користь позивачів.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 7-13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-283, 289, 354, 355, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Судові витрати залишити за позивачами.
Копію заочного рішення надіслати учасникам справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку - апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право; на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду; на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя ОСОБА_5