Ухвала
05 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 469/1302/16-ц
провадження № 61-33984 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області;
відповідачі: Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4;
представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5;
третя особа - державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство»;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 06 березня 2017 року у складі судді Тавлуя В. В. та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,
У жовтні 2016 року заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області звернувся до суду з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Очаківське лісомисливське господарство»), про визнання рішень сільської ради незаконними та їх скасування, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 14 грудня 2012 року № 9 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 2 га, розташовану у с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства.
26 грудня 2012 року рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 11 затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки на комерційне призначення для будівництва об'єктів інфраструктури та закладів громадського харчування.
На підставі цього рішення сільської ради ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 29 грудня 2012 року серії НОМЕР_2.
01 квітня 2015 року ОСОБА_3 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.
Прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відносилась до земель лісового фонду та перебувала у державній власності у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», рішень про вилучення земельної ділянки у ДП «Очаківське лісомисливське господарство» та зміни її цільового призначення у встановленому законом порядку не приймалося. Прокурор зазначав, що сільська рада перевищила свої повноваження, передавши спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_3 Крім того, ця земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з природоохоронним органом та органом містобудування і архітектури не погоджено. Передача спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства суперечить Проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області.
Ураховуючи те, що спірна земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, вона підлягає витребуванню на підставі статті 388 ЦК України на користь держави.
Вважав, що строк позовної давності не пропущено, оскільки про вказані правопорушення Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області, яка є розпорядником спірної земельної ділянки й позивачем у справі, дізналась у липні 2016 року.
Ураховуючи викладене, прокурор просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 14 грудня 2012 року № 9 та від 26 грудня 2012 року № 11; визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку, виданий 29 грудня 2012 року ОСОБА_8; витребувати спірну земельну ділянку із чужого незаконного володіння ОСОБА_4
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 06 березня 2017 року у задоволенні позову заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області відмовлено.
Рішеннясуду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, як законного власника, не з її волі. На час прийняття оскаржуваних рішень сільської ради спірна земельна ділянка належала до земель державної власності, перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», відносилась до земель лісового фонду. Крім того, спірна земельна ділянка розташована в межах пляжної зони прибережної захисної смуги, відноситься до земель водного фонду і була передана сільською радою у приватну власність для потреб, не передбачених законом. Отже, позов прокурора є обґрунтованим, проте його було пред'явлено з пропуском строку позовної давності, про яку заявила ОСОБА_3, перебіг якого почався від дати направлення до органів прокуратури оскаржуваних рішень сільської ради у серпні 2013 року. Підстав для поновлення строку позовної давності немає. При цьому суд послався на відповідні правові позиції Верховного Суду України.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області задоволено. Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 06 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 14 грудня 2012 року № 9 у частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 2 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої у с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства. Визнано незаконним та скасовано рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 26 грудня 2012 року № 11 в частині затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що перебуває у власності ОСОБА_3, на комерційне призначення для будівництва об'єктів інфраструктури та закладів громадського харчування. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 29 грудня 2012 року серії НОМЕР_2, виданий ОСОБА_3 на право приватної власності на земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером НОМЕР_1. Витребувано у ОСОБА_4 у власність держави земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану у с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського призначення та перебувала в постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство». Право розпорядження спірною земельною ділянкою з таким статусом віднесено до повноважень Березанської державної адміністрації Миколаївської області (стаття 31 ЛК України, стаття 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»). Тобто сільська рада, приймаючи рішення від 14 грудня 2012 року № 9 та від 26 грудня 2012 року в оскаржуваній частині, діяла поза межами своїх повноважень. Передача спірної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 не відповідає обмеженням, встановленим земельним та водним законодавством щодо земельних ділянок у межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги Чорного моря. Сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак передача у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить вимогам статей 59, 83, 84 ЗК України. Ураховуючи, що спірна земельна ділянка має лісогосподарське призначення та розташована в межах законодавчо визначеної захисної прибережної зони, вибула з державної власності всупереч встановленому законом порядку, що порушило не тільки право власності Українського народу, а й право громадян на екологічну безпеку, дії по витребуванню майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 (стаття 388 ЦК України) відповідають критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном. За позовами прокурора в інтересах держави з визначенням уповноваженого органу, права якого порушені, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі цих органів, як суб'єктів владних повноважень, довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів. Про порушення державних інтересів уповноважений орган (Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області) дізнався у липні 2016 року із запиту прокурора, а тому перебіг позовної давності починається з цього моменту. Оскільки прокурор не є матеріальним позивачем у цій справі, то направлення йому копій рішень сільської ради з січня по серпень 2013 року правового значення не має. Відтак, підстав для застосування позовної давності немає. При цьому суд послався на відповідні правові позиції Верховного Суду України та прецедентну практику Європейського суду з прав людини.
У липні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у позові прокурора.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про те, що спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги Чорного моря зроблено на підставі неправильного застосування положень статті 88 Водного кодексу України та статті 60 ЗК України. Спірна земельна ділянка розташована на відстані майже 1 тис. м від урізу води Чорного моря, в межах села Коблеве, в якому межі прибережної захисної смуги моря не встановлені, а територія між спірною земельною ділянкою та урізом моря історично ще за радянських часів забудована (районний відділ міліції, автостанція, бази відпочинку, котеджне містечко). Посилалась на те, що при вирішенні питання щодо віднесення земельної ділянки до меж прибережної захисної смуги в межах населеного пункту слід застосовувати положення частин четвертої, шостої-восьмої статті 88 Водного кодексу України, частини третьої статті 60 ЗК України і пункту 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, якими визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, розробленими у передбаченому законом порядку, з урахуванням містобудівної документації, конкретних умов, що склалися, та відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.
При погодженні проекту відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та зміни її цільового призначення уповноваженими органами враховано і містобудівну документацію, і конкретні умови забудови с. Коблеве. Через неправильне застосування статті 5 ЛК України, Інструкції з проведення лісовпорядкування, затвердженої постановою Держкомлісу СРСР від 12 вересня 1985 року № 4, судом зроблено помилковий висновок щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.
Статтею 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Однак, судом не надано оцінку відсутності реєстрації в Державному земельному кадастрі відомостей, які б підтверджували право постійного користування спірною земельною ділянкою за ДП «Очаківське лісомисливське господарство» на час виникнення спірних правовідносин. При цьому, висновком відділу Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області від 13 грудня 2012 року № 01-26-821 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3, визначено, що земельна ділянка площею 2,0 га в межах Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області відведена за рахунок вільних земель сільськогосподарського призначення (пасовища).
Розпорядженням Березанської районної державної адміністрацію Миколаївської області від 29 березня 2011 року № 174 затверджено схему планування території Коблівської сільської ради Миколаївської області, відповідно до якої землі державної власності лісового призначення на території с. Коблеве відсутні, що судом не враховано.
Також суд не врахував, що на час відведення спірної земельної ділянки межі с. Коблеве вже були встановлені, у державному кадастрі були відсутні відомості щодо наявності земель державної форми власності в межах села, у ДП «Очаківське лісомисливське господарство» були відсутні документи, які підтверджують право постійного користування землями на території с. Коблеве.
Крім того, посилалась на те, що районні державні адміністрації, з урахуванням положень статті 32 ЛК України, не наділені правом вилучення земельних ділянок лісового призначення, що перебувають у державній власності, що відповідно виключає право вимоги у цьому позові, оскільки районна державна адміністрація не є суб'єктом спірних правовідносин.
З урахуванням положень пункту 5 статті 27 ЛК України, якою визначено, що право надання земель цієї категорії у власність для нелісогосподарських потреб є виключним повноваженням Кабінету Міністрів України, лише центральний орган виконавчої влади може бути позивачем у цій справі.
Вважала невірним посилання судів на статтю 31 ЛК України та висновок судів, що до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено надання у власність для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності.
Також вважала, що прокурором безпідставно пропущено строк позовної давності.
У вересні 2017 року перший заступник прокурора Миколаївської області подав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. За даними Національної кадастрової системи спірна земельна ділянка повністю розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, приблизна відстань від урізу Чорного моря до найближчого краю ділянки становить 986-995 м, до віддаленого краю 1214-1224 м. Статтею 88 Водного кодексу України та статтею 60 ЗК України передбачено, що з метою охорони водних об'єктів уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від узрізу води.
Згідно зі статтями 85, 88 Водного кодексу України, статтями 59, 84 ЗК України землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.
Таким чином, прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.
Судами встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться на території урочища «Коблеве» Березанського району Миколаївської області, квартал 34 виділ 2, 3, тобто на території, що була віднесена до земель державного лісового фонду та перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство».
Ці обставини підтверджуються матеріалами лісовпорядкування 2003 року, у тому числі планшетом № 1 лісовпорядкування за 2009 рік, довідкою ДП «Очаківське лісомисливське господарство», інформацією виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» та фрагментами накладки картографічної бази даних лісового господарства на ортофотоплан Публічної кадастрової карти України.
При цьому згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. У частині другій статті 117 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать зокрема і земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Отже, ураховуючи, що спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», судами було вірно визначено її статус як земель державної форми власності.
Спірна земельна ділянка відповідно до проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 № 112, розташована в зоні рекреації, а визначення її цільового призначення для особистого селянського господарства і після зміни - для будівництва і обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, не відповідає чинній на той час містобудівній документації.
Проекти землеустрою щодо передачі спірної ділянки у власність та зміни цільового призначення до Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної держадміністрації не надходили.
Згідно з частиною третьою статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.
Тому, ураховуючи, що спірна земельна ділянка розташована в межах с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, відноситься до земель державної форми власності лісогосподарського призначення, перебувала в постійному користуванні державного підприємства, розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та була передана у власність для ведення особистого селянського господарства у період дії мораторію на відчуження з державної власності земельних ділянок лісового фонду, встановленому розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року №610-р та від 11 лютого 2010 року № 318-р, саме Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області є розпорядником спірної земельної ділянки, а, отже, і належним позивачем у справі.
Також зазначав, що вимоги прокурора є похідними від вимог Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, яка має повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, тому перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, тобто з липня 2016 року.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Установлено, що у справі, яка переглядається суди дійшли протирічних висновків щодо застосування положень про позовну давність, про яку заявила відповідач, до заявлених позовних вимог прокурора про визнання рішень сільської ради незаконними та їх скасування, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 61-4661св18) за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Миколаївської міської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про поновлення строку звернення з позовом до суду, визнання незаконним і скасування рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту та скасування його державної реєстрації і повернення земельної ділянки передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Із змісту зазначеної ухвали вбачається, що колегія суддів Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих підстав, що справа містить виключну правову проблему для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Оскільки справа № 487/10128/14-ц (провадження № 61-4661св18) за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Миколаївської міської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про поновлення строку звернення з позовом до суду, визнання незаконним і скасування рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту та скасування його державної реєстрації і повернення земельної ділянки передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а у справі, яка переглядається, наявні подібні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у даній справі.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження у справі за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство», про визнання рішень сільської ради незаконними та їх скасування, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 487/10128/14-ц за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Миколаївської міської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про поновлення строку звернення з позовом до суду, визнання незаконним і скасування рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту та скасування його державної реєстрації і повернення земельної ділянки зупинити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
Ю. В. Черняк