Постанова
Іменем України
12 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 522/9904/14-ц
провадження № 61-15855 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача-Пророка В. В.,
суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_6,
відповідач-Державне підприємство «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»,
третя особа-виконуючий обов'язки начальника Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» Дадерко Ігор Вікторович,
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення до судового рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухваленого за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року постановлене колегією суддів у складі: Сєвєрової Є. С., Дрішлюка А. І., Процик М. В., у справі, відкритій за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», третя особа - виконуючий обов'язки начальника Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» Дадерко Ігор Вікторович, про зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Встановив:
1. У червні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» (далі - ДП «Чоразморшлях»), третя особа - виконуючий обов'язки начальника ДП «Чоразморшлях» Дадерко ІгорВікторович, про зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди.
2. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2015 року позов ОСОБА_6 задоволений частково:
- визнане незаконним звільнення ОСОБА_6 з посади начальника договірно-правової служби ДП «Чоразморшлях» за пунктом 2 статті 40 (у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді ) КЗпП України;
- скасований наказ ДП «Чоразморшлях» від 05 травня 2014 року № 68/к по особистому складу цього підприємства про звільнення ОСОБА_6 05 травня 2014 року;
- визнаний недійсним внесений запис до трудової книжки позивача про зазначене звільнення;
- змінені формулювання та дата звільнення позивача, зазначивши: «Звільнити ОСОБА_6, т. № 24467 - начальника договірно-правової служби ДП «Чоразморшлях» 13 лютого 2015 року за власним бажанням, відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України»
- стягнутий з ДП «Чоразморшлях» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 70 647,48 грн;
- стягнута з ДП «Чоразморшлях» на користь ОСОБА_6 вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 21 509,01 грн;
- стягнута з ДП «Чоразморшлях» на користь ОСОБА_6 моральна шкода у розмірі 2 000,00 грн;
- рішення суду допущене до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 7 169,67 грн;
- стягнутий з ДП «Чоразморшлях» судовий збір у сумі 921,56 грн;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Сторони спору звернулись з апеляційними скаргами до Апеляційного суду Одеської області. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_6 та ДП «Чоразморшлях» задоволені частково: скасоване рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2015 року та ухвалене нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково: стягнуті з ДП «Чоразморшлях» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 80 489,20 грн, відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн; в решті позовних вимог відмовлено.
4. У січні 2016 року позивач звернулася з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ).
5. Ухвалою ВССУ від 03 лютого 2016 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків, зокрема сплату 584,64 грн судового збору за вимогу немайнового харакрету, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про судовий збір) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Згідно із частиною третьою статті 6 Закону про судовий збір у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
6. Відповідно до квитанції від 22 лютого 2016 року № 0.0.510132763.1 позивачем сплачено 584,64 грн судового збору за подання касаційної скарги (на виконання ухвали ВССУ від 03 лютого 2016 року).
7. Ухвалою ВССУ від 14 грудня 2016 року касаційна скарга ОСОБА_6 задоволена частково:
- скасоване рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_6 до ДП «Чоразморшлях», третя особа - виконуючий обов'язки начальника ДП «Чоразморшлях» Дадерко Ігор Вікторович, про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку, вихідної допомоги, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- у решті рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року залишено без змін.
8. У травні 2017 року ОСОБА_6 звернулась до ВССУ з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з ДП «Чоразморшлях» на її користь судового збору в сумі 584,64 грн. Заява мотивована тим, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, а ухвалою ВССУ від 14 грудня 2016 року не вирішено питання розподілу судових витрат у справі.
9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.
10. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
11. 02 квітня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.
12. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
13. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
14. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
15. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 4 частини першої статті 220 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦПК України 2004).
16. Відповідно до частини п'ятої статті 88 ЦПК України 2004 на касаційний суд було покладено зобов'язання зі зміни розподілу судових витрат лише за умови зміни рішення або ухвалення нового рішення без передачі справи на новий розгляд. Це кореспондує з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України.
17. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина перша статті 88 ЦПК України 2004).
18. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (частини друга та третя статті 88 ЦПК України 2004).
19. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
20. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України). Це кореспондує статті 246 ЦПК України, яка регулює питання ухвалення рішення про судові витрати.
21. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (абзац другий частини третьої статті 259 ЦПК України).
22. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини першої статті 5 Закону про судовий збір).
23. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий частини третьої статті 6 Закону про судовий збір).
24. У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону про судовий збір підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
25. Закон про судовий збір не регулює питання розподілу судових витрат в рамках розгляду цивільної справи судом та не заміняє собою відповідні положення ЦПК України 2004 та ЦПК України.
26. Позов ОСОБА_6 зводиться до чотирьох основних вимог: 1) про зміну формулювання та дати звільнення; 2) стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу; 3) стягнення вихідної допомоги; 4) відшкодування моральної шкоди. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року частково задоволено зазначені вимоги 2 та 4, відмовлено в задоволенні зазначених вимог 1 та 3.
27. У касаційній скарзі позивач просла скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року в частині незадоволених позовних вимог, в тому числі вимагала більшого відшкодування моральної шкоди. Враховуючи матеріали справи, ВССУ своєю ухвалою від 03 лютого 2016 року витребував оплату позивачем судового збору за дві вимоги немайнового характеру. Відповідно до ухвали ВССУ від 14 грудня 2016 року позивачу відмовлено у задоволенні вимог немайнового характеру.
28. Враховуючи зазначене, частину першу статті 88 ЦПК України 2004 та частину першу статті 141 ЦПК України відсутні підстави для стягнення з ДП «Чоразморшлях» на користь ОСОБА_6 відповідних витрат по сплаті судового збору у сумі 584,64 грн.
29. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_6 у прийнятті відповідного додаткового рішення.
Керуючись статтями 246, 259, 270, 400, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,
Постановив:
Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановленої за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року у справі, відкритій за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», третя особа - виконуючий обов'язки начальника Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» ДадеркоІгор Вікторович, про зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
А. О.Лесько
В. В.Пророк
В. М. Сімоненко
І.М. Фаловська