Справа № 569/16570/18
11 грудня 2018 року місто Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Кучиної Н.Г.,
з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,
представника позивача адвоката ОСОБА_2,
pозглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному
спpаву № 569/16570/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені), інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення сплати аліментів, -
ОСОБА_3 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені), інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення сплати аліментів.
Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні частково зменшивши позовні вимоги ОСОБА_3 стосовно розміру пені, позов підтримав, та, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини і підстави, просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 73412 грн. 83 коп. пені за прострочення сплати аліментів; 67 987 грн. 09 коп.- суму інфляційних втрат; 14 159 грн. 12 коп. три відсотки річних;704 грн. 80 коп. судові витрати пов'язані із сплатою судового збору.
Відповідач ОСОБА_4в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання оповіщався у встановленому порядку. Повідомлення про причини неявки від відповідача не надійшло. Відзиву на позов відповідач не подав.
Дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2008 року по справі № 2-2866/2008, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 463,00 гривень від усіх видів доходу щомісячно і до досягнення дитиною повноліття та про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на її утримання в розмірі 525,00 гривень щомісячно, починаючи з 20.07.2007 року і до досягнення дитиною трьохрічного віку.
Судом також встановлено, що починаючи з 2007 року і до липня 2018 року ОСОБА_4, рішення суду про стягнення аліментів не виконував взагалі, не сплачував аліменти на утримання дитини та на утримання дружини. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується дослідженими судом довідками розрахунками №2558 та 2559 від 01.08.18 Головного територіального управління юстиції у Волинській області Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк, де знаходиться виконавчий лист.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язується сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до правової позиції Верховним Судом у своїй Постанові від 25 квітня 2018 року по цивільній справі №572/1762/15-ц, а саме констатовано, що «Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Крім того, відповідно до правової позиції висловленої судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у своїй Постанові від 06 листопада 2013 року по цивільній справі №6-113цс13, констатовано, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч.2 ст.184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно п.8 ст.8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Також, варто зазначити, що Верховний Суд у своїй Постанові від 16 травня 2018 року по цивільній справі №686/21962/15-ц, прийшов до наступного висновку:
«За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.»
Таким чином, норми статті 625 ЦК України також поширюються і на правовідносини пов'язані з невиконанням обов'язку по утриманню (аліментах).
Таким чином, у зв'язку з наявною у ОСОБА_4 заборгованістю зі сплати аліментів, яка виникла з його вини, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня, розмір якої становить 73412 грн. 83 коп.; 67 987 грн. 09 коп.- сума інфляційних втрат; 14 159 грн. 12 коп. три відсотки річних, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.
Наданий позивачем розрахунок неустойки, інфляційних витрат та 3 відсотків річних, за період з 2007 року до липня 2018 року, є правильним та таким, що складений у відповідності до вимог статті 196 СК України, оскільки в цьому розрахунку вірно зазначені всі суми простроченої заборгованості та кількість днів цієї простроченої заборгованості.
Оскільки розрахунки пені за прострочення сплати аліментів, інфляційних витрат та 3 відсотків річних проведені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приймає їх до уваги при ухваленні рішення як належні, допустимі, достовірні та достатні докази.
У зв'язку із викладеним, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 12,81,141,264-268, 273,280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В И Р I Ш И В :
Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4, 1986 року народження, уродженця м. Луцьк на користь ОСОБА_3: 73412 (сімдесят три тисячі чотириста дванадцять) гривень 83 копійки пені за прострочення сплати аліментів; 67 987 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім ) гривень 09 копійок - суму інфляційних втрат; 14 159 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) гривень 12 копійок - три відсотки річних за період з 2007 року до липня 2018 року та 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Рівненського апеляцiйного суду через Рiвненський мiський суд або безпосередньо до Рівненського апеляцiйного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_3,місце проживання: 33016, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач - ОСОБА_7, місце проживання: 43026, АДРЕСА_2.
Повне рішення складено 12 грудня 2018 року.
Суддя: Н.Г.Кучина