про відмову у відкритті провадження у справі
12 грудня 2018 року
м. Київ
справа №9901/952/18
адміністративне провадження №П/9901/952/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи на стороні відповідача Голова Верховної Ради України Гройсман Володимир Борисович, Президент України Порошенко Петро Олексійович про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -
10.12.2018 до Верховного Суду надійшов позов від ОСОБА_1, в якому просить:
- «поновити пропущений строк позовної давності;
- визнати рішення Верховної Ради України, а саме, ухвалення частини 1 статті 49 Закону України «Про вибори Президента України» від 05.03.1999 № 474-ХІV в редакції Закону № 879-VІІ від 13.03.2014 в частині, згідно з якою грошова застава вноситься кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації) у розмірі 2 500 000 грн., незаконними та неконституційними;
- стягнути з Верховної Ради України на користь народу України 100 000 грн. моральної шкоди».
Позовні вимоги обґрунтовує незаконністю та неконституційністю частини 1 статті 49 Закону України «Про вибори Президента України», якою передбачено внесення грошової застави кандидатом на пост Президента України у розмірі 2 500 000 грн., оскільки порушує принцип рівності прав та можливості участі громадян у виборчому процесі. Зокрема, зазначене грошове обмеження поширюється в тому числі і на позивача, як громадянина України, дохід якого є нижчим за 41 666 грн. на місяць.
На думку позивача, ухвалюючи зазначену норму закону, відповідач керувався не стільки інтересами народу і держави, як своїми власними потребами та можливостями. Тому, вважає, такі дії відповідача слід визнати неправомірними, що має наслідком скасування закону у цій частині.
Зміст заявлених вимог та їх обґрунтування дають підстави для висновку, що позивач фактично вважає неконституційними наведені положення законодавства, які можна усунути шляхом визнання їх неконституційними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано її з дотриманням правил підсудності. Розглянувши позовну заяву і додані до неї документи суд вважає, що у відкритті провадження за цією позовною заявою слід відмовити з огляду на таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, зокрема, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України).
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Статтею 19 КАС України передбачено справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів та закріплено категорії справ, на які юрисдикція цих судів не поширюється. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України (пункт 1 частина 2 статті 19 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 266 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Отже, вирішення питання щодо конституційності правових актів, зокрема і законів, та дотримання встановленої Конституцією України процедури розгляду, ухвалення законів та набрання ними чинності не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.
Об'єктом судового контролю в адміністративному судочинстві можуть бути чітко визначені підзаконні нормативні акти, до яких закони не належать.
Згідно з пунктом 1 статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України.
Статтею 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України. Тому саме цей орган судової влади наділений повноваженнями вирішувати питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (підпункт 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про Конституційний Суд України").
Отже, позовні вимоги про визнання незаконною (і як наслідок скасування) частини 1 статті 49 Закону України «Про вибори Президента України» в частині внесення кандидатом на пост Президента України грошової застави у розмірі 2500000 грн., та такою, що суперечить статтям 21, 22, 24 Конституції України, є предметом розгляду Конституційним Судом України, а не Верховним Судом за правилами адміністративного судочинства до якого із цими вимогами звернувся позивач.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на предмет позову та його підстави, з якими позивач звернувся до адміністративного суду, наведене вище правове регулювання відносин за участю Верховної Ради України. Президента України, у відкритті провадження у справі за цим позовом слід відмовити.
Керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи на стороні відповідача Голова Верховної Ради України Гройсман Володимир Борисович, Президент України Порошенко Петро Олексійович про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.
2. Роз'яснити позивачеві, що розгляд справ про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання та набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.М. Кравчук