12 грудня 2018 року
Київ
справа №810/1368/18
адміністративне провадження №К/9901/66654/18
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С. С., розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі №810/1368/18 за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2018 зазначена касаційна скарга залишалась без руху у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору, як це передбачено частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Особі, яка подала касаційну скаргу, встановлено десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення вказаного недоліку.
Ухвалу Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержано відповідачем 19.11.2018.
Однак недолік касаційної скарги відповідачем не усунуто, натомість подано клопотання про продовження встановленого судом строку з посиланням на те, що заявник не є розпорядником бюджетних коштів й сплата судового збору і отримання оригіналу платіжного доручення здійснюється через орган Державної казначейської служби України, при цьому, наразі податковим органом вичиняються дії, спрямовані на виконання вимог ухвали касаційного суду.
Проте наведені відповідачем доводи не свідчать про наявність підстав для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліку касаційної скарги, з огляду на наступне.
Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Зокрема статтею 330 КАС України закріплено вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору одночасно з поданням касаційної скарги (частина четверта цієї статті).
Таким чином відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов'язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення касаційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, що також вимагалось і в ухвалі Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, для чого як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене відповідач не позбавлений можливості упродовж усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору з урахуванням часу, необхідного для вирішення процедурних питань стосовно сплати коштів, пов'язаних з особливостями структурної організації установи і розподілом повноважень щодо розпорядження бюджетними коштами.
До того ж рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже державні органи, які діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених державою, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Вказані ж у клопотанні відповідача мотиви не свідчать про наявність виняткових, особливих і непереборних обставин об'єктивного характеру, які унеможливили або істотно ускладнили виконання покладеного на нього процесуального обов'язку стосовно надання документа про сплату судового збору в межах встановленого судом строку для усунення недоліку касаційної скарги та в контексті наведених законодавчих приписів можуть зумовити продовження цього строку.
Більше того відповідачем не подано жодних доказів, які б містили відомості про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок податкового органу коштів, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджено виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж певного строку.
За правилами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Київській області про продовження строку, встановленого судом для усунення недоліку касаційної скарги.
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі №810/1368/18 за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя С. С. Пасічник