Іменем України
11 грудня 2018 року
Київ
справа №804/9481/15
касаційне провадження №К/9901/28471/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 (суддя Чорна В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 (головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі № 804/9481/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество» звернулось до адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.07.2015 №0002162204.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23.06.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.11.2016 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 203, частини третьої статті 204 Цивільного кодексу України, статей 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на реальності оспорюваних господарських операцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення господарських відносин з Приватним підприємством «Крістон» у липні 2014 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтра Юг» у серпні 2014 року, з Приватним підприємством «Абсолют Транс» за період з 01.09.2014 по 31.12.2014, з Приватним науково-виробничим комерційним підприємством «Прем'єр» у січні 2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «УПІ-Інтертрейдінг» у лютому 2015 року, результати якої оформлено актом від 26.06.2015 № 1182/22-04/34245231.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних послуг з транспортування товару в Приватного підприємства «Крістон» та Приватного підприємства «Абсолют Транс», а також товарно-матеріальних цінностей (олії соняшникової, металевих виробів) у Товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Інтертрейдінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтра Юг», з підстави непідтвердження реального характеру здійснених поставок належним чином оформленою первинною документацією.
На підставі зазначеного акта перевірки Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 № 0002162204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307138,00 грн. за основним платежем та 153569,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У спірній ситуації суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.
Так, зазначені в наданих актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) послуги за своїм змістом є ідентичними з різницею у вартості від 350,00 грн. до 6000,00 грн. і більше без обґрунтування причин цього. При цьому в актах чітко не вказано, які саме послуги надано позивачу, місце та дату проведення робіт, а також не зазначено, в чому полягав зміст наданих послуг. Будь-яких даних щодо кілометражу, складності маршруту, кількості вантажу або будь-яких інших обставин, що створюють різницю в ціні наданих послуг, матеріали справи не містять. Так само відсутня інформація щодо встановлення одиниці виміру наданої послуги, яка б обумовлювала вартість придбаних транспортно-експедиційних послуг.
На підтвердження реального характеру операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество» не подано документів, які б засвідчували факт транспортування та зберігання товарів, сертифікати якості продукції, акти приймання та оприбуткування придбаних товарино-матеріальних цінностей на складі.
Тобто, позивачем належними доказами не підтверджено реальний (фактичний) характер господарських операцій з придбання послуг з транспортування товару в Приватного підприємства «Крістон» та Приватного підприємства «Абсолют Транс», а також товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Інтертрейдінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтра Юг», що, в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій у його податковому обліку.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі № 804/9481/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк