Іменем України
11 грудня 2018 року
Київ
справа №199/186/15(2а/199/55/15)
адміністративне провадження №К/9901/5997/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська (далі - управління ПФУ) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року (судді Юхименко О.В., Круговий О.О., Нагорна Л.М.) у справі № 199/186/15 (2а/199/55/15) за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною відмову управління ПФУ щодо нарахування пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2008 рік; зобов'язати відповідача зробити нарахування пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2011-2013 роки в розмірі 2700 грн 90 коп., стягнути з відповідача заборгованість пенсійних виплат у розмірі 7592 грн 73 коп.
Вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебуває на обліку в управлінні ПФУ та 25, 26 травня 2009 року отримувала пенсію за вислугою років відповідно до пункту «є» статті 52 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ). На підставі особисто поданої заяви від 04 червня 2009 року про працевлаштування за посадою, яка дає право виходу на пенсію за вислугу років, виплату пенсії було призупинено з 27 травня 2009 року.
06 серпня 2014 року позивачка звернулася до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, у зв'язку із чим з 21 липня 2014 року їй була призначена пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська постановою від 12 лютого 2015 року позов задовольнив частково.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 травня 2015 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року за нововиявленими обставинами.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 грудня 2015 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року скасував за нововиявленими обставинами. Апеляційну скаргу управління ПФУ залишив без задоволення, а постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 лютого 2015 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 призначено пенсію на підставі Закону № 1788-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж за Законом № 1058-ІV. Надалі при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Управління ПФУ не погодилося із рішенням суду апеляційної інстанції і звернулося із касаційною скаргою про його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що в даному випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, у зв'язку із чим пенсійним органом правомірно застосовано показник за 2008 рік.
Колегія суддів переглянула судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясувала повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшла висновку про таке.
Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 22 листопада 2018 року (справа № 373/2541/15-а) виснував, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, тому якщо особі було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, слід вважати, що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Враховуючи цей висновок Верховного Суду, а також і те, що відповідач необґрунтовано використав механізм переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчисленні її пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, тобто за 2011, 2012, 2013 роки.
Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не впливають на правильне по суті рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 342, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді : Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко