Іменем України
11 грудня 2018 року
Київ
справа №826/10196/17
адміністративне провадження №К/9901/59579/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2018 (суддя - Шрамко Ю.Т.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді - Троян Н.М., Файдюк В.В.)
у справі № 826/10196/17
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.04.2017 № 47606-1305, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 не є платником земельного податку, оскільки не є землевласником чи землекористувачем. Крім того, земельна ділянка, на якій розташовано об'єкт нерухомості, що належить позивачу на праві власності, використовується позивачем для проведення господарської діяльності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, позивач звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та матеріали справи. Крім того, судами не враховано правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду по аналогічній справі.
ДФС з своїх запереченнях вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу просить залишити без задоволення.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 246 КАС України мотивувальна частина судового рішення повинна містити посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.08.2013 належать на праві власності 3/8 частки нежилого приміщення № 1а, площею 268,9 кв.м, яке розташоване в м. Києві по вул. Малиновського Маршала, 11.
28.04.2017 ГУ ДФС у м. Києві прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку за 2017 рік у розмірі 6422,02 грн.
З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що розмір грошового зобов'язання визначено наступним чином: 100,84кв.м.х1118,93х2,0х1,5х1,249х1,433х1,06х1% = 6422,02 грн., де 100,84 - частина нежитлового приміщення, власником якого є позивач, 1118,93 грн. - грошова оцінка в грн/кв.м., 1 - відсоток ставки земельного податку; 1,5 - локальний коефіцієнт; 2,0 - функціональний коефіцієнт; 1,249, 1,433, 1,06 - коефіцієнти індексації грошової оцінки.
При цьому, з наданих відповідачем пояснень вбачається, що нормативну грошову оцінку земельної ділянки контролюючим органом визначено самостійно за формулою Цн=Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де Цн - нормативна грошова оцінка землі, Цнм - середня вартість одного квадратного метру землі, Пз - площа земельної ділянки, Кф - коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки, Кл - узагальнюючий локальній коефіцієнт, Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову у зв'язку з наступним.
Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового Кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру земельного податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Статтею 13 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку, а порядок її проведення визначено статтею 18, якою встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів та передбачено, що оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Приписами статті 20 Закону України "Про оцінку земель" обумовлено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України N489 від 25.11.2016, відповідно до пункту 3 якого визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів здійснюється за формулою :
В х Нп
Цн = -------- х Кф х Км, де
Нк
Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);
В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях);
Нп - норма прибутку (6%);
Нк - норма капіталізації (3%);
Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;
Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що нормативну грошову оцінку землі для визначення розміру земельного податку ГУ ДФС у м. Києві розраховано самостійно, не на підставі даних державного земельного кадастру та без додержання вищевказаного порядку, встановленого Законом України "Про оцінку земель" та Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489.
Відтак, всупереч приписів частини 2 статті 77 КАС України, відповідач не довів належним чином, що застосована при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення нормативна грошова оцінка землі при обчисленні грошових зобов'язань позивача визначена та встановлена у відповідності до вищезазначених вимог закону.
Вказане відповідає правовим позиціям, висловленим в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 805/1426/17-а, від 12.06.2018 у справі № 826/13291/16.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно зі статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов ОСОБА_2.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.04.2017 № 47606-1305.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова