11 грудня 2018 року
Київ
справа №812/825/16
адміністративне провадження №К/9901/65984/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.08.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі №812/825/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2018 зазначена касаційна скарга залишена без руху, оскільки подана після закінчення строку касаційного оскарження й додане до неї клопотання про поновлення цього строку було підписане від імені Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_2 як представником, на підтвердження чого надано довіреність, яка видана і підписана виконуючим обов'язки начальника цього податкового органу ОСОБА_3, однак без подання доказів на підтвердження таких повноважень (належним чином засвідченої копії наказу тощо), що не узгоджувалось із вимогами статей 55, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і, як наслідок виключало можливість надання оцінки цьому клопотанню податкового органу.
Особі, яка подала касаційну скаргу, встановлено десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення вказаного недоліку.
Копію ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержано відповідачем 30.11.2018.
У межах встановленого судом строку відповідач надіслав до Верховного Суду належним чином засвідчену копію наказу від 03.08.2018 №1376-о, згідно з яким на ОСОБА_3 з 08.08.2018 покладено виконання обов'язків начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Так, у доданому до касаційної скарги клопотанні відповідач, порушуючи питання про поновлення строку касаційного оскарження, посилається на те, що пропуск цього строку зумовлено наявністю поважних, на думку заявника, причин, оскільки первісна касаційна скарга була подана у межах строку, встановленого для цього нормами КАС України, однак ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 повернута особі, яка її подала, у зв'язку з невиконанням вимог процесуального закону і суду щодо надання документа про сплату судового збору й це, в свою чергу спричинено тривалою, в силу особливостей структурної організації податкового органу, процедурою здійснення видатків бюджету, призначених для цієї мети.
В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Аналогічні положення містились і в пункті шостому частини першої статті 7 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017 та статті 13 цього Кодексу в тій же редакції.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві (станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду і подання первісної касаційної скарги) було врегульовано Главою другою Розділу IV КАС України, а після 15.12.2017 Главою другою Розділу ІІІ цього Кодексу.
Зокрема як частина п'ята статті 213 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017, так і частина четверта статті 330 цього Кодексу в наступній редакції, встановлюють обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо надання документа про сплату судового збору.
В свою чергу як статтею 49 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017, так і статтею 44 КАС України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує кожного з учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості як протягом усього 2017 бюджетного року, так і упродовж поточного фінансового періоду, здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору з урахуванням часу, необхідного для вирішення питань, пов'язаних із особливостями структурної організації податкового органу і розподілом функцій щодо розпорядження бюджетними коштами.
Окрім цього пунктом третім частини першої статті 7 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами першою, другою якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображенні і у статті 49 КАС України, частина перша якої вказує, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.
Наведені вище положення процесуального закону збережено і в редакції КАС України, чинній після 15.12.2017 (пункт другий частини третьої статті 2, стаття 8, частина перша статті 44 цього Кодексу).
Отже органи державної влади (податкові органи зокрема), що діють від імені держави як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
В контексті наведених законодавчих приписів посилання відповідача на тривалу процедуру здійснення видатків бюджету податкового органу, призначених для сплати судового збору, й повернення через це первісно поданої касаційної скарги, не свідчать про наявність особливих і непереборних обставин об'єктивного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак і поважних підстав для поновлення цього строку.
Разом з тим суд, беручи до уваги положення частини другої статті 121, частини третьої статті 332 КАС України, вважає за необхідне продовжити строк, встановлений ухвалою Верховного Суду від 21.11.2018 для надання відповідачу можливості протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали вказати інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження.
Керуючись статтями 121, 332 КАС України, суд
Продовжити Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби строк, встановлений ухвалою Верховного Суду від 21.11.2018 на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, упродовж якого відповідач має право вказати інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С.С. Пасічник
Судді: І.А. Васильєва
В.П. Юрченко