Іменем України
04 грудня 2018 року
Київ
справа №805/2658/15-а
касаційне провадження №К/9901/27512/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2015 (головуючий суддя Бабич С.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 (головуючий суддя Арабей Т.Г., судді: Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі №805/2658/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0000104200/1398/10/28-03-42.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016, позовні вимоги задоволено.
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби подала касаційну скаргу, в якій просила постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 14, 185, 187, 198, 200 та 203 Податкового кодексу України.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс» щодо податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за грудень 2014 року на суму податку на додану вартість у розмірі 47906,00грн.
Так, відповідно до додатку №5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податкових накладних, отриманих від ДП «Донецька залізниця». Однак,згідно даних АС «Податковий блок», сума податкових зобов'язань ДП «Донецька залізниця» за грудень 2014 року становить 0,00грн., оскільки ним не надано до СПДІ податкової декларації за грудень 2014 року та не було задекларовано своїх податкових зобов'язань.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 19.02.2015 №53/28-03-42/37903066 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0000104200/1398/10/28-03-42 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання всього у розмірі 59883,00грн., у тому числі за основним платежем 47906,00грн., штрафні санкції - 11977,00грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що висновки податкового органу про відсутність у позивача підстав формувати податковий кредит за податковими накладними, що не задекларовані контрагентом, є безпідставними.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Державним підприємством «Донецька залізниця» укладено договір від 21.06.2012 №Е-120227 відповідно до якого позивачу надавались послуги з перевезення.
Також між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Систем Лоджистікс» та Державним підприємством «Донецька залізниця» був укладений договір про надання телекомунакіційних послуг від 10.02.2012 №3717.
Розрахунки за даними договорами здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.
Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями Держаним підприємством «Донецька залізниця» виписано позивачу податкові накладні:
-№448/011 від 12 грудня 2014 року на загальну суму 21 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 3 500,00 грн. (а.с. 91);
- №483/011 від 12 грудня 2014 року на загальну суму 20 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 3 333,33 грн. (а.с. 92);
-№579/011 від 16 грудня 2014 року на загальну суму 10 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 1 666,67 грн. (а.с. 93);
- №644/011 від 17 грудня 2014 року на загальну суму 21 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 3 500,00 грн. (а.с. 94);
- №694/011 від 18 грудня 2014 року на загальну суму 5 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 833,33 грн. (а.с. 95);
- №903/011 від 23 грудня 2014 року на загальну суму 30 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 5 000,00 грн. (а.с. 96);
- №1028/011 від 25 грудня 2014 року на загальну суму 160 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 26 666,67 грн. (а.с. 97);
- №1077/011 від 26 грудня 2014 року на загальну суму 42 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 7 000,00 грн.(а.с. 98);
- №1221/011 від 29 грудня 2014 року на загальну суму 33 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 5 500,00 грн. (а.с. 99);
- №1239/011 від 30 грудня 2014 року на загальну суму 33 250,00 грн., з яких ПДВ на суму 5 541,67 грн. (а.с. 100);
-№1240/011 від 30 грудня 2014 року на загальну суму 60 000,00 грн., з яких ПДВ на суму 10 000,00 грн. (а.с. 101).
-№1848/017 від 17 грудня 2014 року на загальну суму 1 914,31 грн., з яких ПДВ на суму 319, 05 грн.(а.с.90).
Факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом підтверджується належними первинними документами та не заперечується податковим органом.
Зазначені вище податкові накладні від ДП «Донецька залізниця» були надані позивачу контрагентом у паперовому вигляді та оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, належним чином у встановленому порядку зареєстровані, що також не заперечується відповідачем.
Посилання податкового органу на відсутність у позивача права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних за яким ДП «Донецька залізниця» не відобразила податкове зобов'язання - є необґрунтованими та не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.
Крім того, позивач як добросовісний платник податку не несе відповідальності у випадку заниження податкових зобов'язань іншими платниками податків. Розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента не можуть свідчить про відсутність права позивач на формування податкового кредиту з ПДВ.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0000104200/1398/10/28-03-42 підлягає скасуванню.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 у справі №805/2658/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева ,
В.В. Хохуляк,
Судді Верховного Суду