Іменем України
Київ
11 грудня 2018 року
справа №812/777/16
адміністративне провадження №К/9901/37476/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів Міронової Г.М., Сіваченка І.В., Чебанова О.О. у справі №812/777/16 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 03 листопада 2015 року №Ф-69,
07 липня 2016 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник єдиного внеску, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 03 листопада 2015 року №Ф-69, якою податковий орган від позивача вимагає сплати 22314 грн. 65 коп. суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 31 жовтня 2015 року, з мотивів безпідставності її прийняття.
24 лютого 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1, скасовано податкову вимогу податкового органу від 03 листопада 2015 року № Ф-69 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 8 931,17 грн за період з 14 квітня 2014 року по 03 листопада 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
25 квітня 2017 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року, прийнято нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 03 листопада 2015 року № Ф-69 відмовлено.
21 серпня 2017 року позивачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 9-4 Розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2014 року №2464, положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та статті 3, 17, 23, 99, 71, 157, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
21 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу №812/777/16 з Луганського окружного адміністративного суду.
01 вересня 2017 року справа №812/777/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
13 березня 2018 року справа №812/777/16 та матеріали касаційного провадження К/9901/37476/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, обліковується в Старобільській об'єднаній державні податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області як платник єдиного соціального внеску з 2013 року, відповідно до даних картки особового рахунку перейшов від Управління пенсійного фонду України у Старобільському районі на облік до Старобільської ОДПІ з заборгованістю на суму 10970,78 грн., станом на 31 жовтня 2015 року має заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 22 314,65 грн., що стало підставою формування спірної вимоги.
03 листопада 2015 року в.о. керівника податкового органу відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи фіскального органу виставлено вимогу суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі підприємцю (позивачу у праві) про сплату боргу (недоїмки) № Ф-69, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2015 року позивач має недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 22314 грн. 65 коп.
09 червня 2016 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 06 грудня 2015 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, яка відхилена листом податкового органу від 14 січня 2016 року. Позивач мотивує звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, у тому числі нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності, посилаючись на положення пункту 9-4 Розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як норми прямої дії.
Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи, Суд виходить з того, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, зокрема, частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту: "9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Спірна вимога прийнята податковим органом 13 травня 2016 року відповідно до статті 25 Закону №2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення.
Суд зазначає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Місто Старобільськ Луганської області, на території якого розташована Старобільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).
Суд погоджується з доводами позивача про те, що відстрочення в силу закону його обов'язку щодо своєчасної сплати внесків, починаючи з 15 жовтня 2014 року, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме станом на 13 травня 2016 року.
Відтак, формування спірної Вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати є протиправним.
Суд вважає неприйнятною позицію суду апеляційної інстанції щодо неможливості застосування у межах спірних відносин пункту 9-4 розділу VIII Закону №2464-VІ, оскільки норми цього пункту є діючими на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) цього пункту внесено не було.
Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права шляхом не застосування викладених у цьому судовому рішенні норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до скасування судового рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, та фактичної відмови у задоволені позову повністю, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі №812/777/16 скасувати.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року у справі №812/777/16 залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер