Справа № 0640/3867/18
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
12 грудня 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій,
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Житомирський ОВК), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Житомирського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування вислуги років окремих періодів військової служби у вигляді протоколу №2 від 06.02.2017 року, яким позивача позбавлено статусу учасника бойових дій.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати останнє та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що п.8 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, містить вичерпний перелік підстав для позбавлення особи статусу учасника бойових дій, оскільки жоден із перелічених у положенні випадків не настав, відповідач не мав права позбавляти ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Крім того, скаржник зазначив, що на засідання комісії останнього ніхто не запрошував, а про існування рішення про позбавлення його статусу учасника бойових дій дізнався лише з листа УПСЗН Попільнінської РДА №329 від 26.02.2018.
03.12.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, мотивований тим, що п.8 Порядку №413 стосується лише позбавлення статусу учасників бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, та категорії таких осіб. А отже посилання позивача на даний нормативно-правовий акт є безпідставним.
Також відповідач просив звернути увагу, що спірним рішенням позивача не позбавлено статусу учасника бойових дій, а лише скасовано рішення про надання такого статусу останньому та вилучено відповідне посвідчення.
Сторони будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та повноважних представників для участі у справі до суду не направили.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, надавши юридичну оцінку обставинам справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права в межах доводів апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню із наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 12.05.1974 по 01.11.1974 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав участь в бойових діях в Об'єднаній Арабській Республіці, що підтверджується довідкою Центрального архіву МО РФ.
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №4819 від 23.11.2016, поранення (контузія) та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК Серія 12ААА №901354 від 28.12.2016 позивачу встановлено 2 групу інвалідності довічно. Поранення/контузія/ та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бої.
20.09.2016 рішенням комісії Житомирського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів (протокол №11) про визнання учасниками бойових дій ОСОБА_1 визнано учасником бойових дій.
На підставі вказаного рішення позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 29.12.2016.
Однак, протоколом №2 від 06.02.2017 комісії з питань розгляду матеріалів, пов'язаних з визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби скасовано пункт 14 розділу 2 протоколу №11 від 20.09.2016 участь в бойових діях на території інших країн та участь в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки вилучено посвідчення учасника бойових дій.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову,суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів про те, що останній брав участь у розмінуванні зони Суецької затоки в особовому складі тральщикв Чорноморського та Тихоокеанського флотів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить із слідуючого.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Таким чином, законом передбачено дві альтернативні умови для визнання особи учасником бойових дій: її безпосередня участь у бойвих діях або участь у забезпеченні діяльності військ (флотів).
Отже, лише відсутність вище зазначених умов може бути підставою для відмови у наданні статусу учасника бойових дій.
Перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 63.
Зокрема, до вказаного переліку включено Єгипет (Об'єднана Арабська Республіка) з певними періодами бойових дій, а саме: жовтень 1962 року - березень 1963 року; червень 1967 року; 1968 року; березень 1969 року - липень 1972 року; жовтень 1973 року - березень 1974 року; червень 1974 року - лютий 1975 року.
Порядок розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій і прийняття відповідних рішень визначений Положенням про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 № 200 (далі Положення №200).
Так, відповідно до п.10 Положення №200 на Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил та Державної спеціальної служби транспорту (які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби (роботи) у Збройних Силах та Державній спеціальній службі транспорту), колишніх партизанів та підпільників,- за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку).
За правилами п.11 вказаного Положення, комісії, зокрема, зобов'язані робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника; заслуховувати пояснення осіб, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) або розмінуванні (траленні бойових мін).
Таким чином, на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок сприяти громадянам в підготовці необхідних матеріалів та документів для розгляду їх комісіями при встановленні статусу учасника бойових дій.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 в період з 12.05.1974 по 01.11.1974 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав участь в бойових діях в Об'єднаній Арабській Республіці. Захворювання, в результаті якого позивачу встановлено інвалідність, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах де велись бої.
Разом з тим, в примітці №2 до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 63 зазначено, що зарахування періодів перебування на території бойових дій в Об'єднаній Арабській Республіці поширюється лише на особовий склад тральщиків Чорноморського і Тихоокеанського флотів, які брали участь у розмінуванні зони Суецької затоки.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач в особовому складі тральщиків Чорноморського і Тихоокеанського флотів, брав участь у розмінуванні зони Суецької затоки.
Водночас, відповідачем не в повному обсязі виконано вимоги пункту 8 Положення. Зокрема, зі змісту анкети-запиту від 15.07.2016 року №1018 не вбачається, що військовий комісаріат робив запит з архіву про наявність відомостей щодо участі позивача саме у бойовій дільності в особовому складі тральщиків Чорноморського і Тихоокеанського флотів, а лише формально зазначив про необхідність підтвердити участь у бойових умовах, в країні Єгипет.
У відповідь на запит Центральним архівом МО РФ підтверджено факт перебування позивача у відрядженні з військовою частиною НОМЕР_1 №186 в Об'єднану Арабську Республіку.
Слід зазначити, що будь-яких доказів, які б свідчили, що позивач не брав участі у забезпеченні бойової діяльності військ (флотів) на території Єгипту, а саме- в особовому складі тральщиків Чорноморського і Тихоокеанського флотів, в розмінуванні зони Суецької затоки, відповідачем не надано.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає передчасним спірне рішення відповідача про скасування рішенням комісії Житомирського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів №11 від 20.09.2016.
За правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що спірним рішенням скасовано п.14 р.ІІ протоколу №11 від 20.09.2016 року ІНФОРМАЦІЯ_1 та ухвалено вилучити посвідчення учасника бойових дій у позивача, а не позбавлено останнього статусу учасника бойових дій, а відтак позовні вимоги в частині скасування рішенння №2 від 06.02.2017 в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу бойових дій, безпідставні.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції частково порушені норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи колегія суддів вважає, що слід частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Житомирського обласного військовогог комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування вислуги років окремих періодів військової служби у вигляді протоколу №2 від 06.02.2017 року.
В решті позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.