Справа № 826/17913/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Маруліна Л.О.
Іменем України
11 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
суддя-доповідач Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача при перерахунку пенсії позивачу згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII);
- зобов'язати відповідача відновити виплату раніше призначених доплат відповідно до пункту 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та встановленого судом розміру індексації з початку жовтня 2017 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані дії відповідача є протиправними.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 26.10.2017 звернувся з листом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок суми за жовтень 2017 року та надання довідки про складові розміру пенсії, зазначивши у листі свій власний розрахунок пенсії, сума якої, на думку позивача, мала б становити 10 215,36 грн.
У відповідь на лист позивача листом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29.11.2017 вих. №9972/13 позивача проінформовано, що відповідно до Закону №2148-VII проведено осучаснення раніше призначених пенсій відповідно до Закону №1058-IV з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки 3764,40 грн. та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1% тобто: пенсія = Коефіцієнт заробітної плати х 3764,00 х коефіцієнт страхового стажу х 1%. Пенсія розрахована з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.08.1991 по 31.07.1996, з 01.07.2000 по 30.04.2007. Станом на 01.10.2017 розмір пенсії позивача становить 6990,38 грн. Також вищезазначеним листом надано детальний розрахунок пенсії станом на 01.10.2017.
Позивач 18.12.2017 звернувся до відповідача з заявою, в якій просить надати довідку про складові розміру пенсії в розмірі 3103,12 грн., що отримується ним з вересня 2017 року, та з питанням щодо не зазначення відповідачем в тексті відповіді від 29.11.17 №9972/13 в складових розміру пенсії доплати, відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV , яку позивач отримував до жовтня 2017 року, та індексації, в розмірі 179,36 грн щомісячно, чому та на яких підставах скасовано виплату зазначеної індексації.
На вищезазначену заяву, відповідачем надано відповідь від 17.01.2018 №408/17, в якій зазначено, що згідно Закону №1058-IV розмір пенсії ОСОБА_5 станом на 30.09.2017 становив 3 103,12 грн, та надано детальний розрахунок пенсії на зазначену дату як вбачається зі змісту відповіді. Оскільки відповідно до Закону №2148-VIII частину першу статті 42 Закону №1058-IV з якою позивачу здійснювалось нарахування індексації виключено, відповідач вважає, що позивачу не може індексуватися пенсія.
Як зазначено позивачем, 18 грудня 2017 року ним отримано перераховану суму за жовтень - грудень 2017 року без доплат та індексації, які, на його думку, мали бути здійснені згідно з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що Законом №2148-VIII та здійсненим на його підставі перерахунку пенсії не було допущено звуження обсягу прав позивача, тобто, розмір його пенсії збільшився, з огляду на що, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Щодо правового регулювання спірних правовідносин до набрання 11.10.2017 чинності Законом №2148-VIII.
Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що пенсії підлягають індексації.
Згідно частини першої статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (101 відсоток - до 01.01.2016).
Відповідно до частин першої-другої статті 42 Закону № 1058-IV (тут і далі у редакції, чинній до 11.10.2017).
Пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком.
Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що до 11.10.2017 підвищення пенсій відбувалося у тому числі шляхом їх індексації у загальному порядку, встановленому для індексації грошових доходів населення. При цьому, підвищення, яке передбачалася частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV було окремим видом збільшення пенсії, не залежним від її індексації.
Як вбачається з листа відповідача від 17.01.2018 №408/17 (а.с. 15) підвищення за частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV та індексація (згідно рішення суду у справі № 755/18533/16-а) входили до складу пенсії позивача, яка станом на 30.09.2017 складала 3103,12 грн.
11.10.2017 набрав чинності Закон №2148-VIII, яким внесені зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі до Закону № 1058-IV та Закону №1282-XII. На підставі цього Закону №2148-VIII, позивачу з 01.10.2017 здійснений перерахунок пенсії, за результатами якого її розмір збільшився до 6990,38 грн.
Як вбачається з наведеного у листі відповідача від 29.11.2017 № 9972/13 розрахунку перерахованої пенсії, до її складу не було включено згадані вище підвищення за частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV та індексацію, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду.
Так, у зв'язку із прийняттям Закону №2148-VIII, частину першу статті 42 Закону № 1058-IV було виключено, а статтю другу Закону №1282-XII доповнено частиною такого змісту: "Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Законом №2148-VIII також було викладено частину другу статті 42 Закону № 1058-IV у новій редакції: «Для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини».
Таким чином, з 11.10.2017 фактично були об'єднані індексація пенсії, яка передбачалася частиною першою статті 42 Закону № 1058-IV та здійснювалася в порядку, визначеному Законом №1282-XII при перевищенні індексу споживчих цін порогу індексації, та підвищення, яке передбачалося частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, яке здійснювалося при зростанні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком.
Так, із набранням чинності Законом № 2148-VIII під індексацією пенсії слід розуміти її перерахунок, який здійснюється щороку шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. При цьому, вказаний показник, щороку збільшується у зв'язку із зростанням показників споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Отже, у підвищення (індексацію, перерахунок) за частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII законодавцем фактично закладені ті ж підстави, які і були підставою для здійснення індексації та підвищення за частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV (у редакції до 11.10.2017) до набрання чинності Законом № 2148-VIII.
З огляду на це, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що приймаючи Закон №2148-VIII законознавець допустив порушення частини третьої статті 22 Конституції України шляхом звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, позаяк у даному випадку відбулася лише зміна механізму розрахунку пенсії, що призвело до збільшення пенсії позивача з 3 103,12 грн до 6 990,38 грн.
У рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 також зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, норми чинного законодавства України та судова практика Європейського суду з прав людини допускають зміну механізму реалізації соціально-економічних прав громадян за умови збереження таких прав.
Як зазначалося, із прийняттям Закону № 2148-VIII та при перерахунку позивачу пенсії, його право на підвищення пенсії у зв'язку із зростанням показників споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні було збережене, проте механізм його реалізації змінився. Із прийняттям Закону № 2148-VIII вказані підстави не є окремими складовими пенсії, а враховуються при розрахунку показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Таким чином, оскільки при здійсненні з 01.10.2017 перерахунку пенсії позивача у зв'язку із прийняттям Закону № 2148-VIII, норми, які були підставою для нарахуванням індексації при зростанні показника споживчих цін та підвищення при зростанні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні втратили чинність на підставі цього ж Закону № 2148-VIII, то у відповідача були відсутні підстави для включення їх до складу перерахованої позивачу пенсії.
При цьому, враховуючи, що перерахунок пенсії позивача був здійснений на підставі актуального показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у 2017 році, то новий перерахунок за частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV (у редакції Закону № 2148-VIII) у 2017 році повторно не мав здійснюватися.
Що стосується посилання на рішення судів у справі №755/18533/16-а (постанова Дніпровського районного суду міста Києва від 10.03.2017, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017), якими відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням базового місяця для проведення індексації пенсії - "грудень 2013 року", починаючи з червня 2015 року.
Як зазначалося, після прийняття вказаних судових рішень механізм індексації пенсії суттєво змінився, базовий місяць для проведення індексації пенсії у світлі нового правового регулювання не має значення, позаяк при перерахунку пенсії враховується показник зростання споживчих цін за попередній рік, а не величина індексу споживчих цін, яка перевищила поріг індексації, за наростаючим підсумком починаючи з відповідного базового місяця.
Європейський суд з прав людини зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (рішення у справах «Аррас та інші проти Італії» (Arras and Others v. Italy), заява № 17972/07, п. 42, від 14 лютого 2012 року, та «Сухобоков проти Росії» (Sukhobokov v. Russia), заява № 75470/01, п. 26, від 13 квітня 2006 року). ЄСПЛ констатує, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни (ухвала у справі «Валентина Ніканорівна ВЕЛИКОДА проти України», заява № 43331/12 від 03.06.2014)
Таким чином, рішення суду, у якому не визначено кінцеву дату задоволення позовних вимог про нарахування регулярних виплат та яким вирішено спір у правовідносинах, правове регулювання яких суттєво змінилося, втрачає свою актуальність у випадку внесення певних змін у законодавство щодо пенсійного забезпечення.
Отже, посилання на рішення судів у справі №755/18533/16-а колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки із прийняттям Закону № 2148-VIII правове регулювання індексації пенсії суттєво змінилося, що не дозволяє застосовувати ці рішення до спірних правовідносин, які є актуальними на даний час.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов