Справа № 810/3514/18 Головуючий у І інстанції - Лисенко В.І.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
11 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, третя особа: Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та зобов"язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, третя особа: Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, в якому просила визнати протиправними дії Кагарлицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області від 12.01.2018 року № 317/К-02 щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію за віком, як потерпілій 4 категорії від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 29 травня 2016 року та виплачувати її в подальшому.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відмова Відповідача у призначенні ОСОБА_2 пенсії зі зменшенням пенсійного віку є протиправною, оскільки Позивач у період з 12.12.1988 року по 12.07.1990 року постійно проживала у смт. Катеринопіль Черкаської області, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, а тому, у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Також, зазначено, що Відповідачем безпідставно поставлено під сумнів правомірність видачі Позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 категорії-4, так як дійсність її проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993 року, має документальне підтвердження, а відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення КОДА від 06.11.2017 року № 05-59-2803, останній не може підтвердити або спростувати правомірність видачі посвідчення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, Позивач зазначає, що у суду першої інстанції були підстави для визнання протиправними дії Відповідача від 12.01.2018 року № 317/К-02 щодо відмови у призначення їй пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, суд першої інстанції, при винесені рішення не врахував обставин справи щодо бездіяльності Відповідача, розглянув позов поверхнево, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, що не відповідають обставинами справи.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до посвідчення, виданого 05.05.2000 року серії НОМЕР_1, ОСОБА_2 є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с.11).
На підставі зазначеного, Позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, проте, відповідачем було відмовлено у призначенні такої пенсії, у зв'язку із тією обставиною, що ОСОБА_2 не було доведено факт постійного проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, у відповідності до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У рамках розгляду заяви Позивача про призначення пенсії, Відповідач звертався із запитом до Департаменту соціального захисту населення КОДА, у якому просив підтвердити статус ОСОБА_2 як потерпілої від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії, на який отримав відповідь від 12.09.2016 року № 05-52-1732, у якій зазначено, що видане 05.05.2000 року посвідчення серії НОМЕР_1, слід вважати таким, що видано безпідставно, що, здебільшого, й стало підставою для відмови у призначенні пенсії (а.с. 29).
Надалі, з метою підтвердження статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, Позивач звертався до Департаменту соціального захисту населення КОДА та надавав докази свого проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю у період, необхідний для призначення пенсії.
Такими доказами були: довідка від 19.07.2016 року № 137, видана Тулинською сільською радою, про те, що позивач з 04.10.1988 року по 12.07.1990 року не проживала у с. Тулинці Миронівського району (а.с. 20); довідка від 02.06.2016 року № 1004, видана Катеринопільською сільською радою, про те, що позивач з 12.12.1988 року по 12.07.1990 року проживала у смт. Катеринопіль Черкаської області (а.с. 18); довідка від 19.07.2016 року № 542, видана Катеринопільською центральною лікарнею про те, що син Позивача знаходився під медичним наглядом лікарів з 12.12.1988 року по 12.07.1990 року (а.с. 19); свідоцтво про народження сина позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 12); посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_3 четвертої категорії (а.с. 11).
На свої звернення, Позивач отримав відповіді, оформлені листами третьої особи від 06.11.2017 року № 05-59-2803 та від 19.12.2017 року № 05-53-3231, у яких зазначено, що посвідчення серії НОМЕР_3, видане 05.05.2000 року на ім'я ОСОБА_2 не вилучалось, а за нововиявлених обставин (наданих позивачем документів), Департамент не може підтвердити або спростувати правомірність його видачі (а.с. 16).
Після отримання вказаних листів, Позивач повторно звернулась до Відповідача із заявою від 27.12.2017 року, у якій просила врахувати нові обставини та призначити їй пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку (а.с. 13).
12 січня 2018 року листом № 317/К-02 Управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило Позивача про те, що враховуючи відповідь третьої особи від 12.09.2016 року № 05-52-1732, надану на запит Відповідача, рішенням від 14.09.2016 року № 2 ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням віку (а.с. 14).
Позивач, вважає, що їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії, тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги Позивача є неправомірними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, за приписами статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, вік виходу на пенсію зменшується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
За приписами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Відповідно до пункту 4.1 зазначеного Порядку встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
На вимогу пункту 4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Таким чином, особи які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за наявності передбачених законодавством вимог, мають право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, процедура призначення якої встановлена Порядком.
При цьому, передбачено, що за результатами розгляду заяв осіб про призначення пенсії, у тому числі пенсії зі зменшенням пенсійного віку, Пенсійним органом приймається рішення. Тобто, формою та виразом здійснення повноважень Пенсійного органу при вирішенні питання про призначення пенсії, є рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що заява Позивача про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку була розглянута Відповідачем 14.09.2016 року, а саме - прийнято рішення № 2 про відмову у призначенні пенсії.
Ця обставина встановлюється із оскаржуваного позивачем листа Кагарлицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області від 12.01.2018року № 317/К-02 (а.с. 14).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просила визнати протиправними дії Відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, посилаючись на лист від 12.01.2018 року № 317/К-02.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначений лист не уособлює у собі дії Відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії, відтак він не є індивідуальним актом (рішенням) суб'єкта владних повноважень, у даному випадку - Кагарлицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області, прийнятим на виконання владних управлінських функцій, з чим погоджується колегія суддів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що лист Відповідача від 12.01.2018 № 317/К-02 носить інформаційний, довідковий характер, оскільки ним лише повідомлено позивача про існування рішення (індивідуального акта), яким йому вже було відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Водночас, у прохальній частині адміністративного позову, Позивач не просить визнати протиправним рішення від 14.09.2016 року № 2, що є єдиною підставою для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку.
Отже, оскарження ОСОБА_2 дій Відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії шляхом визнання протиправним листа від 12.01.2018 року № 317/К-02, є неправильним способом захисту прав.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції лист Кагарлицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області від 12.01.2018 року № 317/К-02, не породжує будь-яких правових наслідків та не вирішує будь-якого питання, яке входить до кола повноважень відповідача, а виключно інформує та пояснює ОСОБА_2 її ситуацію, цей лист не може бути предметом розгляду справи, у рамках відмови позивачу у призначенні пенсії.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв'язку із чим, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький