Справа № 825/2389/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
06 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Видмеденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 року, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 23.05.2018 № 39-к в частині звільнення його з посади державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу державної реєстрації Ічнянської районної державної адміністрації у зв'язку із скороченням посади та поновити його на роботі на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стягнувши з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.06.2018 року по день фактичного поновлення на роботі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення першої інстанції в частині поновлення позивача на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу державної реєстрації Ічнянської районної державної адміністрації з 01.06.2018 року.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи убачається, що розпорядженням в.о. голови Ічнянської РДА від 29.01.2018 № 11-к затверджено структуру райдержадміністрації. Відповідно до додатків № 1 та № 2 до вказаного розпорядження в структурі Ічнянської РДА перебував відділ державної реєстрації, чисельністю 4 працівники: начальник відділу - державний реєстратор речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (1 посада); державний реєстратор речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (2 посади); державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (1 посада).
На виконання розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 14.02.2018 № 79 «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 28.04.2014 № 202», відповідачем прийнято рішення про скорочення граничної чисельності працівників та видано розпорядження в.о. голови Ічнянської райдержадміністрації від 28.02.2018 № 15-к «Про структуру адміністрації», в пункті 3 якого зазначено про ліквідацію з 01.06.2018 відділу державної реєстрації районної державної адміністрації. Пунктом 4 вказаного розпорядження виведено ряд посад в Ічнянській РДА, в тому числі посаду державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу державної реєстрації районної державної адміністрації.
Згідно з додатку № 2 до розпорядження, в Ічнянській РДА залишено 1 посаду державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у Відділі економічного розвитку та торгівлі.
01.03.2018 керівником апарату Ічнянської РДА видано наказ № 10-к «Про попередження працівників райдержадміністрації про наступне вивільнення та про зміну істотних умов праці».
З вказаним наказом, відповідно до особистого підпису, ОСОБА_4 був ознайомлений 07.03.2018 (а.с. 12-13).
У зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, 06.03.2018 Ічнянською РДА подано звітність про заплановане масове вивільнення працівників.
21.03.2018 керівником апарату Ічнянської РДА видано ОСОБА_3 попередження про скорочення № 01-38/699, в якому вказано, що позивач буде звільнений з роботи 31.05.2018 згідно пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Вказане попередження позивач отримав 22.03.2018.
Керуючись статтями 6, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про Державну службу», наказом в.о. керівника апарату Ічнянської РДА від 23.05.2018 № 39-к, ОСОБА_3 звільнено з посади державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу державної реєстрації Ічнянської РДА з 31.05.2018.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги у повному обсязі виходячи з того, що порівняння працівників, в тому числі і ОСОБА_3, у порядку, передбаченому ст. 42 КЗпП, відповідач не провів та встановлені обставин справи підтверджують протиправність винесеного Ічнянською РДА наказу від 23.05.2018 № 39-к, яким ОСОБА_3 звільнено із займаної посади, а тому наявні підстави для його скасування із поновленням позивача на роботі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначено Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».
Статтею 43 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставами для зміни істотних умов державної служби є, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Також ст.87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі п.1 ч.1 цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі п.1 ч.1 цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Процедура, порядок вивільнення державних службовців у випадку ліквідації держоргану здійснюється законодавством про працю, тобто за правилами визначеними Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до п. ч.ч. 1,2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у п.п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників ( ст. 49-2 КЗпП України).
Розпорядженням Ічнянської РДА від 28.02.2018 № 15-к передбачено виведення посад у кількості 36,5 штатних одиниць. Одночасно вказаним розпорядженням та розпорядженням в.о. голови Ічнянської РДА від 28.02.2018 № 14-к (пункти 5 та 4 відповідно) (а.с. 14-15) в штат райдержадміністрації введено такі посади:
- начальник відділу документообігу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації - 1 шт. од.;
- головний спеціаліст відділу документообігу та організаційної роботи апарату райдержадміністрації - 2 шт. од.;
- головний спеціаліст відділу ведення Державного реєстру виборців апарату райдержадміністрації - 1 шт. од.;
- головний спеціаліст по мобілізаційній роботі, надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами апарату райдержадміністрації - 1 шт. од.;
- головний спеціаліст-юрисконсульт апарату райдержадміністрації - 1 шт. од.;
- державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації - 1 шт. од.;
- начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту райдержадміністрації - 1 шт. од.;
- головний спеціаліст відділу освіти, культури, молоді та спорту райдержадміністрації - 2 шт. од.;
- завідувач архівного сектору райдержадміністрації - 1шт. од.;
- головний спеціаліст архівного сектору райдержадміністрації - 1 шт. од.;
- начальник відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації - 1 шт. од.;
- головний спеціаліст відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації - 2 шт. од.;
- начальник фінансового відділу райдержадміністрації - 1 шт. од.;
- головний спеціаліст фінансового відділу райдержадміністрації - 4 шт. од.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Станом на 31.05.2018 (день звільнення позивача) зазначені посади були вакантними, однак, всупереч вимогам ч. 3 ст. 49-2 КЗпП, відповідно до якої роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, ОСОБА_3 запропоновані не були.
Зазначений механізм не був запропонований і застосований до позивача, а тому наявний факт порушення відповідачем норм трудового законодавства. Відповідачем не було забезпечено єдиних умов у працевлаштуванні працівника установи, у якій фактично відбулася реорганізація.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 806/1733/17.
Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6)авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Так, продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку повинен бути визначений працівник, який має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в ч. 2 ст. 42 КЗпП України.
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм, визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці, а сімейний стан, стаж роботи і інші обставини, що дають право для залишення на роботі, враховуються лише в тому разі, коли працівники мають однакову кваліфікацію і продуктивність праці.
Доказами більш високої кваліфікації можуть бути відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, досвід трудової діяльності.
Про продуктивність праці, як узагальнюючий показник її результативності, може свідчити збільшення обсягу виконуваної роботи, її якості, суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 816/1232/17.
Порівняння працівників, в тому числі і ОСОБА_3, у порядку, передбаченому ст. 42 КЗпП України, відповідач не провів.
Ічнянською РДА не надано доказів, в розумінні статей 73-75 КАС України, які б свідчили про порушення ОСОБА_3 керівних нормативно-правових актів (службові записки, пояснювальні, матеріали службового розслідування, тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Із пункту 5 вказаного Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Отже, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Враховуючи що кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача складає 41 день, то судом першої інстанції правильно обраховано середній заробіток ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2018 по 30.07.2018, який становить 8400,00 грн. (41*204,88).
Будь-яких зауважень щодо правильності вказаного розрахунку відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом не враховано той факт, що в структурі та штаті Ічнянської районної державної адміністрації відсутня посада державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відділ державної реєстрації Ічнянської РДА ліквідовано з 01.06.2018, не передбачено забезпечення фінансуванням.
Вказує, що Ічнянська райдержадміністрація не може порушити норми законодавства України та створити відділ державної реєстрації (в якому повинно бути 3 посадові особи які забезпечують один напрямок роботи, відповідно до п. 3-1 постанови КМУ «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій»), повернути посаду державного реєстратора речових прав на нерухоме майно прав та їх обтяжень відділу державної реєстрації Ічнянської РДА. Розпорядження в.о. голови Ічнянської райдержадміністрації від 28.02.2018 № 15-к «Про структуру райдержадміністрації» не скасоване і не втратило чинність та в штатному розписі відсутня така посада і неможливо передбачити на неї належне фінансування.
Частиною 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство.
При цьому, колегія суддів зазначає, що факт ліквідації вищевказаної посади, повинен бути взятий до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо поновлення на посаді позивача на виконання даного судового рішення.
У разі відсутності посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу, ввести скорочену посаду. Якщо підприємство, установа реорганізовано, рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, п. 29).
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 12.12.2018