ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 грудня 2018 року № 826/13172/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Центренерго»
ДоДержавної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України
про скасування рішення від 12 липня 2018 року №23379/6/99-99-11-03-01-25 в частині, скасування податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2018 року №0003564105,-
Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Центренерго») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач-1), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач-2), в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просить:
- скасувати рішення Державної фіскальної служби України №23379/6/99-99-11-03-01-25 від 12 липня 2018 року про результати розгляду скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в частині залишення без змін винесеного Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкового повідомлення - рішення №0003564105 від 08 травня 2018 року;
- скасувати податкове повідомлення - рішення №0007932803 від 17 серпня 2018 року, винесене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби в повному обсязі, а саме донарахування штрафу у розмірі 61 727,30 грн, з яких:
- за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 466 811,51 грн застосовано штраф у розмірі 10% - 44 995,30 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 82 743,10 грн застосовано штраф у розмірі 20% - 16 548,61 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних на 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 611,26 грн застосовано штраф у розмірі 30% - 183,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що станом на момент прийняття оскаржуваних рішень до виробників електричної енергії, перелік яких затверджено Кабінетом Міністрів України, не застосовуються штрафи, передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України за порушення строків реєстрації податкових накладних. Крім того, на думку позивача, відповідачем порушено вимоги законодавства стосовно того, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Додатково представник позивача стверджує, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають саме дані податкової звітності, а отже в акті, складеному за результатами проведення камеральної перевірки, можуть бути зафіксовані лише встановлені помилки (порушення) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності. Тобто, до переліку порушень не відноситься встановлення порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача-2 зазначив, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Крім того, представник відповідача-2 стверджує, що якщо прийняте спірне контролюючим органом рішення в межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
У відзиві на адміністративний позов представник Державної фіскальної служби України стверджує, що рішення податкового органу про результати розгляду скарг під час адміністративного оскарження рішень безпосередньо не покладають на особу суб'єктивного обов'язку та не являють собою остаточне волевиявлення суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.
У відповіді на відзиви відповідачів, представник позивача зазначив, що відповідачі не наводять жодних заперечень стосовно існування заборони на застосування штрафів, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України згідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України» від 09 листопада 2017 року №2198-VIII, а також існування заборони застосовувати штрафні санкції в період дії мораторію у зв'язку із порушенням справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Центренерго».
Представник Державної фіскальної служби України у запереченнях на відповідь на відзив стверджує, що Публічне акціонерне товариство «Центренерго» тільки 06 червня 2018 року визначено як виробника електричної енергії, до якого відповідно до пункту 62 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не застосовуються штрафні (фінансові) санкції за затвердженим переліком податкових накладних, які наведено у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 06 червня 2018 року №449. Тобто, станом на момент застосування до позивача штрафних санкцій даний перелік не був затверджений. Також представник відповідача-1 звернув увагу суду на те, що позивач посилається на рішення суду, яке не набрало законної сили.
У заперечення на відповідь на відзив представник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби стверджує, що на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2018 року №0003564105 Публічне акціонерне товариство «Центренерго» не було включено в перелік виробників електричної енергії, до яких відповідно до пункту 62 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не застосовуються штрафні (фінансові) санкції.
Представник позивача подав до суду пояснення, в яких повідомив, що станом на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2018 року №0007932803 був чинним Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України» від 09 листопада 2017 року №2198-VIII, а також затверджений перелік виробників електричної енергії, до яких не застосуються штрафні санкції.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
18 квітня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі пункту 75.1 статті 75 та пункту 76.1 статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних (розрахунків коригувань) Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних податкових накладних з дати виписки за жовтень-грудень 2015 року та січень-листопад 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18 квітня 2018 року №1023/28-10-41-05/22927045.
При перевірці використано: реєстр податкових накладних з датою виписки податкових накладних та розрахунків коригування за жовтень-грудень 2015 року та січень-листопад 2016 року, зареєстрованих в базах даних Державної фіскальної служби.
За результатами камеральної перевірки встановлено порушення Публічним акціонерним товариством «Центренерго» пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме - несвоєчасна реєстрація податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів на загальну суму ПДВ 685 328 335,40 грн.
Публічне акціонерне товариство «Центренерго» 02 травня 2018 року подало до відповідача-2 заперечення до акту перевірки від 18 квітня 2018 року №1023/28-10-41-05/22927045.
За результатами розгляду вказаних заперечень Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби листом від 08 травня 2018 року №19761/04/28-10-41-05-15 «Про надання відповіді на заперечення», яким у зв'язку з пропуском строку подання заперечень на акт перевірки висновки такого акту перевірки залишено без розгляду.
08 травня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення №003564105, яким Публічному акціонерному товариству «Центренерго»:
- за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 155 313 365,87 грн застосовано штраф у розмірі 10% - 15 531 336,87 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 82 743,10 грн застосовано штраф у розмірі 20% - 16 548,61 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних на 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 172 621 161,31 грн застосовано штраф у розмірі 30% - 51 786 348,39 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 357 311 065,12 грн застосовано штраф у розмірі 40% - 142 924 426,05 грн.
Загальна сума штрафу згідно податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2018 року №003564105 становить 210 258 659,77 грн.
17 травня 2018 року позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2018 року №003564105, у якій просив скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.
За результатами розгляду даної скарги Державна фіскальна служба Україна прийняла рішення від 12 липня 2018 року №23379/3/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2018 року №0003564105 скасоване в частині застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що входять до переліку податкових накладних, який затверджений постановою №449, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Дане рішення Державної фіскальної служби України обґрунтоване тим, що на час складання акта перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2018 року №0003564105 про застосування штрафу в розмірі 210 258 659,77 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби діяв в порядку та спосіб, встановлений Конституцією та законами України. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2018 року №449 затверджено перелік виробників електричної енергії, що здійснюють постачання електричної енергії ДП «Енергоринок» та станом на 01 січня 2016 року мали податковий борг з податку на додану вартість, в тому числі розстрочений та/або відстрочений та, перелік податкових накладних, складених такими виробниками електричної енергії з 01 липня 2015 року та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Державна фіскальна служба України прийшла до висновку про необхідність застосування статті 58 Конституції України та необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2018 року №0003564105 з підстав вступу в дію постанови Кабінету Міністрів України №449.
В подальшому, 17 серпня 2018 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі акта перевірки від 18 квітня 2018 року №1023/28-10-41-05/22927045 та з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12 липня 2018 року №23379/6/99-99-11-03-01-25, прийняв податкове повідомлення-рішення №0007932803, яким позивачу визначено суму штрафу у розмірі 61 727,30 грн, з яких:
- за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 449 952,97 грн застосовано штраф у розмірі 10% - 44 995,30 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 82 743,10 грн застосовано штраф у розмірі 20% - 16 548,61 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних на 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 611,26 грн застосовано штраф у розмірі 30% - 183,38 грн.
Незгода позивача із рішенням Державної фіскальної служби України від 12 липня 2018 року та податковим повідомленням-рішенням від 17 серпня 2018 року зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент проведення перевірки), на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У відповідності з пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем не заперечується факт порушення ним граничних строків реєстрації податкових накладних. При цьому позивач стверджує про існуючу заборону застосування до нього штрафу за таке порушення.
Так, 03 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 09 листопада 2017 року №2198-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України» (далі по тексту - Закон України від 09 листопада 2017 року №2198-VIII).
Пунктом 4 Закону України від 09 листопада 2017 року №2198-VIII підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 62 такого змісту: « 62. Тимчасово, до 1 липня 2018 року, не застосовуються штрафи, передбачені статтею 1201, статтею 126 цього Кодексу (в частині податку на додану вартість), та не нараховується пеня, встановлена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу (в частині податку на додану вартість), до виробників електричної енергії, що здійснюють постачання електричної енергії державному підприємству «Енергоринок» та станом на 1 січня 2016 року мали податковий борг з податку на додану вартість, в тому числі розстрочений та/або відстрочений.
Перелік виробників електричної енергії, на яких поширюється дія цього пункту, та Перелік податкових накладних, складених такими виробниками електричної енергії з 1 липня 2015 року та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджуються Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до пункту 62 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06 червня 2018 року №449 (далі по тексту - Постанова №449), якою затверджено:
- перелік виробників електричної енергії, що здійснюють постачання електричної енергії державному підприємству «Енергоринок» та станом на 1 січня 2016 року мали податковий борг з податку на додану вартість, в тому числі розстрочений та/або відстрочений, згідно з додатком 1;
- перелік податкових накладних, складених з 1 липня 2015 року виробниками електричної енергії, що здійснюють постачання електричної енергії державному підприємству «Енергоринок» та станом на 1 січня 2016 року мали податковий борг з податку на додану вартість, в тому числі розстрочений та/або відстрочений, та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно з додатком 2.
Відповідно до вказаної Постанови №449 Публічне акціонерне товариство «Центренерго» включене до переліку виробників електричної енергії, що здійснюють постачання електричної енергії державному підприємству «Енергоринок» та станом на 1 січня 2016 року мали податковий борг з податку на додану вартість.
Крім того, до переліку податкових накладних, складених з 1 липня 2015 року виробниками електричної енергії, що здійснюють постачання електричної енергії державному підприємству «Енергоринок» та станом на 1 січня 2016 року мали податковий борг з податку на додану вартість, в тому числі розстрочений та/або відстрочений, та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі Постанови №449 включено податкові накладні Публічного акціонерного товариства «Центренерго»:
№23 від 31 жовтня 2015 року на суму 6 100 000,00 грн.; №24 від 31 жовтня 2015 року на суму 11 650 000,00 грн.; №25 від 31 жовтня 2015 року на суму 10 033 333,33 грн.; №26 від 31 жовтня 2015 року на суму 11 650 000,00 грн.; №27 від 31 жовтня 2015 року на суму 11 650 000,00 грн.; №28 від 31 жовтня 2015 року на суму 11 650 000,00 грн.; №29 від 31 жовтня 2015 року на суму 11 650 000,00 грн.; №30 від 31 жовтня 2015 року на суму 11 650 000,00 грн.; №31 від 31 жовтня 2015 року на суму 11 650 000,00 грн.; №32 від 31 жовтня 2015 року на суму 11 650 000,00 грн.; №33 від 31 жовтня 2015 року на суму 9 881 765,92 грн.;
№29 від 30 листопада 2015 року на суму 11 700 000,00 грн.; №30 від 30 листопада 2015 року на суму 11 700 000,00 грн.; №31 від 30 листопада 2015 року на суму 2 291 666,67,00 грн.; №32 від 30 листопада 2015 року на суму 11 700 000,00 грн.; №33 від 30 листопада 2015 року на суму 11 700 000,00 грн.; №34 від 30 листопада 2015 року на суму 11 700 000,00 грн.; №35 від 30 листопада 2015 року на суму 11 700 000,00 грн.; №36 від 30 листопада 2015 року на суму 11 700 000,00 грн.; №37 від 30 листопада 2015 року на суму 11 700 000,00 грн.; №38 від 30 листопада 2015 року на суму 11 700 000,00 грн.; №39 від 30 листопада 2015 року на суму 11 700 000,00 грн.; №40 від 30 листопада 2015 року на суму 189 712,07 грн.;
№26 від 31 грудня 2015 року на суму 9 145 500,00 грн.; №27 від 31 грудня 2015 року на суму 3 200 000,00 грн.; №28 від 31 грудня 2015 року на суму 35 000 000,00 грн.; №29 від 31 грудня 2015 року на суму 35 000 000,00 грн.; №30 від 31 грудня 2015 року на суму 35 000 000,00 грн.; №31 від 31 грудня 2015 року на суму 1 269 087,13,00 грн.;
№38 від 31 січня 2016 року на суму 2 337 000,00 грн.; №39 від 31 січня 2016 року на суму 6 666 666,67 грн.; №40 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №41 від 31 січня 2016 року на суму 1 842 500,00 грн.; №42 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №43 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №44 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №45 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №46 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №47 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №48 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №49 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №50 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №51 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №52 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №53 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №54 від 31 січня 2016 року на суму 10 000 000,00 грн.; №55 від 31 січня 2016 року на суму 11 650 000,00 грн.; №56 від 31 січня 2016 року на суму 10 124 383,38 грн.;
№12 від 29 лютого 2016 року на суму 11 800 000,00 грн.; №13 від 29 лютого 2016 року на суму 18 000 000,00 грн.; №31 від 29 лютого 2016 року на суму 18 000 000,00 грн.; №32 від 29 лютого 2016 року на суму 18 000 000,00 грн.; №33 від 29 лютого 2016 року на суму 18 000 000,00 грн.; №34 від 29 лютого 2016 року на суму 18 000 000,00 грн.; №35 від 29 лютого 2016 року на суму 2 695 079,27 грн.; №36 від 29 лютого 2016 року на суму 18 000 000,00 грн.; №37 від 29 лютого 2016 року на суму 18 000 000,00 грн.; №38 від 29 лютого 2016 року на суму 14 368 333,63 грн.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що саме за порушення строків реєстрації внесених до переліку податкових накладних, складених з 1 липня 2015 року виробниками електричної енергії, що здійснюють постачання електричної енергії державному підприємству «Енергоринок», не застосовуються штрафи, передбачені статтею 1201, статтею 126 Податкового кодексу України (в частині податку на додану вартість), та не нараховується пеня, встановлена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу (в частині податку на додану вартість).
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваних рішення від 12 липня 2018 року та податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2018 року з наведених підстав прийняття Постанови №449.
Стосовно доводів позивача про наявність мораторію у зв'язку із порушенням справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Центренерго», суд зазначає наступне.
Так, спеціальним законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 14 травня 1992 року №2343-XII).
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року №4212-VI (далі по тексту - Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI) наведений Закон України від 14 травня 1992 року №2343-XII викладено в новій редакції, яка набрала чинності 19 січня 2013 року.
При цьому, згідно пункту 11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 22 грудня 2011 року №4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Положення Закону України від 22 грудня 2011 року №4212-VI, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на частину 4 статті 12 Закону України від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ, згідно якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Так, наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
Отже, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та не поширює свою дію на зобов'язання поточних кредиторів, в тому числі щодо нарахування неустойки (штрафів, пені), та інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Слід зазначити, що наведена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 4 липня 2011 року, 07 травня, 11 червня, 1 жовтня 2012 року, 26 лютого, 07 липня 2013 року (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12 та 21-298а12, 21-34а13, 21-178а13 відповідно).
Як вбачається з матеріалів справи, справа про банкрутство позивача порушена ухвалою господарського суду міста Києва від 09 лютого 2004 року з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
При цьому, порушення встановленого порядку реєстрації податкових накладних позивачем допущено у 2015-2016 році.
Суд звертає увагу, що позивач після введення мораторію продовжує на загальних підставах здійснювати господарську діяльність, надавати послуги, виконувати роботи, сплачувати податки та заробітну плату працівникам.
Отже, в спірних правовідносинах відповідач є поточним кредитором, а тому дія мораторію, введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 лютого 2004 року в справі №15/76-б, на зобов'язання щодо нарахування та сплати штрафу не розповсюджується.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування спірних рішень на підставі наявності мораторію у зв'язку із порушенням справи про банкрутство.
Щодо доводів позивача про те, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягає саме дані податкової звітності, суд виходить з наступного.
У зв'язку із внесеними змінами до Податкового кодексу України, починаючи з 01 січня 2017 року підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу викладено у новій редакції, яка передбачає, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Тобто, право проведення перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в межах камеральної перевірки надано контролюючому органу з 01 січня 2017 року.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконали, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Центренерго» відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко