Справа № 825/2168/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Д'яков В.І.
Іменем України
11 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності, дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про: визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача та доданих до неї документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо повернення позивачу листом від 25 квітня 2018 року № 248/3/6/1145 заяви та доданих до неї документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності; зобов'язання Міністерства оборони України розглянути по суті заяву та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, та за результатами її розгляду прийняти одне з рішень, яке передбачене ч. 2 ст. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, недоведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 11 листопада 1985 року по 16 грудня 1987 року проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР та у період з 11 березня 1986 року по 02 вересня 1987 року приймав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 25 квітня 2013 року № 4/348.
Під час проходження військової служби, ОСОБА_1 отримав поранення, яке, згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 07 лютого 2018 року № 341, пов'язане з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 040331 від 20 лютого 2018 року, ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Позивачем 04 квітня 2018 року на адресу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено заяву про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби, з пакетом відповідних документів.
Департаментом фінансів Міністерства оборони України 25 квітня 2018 року направлено на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату лист № 248/3/6/1145, в якому зазначено, що, у відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особам, звільненим з військової служби, одноразова грошова допомога, у зв'язку з встановленням інвалідності, виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Оскільки ОСОБА_1 звільнено зі строкової військової служби у 1987 році, а інвалідність первинно встановлено у 2018 році, тобто понад тримісячний термін після звільнення зі служби, то у останнього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги.
Листом від 08 травня 2018 року № 5/2006с Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про факт повернення Департаментом фінансів Міністерства оборони України його документів без реалізації.
Вважаючи протиправною бездіяльність Міністерства оборони України стосовно не розгляду по суті заяви про призначення одноразової грошової допомоги позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у порушення Порядку № 975, замість прийняття рішення щодо задоволення або відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, заяву позивача з доданими до неї документами повернуто листом від 25 квітня 2018 року № 248/3/6/1145 без реалізації.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ).
Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону № 2011-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Підпунктом «б» п. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч. 6 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ ).
Як встановлено матеріалами справи, позивач звертався із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності II групи, яке пов'язане з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та додавав документи, передбачені Порядком № 975.
Проте, Чернігівський обласний військовий комісаріат листом від 08 травня 2018 року № 5/2006с повідомив позивача про повернення його документів Департаментом фінансів Міністерства оборони України без реалізації.
Надаючи правову оцінку вказаним діям відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначає Порядок № 975.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (пункт 13 Порядку №975).
З системного аналізу положень Порядку № 975 вбачається вичерпний перелік рішень, які повноважний приймати розпорядник бюджетних коштів після надходження заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з доданими документами - рішення про призначення, або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Разом з тим відповідач, у порушення Порядку № 975, замість прийняття рішення щодо задоволення або відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, повернув заяву позивача з доданими до неї документами листом від 25 квітня 2018 року № 248/3/6/1145 без реалізації.
В свою чергу, прийняття рішення про повернення документів без реалізації не передбачено Порядком № 975.
Отже відповідач вийшов за межі наданих йому чинним законодавством України повноважень повернувши позивачу, без реалізації, заяву та додані до неї документи.
Аналогічну позицію судів попередніх інстанцій підтримав також і Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2018 року по справі №735/745/16-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено вимоги процесуального права.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що безпідставним є посилання апелянта на інші обставини, як на підставу для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки такі підстави не були вказані у листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України, а згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Частиною 3 ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг віднесені до категорії справ незначної складності.
За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов