Справа № 759/9855/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
11 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ганечко О.М.
суддів Сорочко Є.О.
Коротких А.Ю.
при секретарі Біднячук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Виконуючого обов'язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області Приходько Людмили Олександрівни, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Виконуючого обов'язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області Приходько Людмили Олександрівни, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просив визнати протиправними дій відповідачів такими, що систематично та неодноразово порушили права позивача, права третіх осіб та інших членів територіальної громади села Софіївська Борщагівка, Конституцію України та Закони України, через ненадання позивачу та третім особам відповідей на запити про доступ до публічної інформації та на звернення у терміни, визначені Законами України, через ненадання позивачу та третім особам неправдивих, неточних, недостовірних, неперевірених відповідей, які порушують права позивача та права третіх осіб та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області видати позивачу та третім особам наказ (інший документ) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,09 га, яка розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2018 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Виконуючого обов'язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області Приходько Людмили Олександрівни щодо не розгляду запитів ОСОБА_3 про надання публічної інформації від 22 березня 2017 року та від 19 квітня 2017 року у порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", та щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 від 19 квітня 2017 року, та скарг від 11 квітня 2017 року, від 12 квітня 2017 року (дві скарги) та від 27 квітня 2017 року, відповідно до норм Закону України "Про звернення громадян".
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 30 листопада 2015 року, (вхідний №Д-704/0/5-16 від 13 січня 2016 року) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,09 га, яка розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка.
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Станом на 11 грудня 2018 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Треті особи не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням, зареєстроване відповідачем 13 січня 2016 року за №Д-704/0/5-16, у якому просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,09 га, яка розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, додатком до якого вказані копії паспорта, ідентифікаційного номера та кадастрової карти України з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
За результатами розгляду звернення позивача відповідач у листі від 08 лютого 2016 року №Д-704/0-1593/6-16 зазначив, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, з урахуванням чого відсутні підстави для прийняття рішення стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території село Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Крім того, у справі містяться копії наступних звернень:
- заява позивача від 19 квітня 2017 року, адресована в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області, у якій позивач просив надати роз'яснення, яким чином він підбурює людей і на, які дії;
- заява позивача від 27 квітня 2017 року, адресована в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області, у якій позивач просив пояснити, що мав на увазі відповідач 2 і в яку оману він вводить людей;
- скарга позивача від 10 квітня 2017 року, адресована в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області, у якій позивач просив задовольнити клопотання про відведення земельної ділянки та надати відповідь у строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян";
- запит на отримання публічної інформації від 10 квітня 2017 року, адресований в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області, у якому позивач просив надати інформацію з приводу надання дозволу на розроблення землевпорядної документації юридичній чи фізичній особі на земельну ділянку, яка розташована на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради та про розроблення землевпорядної документації щодо земельної ділянки, яка зазначена у наданому графічному матеріалі
- заява позивача від 27 квітня 2017 року, адресована в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області, у якій позивач просив надати копії всіх наказів (іншої довільної документації), виданих відповідачем, про дозвіл на розробку проектів землеустрою ділянок, розташованих в адміністративних межах зокрема села Софіївська Борщагівка.
Однак, суду не надано докази отримання вказаних звернень відповідачами, наприклад звернень із штампом про отримання вхідної кореспонденції або доказів відправлення поштою, а тому суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що дії відповідачів щодо розгляду вказаних вище звернень не можуть бути предметом судової оцінки.
Крім того, у справі міститься копія запиту позивача із відміткою відповідача про його отримання 22 березня 2017 року, в якому позивач просив надати публічну інформацію щодо вчинення дій з надання дозволу на розробку землеустрою.
Через низьку якість копії цього запиту встановити точний його зміст не вбачається можливим.
У справі є копія скарги позивача від 27 квітня 2017 року із відміткою відповідача про отримання 27 квітня 2017 року, адресованої в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області, у якій позивач просив вжити заходів для поновлення його прав та надати відповідь на запит та вжити заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності, запросити його на розгляд скарги і надати інформацію про вжиті заходи.
Також позивач надав копію заяви від 19 квітня 2017 року із відміткою відповідача про отримання 19 квітня 2017 року, адресованої в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області, у якій позивач просив надати копії наказів відповідача про дозвіл на розробку проекту землеустрою в адміністративних межах, зокрема села Софіївська Борщагівка за 2012-2017 роки.
Крім того, у справі містяться копії скарг позивача, адресованих в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області, з відмітками про їх отримання від 11 квітня 2017 року та дві скарги від 12 квітня 2017 року, у яких позивач просив задовольнити його клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, додатком до якого вказані копії паспорта, ідентифікаційного номера та кадастрової карти України з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, у зв'язку із тим, що надана відповідь від 08 лютого 2016 року №Д-704/0-1593/6-16 є неправдивою і незаконною і не вирішує питання по суті.
Стаття 7 Закону України "Про звернення громадян", визначає, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян", встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
За приписами частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Наведені норми Закону України "Про звернення громадян", вказують, що звернення громадян, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом чи посадовою особою органу, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням громадянина про результати розгляду; при цьому орган або посадова особа зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти звернену до них заяву та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачі не надали доказів, які б підтверджували надання відповіді на звернення та запити позивача про надання публічної інформації.
Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що в порушення вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідачами не було розглянуто запити позивача про надання публічної інформації від 22 березня 2017 року та від 19 квітня 2017 року, у порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", а також скаргу позивача від 27 квітня 2017 року, заяву від 19 квітня 2017 року, скаргу від 11 квітня 2017 року, дві скарги від 12 квітня 2017 року, що свідчить про протиправну бездіяльність, а тому вказані позовні вимоги в цій частині правильно задоволені судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви, позивачем також додано копію скарги від 03 травня 2017 року із відміткою відповідача про її отримання 03 травня 2017 року, адресованої в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області, у якій позивач просив вжити заходів для поновлення його прав та надати відповідь на запит, вжити заходів для припинення корупційних діянь у ГУ Держгеокадастру у Київській області, звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для складання протоколу стосовно винних осіб, запросити його на розгляд скарги і надати інформацію про вжиті заходи.
У відповідь на вказану скаргу відповідач у листі від 25 травня 2017 року №Д-13782/0-8752/6-17 повідомив, що на запит про отримання публічної інформації від 19 квітня 2017 року стосовно надання інформації про кількість наказів відповідача на дозвіл для розробки проекту землеустрою на земельні ділянки надано відповідь у встановлений законом термін від 03 травня 2017 року за №ПІ-314/0-6609/6-17.
Однак, у листі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 25 травня 2017 року №Д-13782/0-8752/6-17, не повідомлено інформації про вжиті заходи для поновлення прав позивача, про вжиття заходів для припинення корупційних діянь у ГУ Держгеокадастру у Київській області, щодо звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для складання протоколу стосовно винних осіб, щодо запрошення позивача на розгляд скарги і надання інформації про вжиті заходи.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга позивача від 03 травня 2017 року по суті поставлених у ній питань фактично не розглянута, що вказує на протиправну бездіяльність відповідачів.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Київській області надати позивачу та третім особам дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено, ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 30 листопада 2015 року, зареєстроване відповідачем 13 січня 2016 року за №Д-704/0/5-16, у якому просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,09 га, яка розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, додатком до якого вказані копії паспорта, ідентифікаційного номера та кадастрової карти України з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
Відповідач у листі від 08 лютого 2016 року №Д-704/0-1593/6-16 надав відповідь, в якій зазначив, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, з урахуванням чого відсутні підстави для прийняття рішення стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території село Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до частин дев'ятої та десятої статті 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Зазначені праві норми вказують, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, мають право реалізувати таке право шляхом подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, за результатами розгляду яких відповідні уповноважені органи приймають одне із рішень - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову у наданні дозволу; у свою чергу підставою для такої відмови може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено, відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з підстав того, що передача безоплатно у власність земельних ділянок можлива виключно після припинення права користування чи власності на таку ділянку, тобто, на думку ГУ Держгеокадастру у Київській області, заявлена позивачем земельна ділянка знаходиться у власності чи користуванні іншої особи.
Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено визначених у статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, зокрема, щодо невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Крім того, відповідачем не було надано до суду першої інстанції доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, відведена будь-якій іншій особі.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині правомірно задоволені частково, оскільки суд не вправі зобов'язувати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення за результатами розгляду звернення особи, оскільки у справі відсутні відповідні документи, з якими позивач звертався до відповідно до ГУ Держгеокадастру у Київській області з метою відведення земельної ділянки.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2018 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О. Сорочко
А.Ю. Коротких
Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2018 року