Справа № 826/13003/16 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
11 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, Державної судової адміністрації України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної судової адміністрації України, в якому, посилаючись на затримку виплати йому грошового забезпечення за період з 01 червня 2005 року до 31 листопада 2005 року, просив:
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити позивачу індексацію заробітні плати за період з 01 червня 2005 року до 31 листопада 2005 року по травень 2015 року, в розмірі 19 344,30 грн.;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 червня 2005 року до 31 листопада 2005 року по травень 2015 року, в розмірі 40 192,33 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію за втрату частини заробітної плати за період з 01 червня 2005 року до 31 листопада 2005 року у зв'язку з порушенням термінів її виплати по травень 2015 року в розмірі 37 130,09 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року виправлено описку, допущену у мотивувальні та резолютивній частині тексту рішення від 12 липня 2018 року у справі № 826/13003/16, замість « 37 130, 09 грн.» правильно читати « 40 130, 09 грн.».
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що визначення розміру належного позивачу протягом червня-листопада 2005 року грошового забезпечення з урахуванням збільшення його окладу у липні та вересні 2005 року (що враховується при вирішенні питання про необхідність проведення індексації) було здійснено судом у справі №12777/12/2070 і визначено рішенням, яке набрало законної сили. Відтак позовна вимога про зобов'язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію заробітної плати за період 01 червня - 31 листопада 2005 року по травень 2015 року, в розмірі 19 344,30 грн. задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач також подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є безпідставною та не підлягає задоволенню, натомість, скарга позивача є обґрунтованою, отже такою, що підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Харківським окружним адміністративним судом у постанові від 05 червня 2013 року по справі №12777/12/2070 за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України та Державної казначейської служби України, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 13 січня 2014 року, встановлено, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), розмір посадового окладу позивача у 2005 році в грошовому еквіваленті повинен був складати: з 01 січня 2005 року по 31 березня 2005 року - 1965 грн., з 01 квітня 2005 року по 30 червня 2005 року - 2175 грн., з 01 липня 2005 року по 31 серпня 2005 року - 2325 грн., з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2005 року - 2490 грн.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наявних в матеріалах справи роздавальних відомостей, розмір грошового забезпечення позивача за період з червня 2005 року по листопад 2005 року, обчислений з урахуванням посадового окладу судді у розмірі 50% посадового окладу Голови Верховного Суду України та без урахування п'ятдесяти відсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 19 вересня 1996 року №856, стовідсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173, премії та інших надбавок, повинен був складати загалом 22 896,50 грн., у т.ч. у червні 2005 року - 3 525 грн. (посадовий оклад (2 175 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (870 грн.); у липні 2005 року - 3735 грн. (посадовий оклад (2 325 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (930 грн.); у серпні 2005 року - 3 735 грн. (посадовий оклад (2 325 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (930 грн.); у вересні 2005 року - 3 966 грн. (посадовий оклад (2 490 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (996 грн.); у жовтні 2005 року - 3 966 грн. (посадовий оклад (2 490 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (996 грн.); у листопаді 2005 року - 3 969,50 грн. (посадовий оклад (2 490 грн.) + надбавка за в/звання (133,50 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (996 грн.).
Розмір фактично отриманого позивачем грошового забезпечення за період з червня 2005 року по листопад 2005 року складає загалом 7 425 грн., у т.ч. у червні 2005 року - 1 237 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253 грн.; у липні 2005 року - 1 237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253,60 грн.); у серпні 2005 року - 1 237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253,60 грн.); у вересні 2005 року - 1 237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253,60 грн.); у жовтні 2005 року - 1 237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253,60 грн.); у листопаді 2005 року - 1 237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + 253,60 грн.).
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 статті 2 Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, відповідно до п.п.2, 4, 5 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, індексація заробітної плати є її складовою частиною та в умовах зростання цін її віднесено до державних соціальних гарантій, що є обов'язковим для підприємств, установ та організацій всіх форм власності. Несвоєчасна виплата заробітної плати є підставою для виплати компенсації.
З наведених норм вбачається, що недосплачена частина заробітної плати позивача за червень-листопад 2005 року підлягає індексації.
Детальний розрахунок індексації заробітної плати позивача, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, наведений у додатках, які додані до позовної заяви, зокрема, розрахунки індексації заробітної плати поділені на періоди - з моменту заборгованості (з червня по листопад 2005 року) до моменту фактичного отримання коштів (травень 2015 року).
Так, сума індексації оплати праці позивача за 10 років з моменту заборгованості у (період червень 2005 року по листопад 2005 року) до моменту виплати заборгованості у травні 2015 року складає 3 224,05 грн. щомісячно.
Формула розрахунку загальної суми індексації з періоду червень-листопад 2005 року по травень 2015 року:
З 224,05 грн.*6 = 19 344,30 грн.
Де:
З 224,05 грн. - сума індексації
6 - кількість місяців заборгованості (з червня по листопад включно)
19 344,30 грн. - загальна сума індексації заробітної плати позивача з періоду червень - листопад 2005 року по травень 2015 року.
Підсумовуючи викладене, з огляду на те, що фактично заборгованість грошового утримання позивач отримав 28 травня 2015 року, загальна сума індексації грошового утримання позивача з моменту заборгованості (період червень по листопад 2005 року) до моменту виплати заборгованості у травні 2015 року складає 19 344,30 грн.
Посилання суду на те, що визначення розміру належного позивачу протягом червня-листопада 2005 року грошового забезпечення з урахуванням збільшення його окладу у липні та вересні 2005 року (що враховується при вирішенні питання про необхідність проведення індексації) було здійснено судом у справі № 12777/12/2070, а відтак позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію заробітної плати за період 01 червня - 31 листопада 2005 року по травень 2015 року в розмірі 19 344,30 грн. задоволенню не підлягає, є безпідставною та необґрунтованою.
Як вбачається з постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року по справі № 12777/12/2070. індексація заробітної плати позивача за період 01 червня - 31 листопада 2005 року по травень 2015 року проведена не була і при цьому збільшення окладу позивача у серпні, жовтні та листопаді 2005 року також не було, але цього не було враховано судом в оскаржуваному рішенні від 12 липня 2018 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що необхідно нарахувати та виплатити позивачу індексацію заробітної плати за період 01 червня - 31 листопада 2005 року по травень 2015 року в розмірі 19 344,30 грн.
Щодо позовної вимоги про компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, то суд зазначає таке.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товарі тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Механізм розрахунку розміру компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати для зарплат з 1 січня 2001 року затверджений у Законі України «Про компенсацію громадянам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків їх витати» №2050.
Відповідно статті 2 Закону №2050, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Закон слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Згідно статті 6 Закону №2050, компенсацію виплачують зокрема за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Так, сума компенсації за втрату частини грошового утримання позивача за період червень-листопад 2005 року через порушення термінів її виплати за підрахунками суду складає 40 192,33 грн. (6 017,21 грн. за червень 2005 року до травня 2015 року + 6 539,89 грн. за липень 2005 року до травня 2015 року + 6 539,89 грн. за серпень 2005 року до травня 2015 року + 7 105,62 грн. за вересень 2005 року до травня 2015 року + 7 017,78 грн. за жовтень 2005 року до травня 2015 року + 6 909,70 грн. за листопад 2005 року до травня 2015 року).
Стосовно вимоги апеляційної скарги позивача щодо компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати не в тому розмірі, то суд вважає її безпідставною, оскільки суд своєю ухвалою від 22 серпня 2018 року виправив допущену арифметичну помилку та зазначив у мотивувальній та резолютивній частинах замість « 37 130, 09 грн.» правильно читати « 40 130, 09 грн.», тобто в тому розмірі, що і було заявлено в позові.
Щодо доводів відповідача, то суд зазначає, що ДСА є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання суддів, саме вона несе відповідальність за фінансове забезпечення кожного суду. Оскільки відповідач не виконав своєчасно в повному обсязі нарахування та виплату позивачу заробітної плати, то в його діях вбачаються ознаки протиправної бездіяльності.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Разом з тим, судом при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови в позові порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи щодо цієї частини позовних вимог. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, а рішення суду - скасувати в частині.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову скасувати.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію заробітної плати за період 01 червня - 31 листопада 2005 року по травень 2015 року в розмірі 19 344,30 грн.
В решті залишити рішення без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.