і м е н е м У к р а їн и
22 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/762/17
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року
у адміністративній справі № 804/762/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 про зобов'язання Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області виключити належне йому на праві власності майно, а саме, частку 17/100 нежитлової будівлі, станція технічного обслуговування, АДРЕСА_1 з податкової застави і про зобов'язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради зняти обтяження на майно у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру обтяжень.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем по справі з підстав неповного з'ясування судом фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі та порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення його вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що після придбання ним на публічних торгах 23 лютого 2016 року нерухомого майна (частка 17/100 нежитлової будівлі (Станція технічного вслуговування), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), що перебувало в іпотечній заставі, йому стало відомо про існування обтяження щодо вказаного майна - податкової застави, зареєстрованої Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 25.12.2015 року стосовно боржника - колишнього власника майна ОСОБА_2 Апелянт вказує на те, що задовго до виникнення права податкової застави на вказане нерухоме майно, а саме, ще 22.11.2006 р. була зареєстрована заборона відчуження на підставі договору іпотеки (іпотекодержатель - АКБ «УКРСИББАНК»), що суперечить вимогам п.87.2 п.87.3.1. ст.87 Податкового кодексу України, що є підставою для виключення з податкової застави придбаної ним на публічних торгах частки нерухомого майна, оскільки таке майно не могло бути джерелом погашення податкового боргу платника з підстав надання його у заставу банку і її реєстрації у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави. За вказаних обставин, які суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, тому просить зобов'язати відповідача 1 здійснити дії щодо припинення порушення його конституційного права вільно розпоряджатися своєю власністю та виключити належне йому на праві власності майно з податкової застави, а відповідача 2 просить зобов'язати внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру обтяжень щодо скасування обтяження стосовно належного йому на праві власності майна.
Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обстави та правильність їх юридичної кваліфікації, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що зверненню ОСОБА_1 до суду з позовом у цій справі передувало його звернення 01.07.2016 року до ДПІ у Соборному районі м. Дніпра з заявою про звільнення з податкової застави придбаного ним на публічних торгах нерухомого майна - 17/100 частини приміщення СТО, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на яке згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 25.12.2015 року накладено обтяження як таке, що належить платнику податків - боржнику перед бюджетом ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1).
У відповідь на зазначену в попередньому абзаці заяву ОСОБА_1, відповідач повідомив останнього листом № 22118/10/04-63-17-28 від 06.07.2016 року про те, що податковий борг ОСОБА_2 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 5195,83 грн. не погашений, тобто, продовжує рахуватися податковий борг, що унеможливлює звільнення майна з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів.
Відмова суду першої інстанції у задоволенні вимог позивача у цій справі обґрунтована детальною та послідовною перевіркою підстав виникнення податкового боргу ОСОБА_2 та процедури опису належного на праві власності ОСОБА_2 майна у податкову заставу від 12.11.2015 року, державної реєстрації обтяження речового права і податкової застави по об'єкту нерухомості, а також факту непогашення ОСОБА_2 грошових зобов'язань внаслідок чого податковим органом 09.10.2015 року було передано до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 804/13568/14 щодо відкриття виконавчого провадження та стягнення податкового боргу з ОСОБА_2 у сумі 3227,32 грн., що підтверджується листом від 07.10.2015 № 36014/10/23-01.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі і вважає правильною позицію суду, який при вирішенні спору у цій справі не вдавався в обговорення обставин, за яких у 2015 році при державній реєстрації обтяження речового права і податкової застави по спірному об'єкту нерухомості не було виявлено заборону відчуження цього об'єкту з 22.11.2006 р. на підставі укладеного між ОСОБА_2 та АКБ «УКРСИББАНК» договору іпотеки, оскільки позивач по справі не був стороною правовідносин за укладеним у 2006 р. договором іпотеки та процедури застосування податкової застави, яка мала місце у 2015 р., а оскарження якої обмежено процесуальними строками, що не дотримані у даному випадку.
При цьому, судова колегія звертає увагу на відсутність будь-якої можливості у даній адміністративній справі для обговорення правомірності проведеної у 2015 р. процедури обтяження (податкової застава) на спірний об'єкт нерухомого майна, оскільки документи з цього приводу сторонами по справі суду не надавалися.
Погоджується судова колегія також з позицією суду першої інстанції у цій справі стосовно відсутності у даному випадку передбачених Податковим кодексом підстав для звільнення нерухомого майна (частка 17/100 нежитлової будівлі (Станція технічного вслуговування), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) з податкової застави із внесенням змін до відповідних державних реєстрів, оскільки такі підстави чітко описані у п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України, і в даному випадку ці підстави відсутні.
Сам факт продажу позивачу нерухомого майна (частки 17/100 нежитлової будівлі (Станція технічного вслуговування), що перебуває у податковій заставі з 2015 р., не може слугувати підставою для задоволення фіскальним органом вимог позивача, оскільки відповідно до статті 95 Податкового Кодексу майно може бути звільнено з податкової застави лише з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
Підсумовуючи вищенаведене, а також виходячи з сутності адміністративного судочинства, яке має бути використано лише задля захисту порушених прав позивача від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а заходи по відновленню порушеного права позивача можуть бути вжиті адміністративним судом лише у випадку встановлення і підтвердження факту протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Тим більш, що у даній справі позивач не вказує якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів було порушено безпосередньо його права, судом при вирішенні спору у цій справі також не встановлено таких фактів, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для вжиття адміністративним судом заходів по захисту прав позивача у спосіб, який ним визначений. Тому судова колегія визнає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги позивача такими, що не підлягають задоволенню у цій справі.
Одночасно, судова колегія наголошує на тому, що позивач має можливість обрати ефективний та належний спосіб захисту його порушеного права власності в порядку цивільного або господарського судочинства.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року- залишити без змін
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов