П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1166/18
Категорія: 5.1 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018р. по справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИРЯЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №4» про призупинення використання артсвердловини №2747/8285/1 до отримання дозволу на спеціальне водокористування, -
У березні 2018р. Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулася в суд із позовом до ТОВ «ШИРЯЇВСЬКА ПМК №4», в якому просила призупинити використання ТОВ «ШИРЯЇВСЬКА ПМК №4» артезіанської свердловини №2747/8285/1, яка знаходиться на балансі підприємства і розташовується в межах території господарчого двору.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 28.02.2018р. по 6.03.2018р. інспекторами проведено планову перевірку ТОВ «ШИРЯЇВСЬКА ПМК №4» з питань дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, за результатами якої складено акт перевірки, у висновках якого вказано на відсутність у підприємства дозволу на спеціальне водокористування; крім того не ведеться облік кількості водовикористання: відсутній лічильник кількості водокористування; відсутній журнал обліку водокористування; звітність 2-ТП (водгосп) складається з нульовими показниками, що не відповідає дійсності, а також встановлено відсутність індивідуальних норм водоспоживання по підприємству.
На підставі встановлених порушень, у лютому 2018р. контролюючим органом винесено припис за №15, згідно якого ТОВ «ШИРЯЇВСЬКА ПМК №4» зобов'язано усунути вказані порушення.
Позивач звернувся із вказаним позовом до суду, в якому просив винести постанову, якою призупинити використання ТОВ «ШИРЯЇВСЬКА ПМК №4» артезіанської свердловини №2747/8285/1.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Сторони були сповіщенні про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, проте від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарг без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів споживання товариством води в об'ємі більше ніж 5 кубічних метрів на добу.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами, що згідно наказу за №116 від 27.02.2018р. та на підставі направлення на проведення планової перевірки за №71пр від 27.02.2018р. в період з 28.02.2018р. по 6.03.2018р. було проведено планову перевірку дотримання ТОВ «ШИРЯЇВСЬКА ПМК №4» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
З результатами перевірки складено акт, у висновках якого встановлено відсутність у підприємства дозволу на спеціальне водокористування, не ведеться облік кількості водовикористання: відсутній лічильник кількості водокористування; відсутній журнал обліку водокористування; звітність 2-ТП (водгосп) складається з нульовими показниками, що не відповідає дійсності, а також встановлено відсутність індивідуальних норм водоспоживання по підприємству.
В подальшому, 6.02.2018р. контролюючим органом винесено припис за №15, яким товариство зобов'язано до 6.05.2018р. отримати дозвіл на спеціальне водокористування; облік кількості водокористування; до 15.03.2018р. постійно ввести первинний облік кількості водовикористання, встановити лічильник кількості водокористування, оформити журнал обліку водовикористання, звітність 2-ТП (водгосп) складати у відповідності до показників водоміру та фіксованих даних журналу водовикористання; до 6.05.2018р. розробити індивідуальні норми водоспоживання водовідведення по підприємству з урахуванням всіх можливих водо споживачів та ланок водокористування.
Перевіряючи правомірність рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову, з урахуванням підстав за якими апелянт просить його скасувати, судова колегія виходить з наступного.
Приписами п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ за №275 від 19 квітня 2017р. визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За правилами пп. «г» п.4.2 Положення, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог:
- законодавства про охорону атмосферного повітря щодо: виконання запланованих і затверджених загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм; наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин, забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання; порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях; надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.
Положеннями абз.2 ч.1 ст.1 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
За правилами ст.46-48 Водного кодексу України, водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
За правилами ч.1 ст.49 цього Кодексу спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно з ст.16, 19, 21 Кодексу України про надра користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Таким чином, законодавство передбачає обов'язок отримання господарюючим суб'єктам як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Крім того, Кодексом України про надра передбачені умови, при наявності яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу.
А саме, ст.23 цього Кодексу зазначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Як вбачається із матеріалів справи, що основним видом діяльності відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; роздрібна діяльність з лотків і на ринках іншими товарами.
Апеляційний суд зазначає, що нормами ст.48 ВК України встановлено, що до спеціального водокористування не належать забір та/або використання води в об'ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води.
З огляду на викладене, судова колегія звертає увагу на те, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, контролюючим органом не було надано будь-яких доказів на підтвердження факту забору та/або використання ТОВ «ШИРЯЇВСЬКА ПМК №4» води в об'ємі більше 5 кубічних метрів на добу.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що оскільки товариство видобуває підземні води для сільськогосподарських, виробничих, а також для власних господарсько-побутових потреб, то з огляду на вказане, товариством не порушено норм чинного законодавства України щодо забору та використання води, а відтак позовні вимоги інспекції щодо призупинення використання артезіанської свердловини №2747/8285/1, яка знаходиться на балансі підприємства і розташовується в межах території господарчого двору не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції в Одеській області, оскільки суб'єктом владних повноважень не доведений факт порушення підприємством діючого законодавства щодо забору та використання води.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв