П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/402/18
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2018р. ОСОБА_2 звернулася в суд із адміністративним позовом до ЦОУПФ України м.Миколаєва Миколаївської області, в якому просила:
- зобов'язати УПФ поновити виплату пенсії з грудня 2017р. в розмірі, відповідно до норм чинного пенсійного законодавства;
- стягнути з УПФ матеріальну шкоду в сумі 1 280грн. відповідно до суми судового збору, за заявами до місцевого суду з позовами до ЦОУПФ України м.Миколаєва Миколаївської області;
- стягнути моральну шкоду в сумі 1грн, за необхідність доказування що закони та інші нормативно-правові акти приймаються відповідно до Конституції та повинні їй відповідати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що з вересня 2001р. вона перебувала на обліку в ЦОУПФ України м.Миколаєва Миколаївської області та отримувала пенсію за віком у відповідності до ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». У травні 2017р. вона звернулась із заявою до пенсійного органу про зняття її з обліку, у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, після чого її було знято з обліку в УПФ та виплачено пенсію за 6 місяців. У листопаді 2017р. вона звернулась із листом до УПФ про поновлення виплати пенсії. Однак, листом УПФ за №555-С-01 від 12.12.2017р. їй відмовлено у поновленні виплати пенсії.
Позивачка вважає дії пенсійного органу протиправними та такими, що порушують її права, просила позов задовольнити.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно дост.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання поновлення виплати пенсії є передчасними, оскільки відповідь УПФ на звернення позивачки надано в порядку ЗУ «Про звернення громадян» та рішення про поновлення пенсії або про відмову у поновленні пенсії пенсійним органом не приймалось.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судовою колегією встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з вересня 2001р. ОСОБА_2 перебувала на обліку в ЦОУПФ України м.Миколаєва Миколаївської області та отримувала пенсію за віком на підставі ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. за №1058- IV.
У травні 2017р. ОСОБА_2 звернулась із заявою до УПФ про зняття її з обліку та виплати пенсії за 6 місяців у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю. Пенсійним органом ОСОБА_2 знято з обліку та виплачено пенсію за 6 місяців.
В подальшому, ОСОБА_2 зверталась із заявою до УПФ про поновлення її на обліку та про виплату їй пенсії з грудня 2017р.. Вказана заява пенсійним органом була розглянута у порядку встановленим ЗУ «Про звернення громадян», оскільки дана заява була подана у не встановленій формі. Так, листом УПФ за №134-С-01 від 6.06.2017р. ОСОБА_2 повідомлено про відсутність правових підстав для поновлення виплати її пенсії.
He погоджуючись з вказаною позицією УПФ позивачка звернулась із адміністративним позовом до суду, в якому просила зобов'язати УПФ відновити її на обліку та поновити виплату раніше призначеної пенсії з грудня 2017р.. Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 18.07.2017р. у справі за №4898/2654/17 відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з передчасністю вимог, оскільки управлінням фактично виплачено позивачу пенсію за 6 місяців після звернення, та відсутністю рішення управління про відмову у поновлення виплати пенсії, що є наслідком звернення за невстановленою формою.
У липні 2017р. ОСОБА_2 звернулась із заявою встановленої форми до УПФ про поновлення виплати раніше призначеної пенсії.
Однак, рішенням УПФ за №56/2 від 2.08.2017р. відмовлено ОСОБА_2 у поновленні виплати пенсії, у зв'язку з відсутністю підтвердження реєстрації місця проживання в Україні та використання нею права на отримання належної їй пенсійної виплати за 6 місяців наперед перед виїздом по 30.11.2017р. включно.
З метою врегулювання досудового спору, представником позивача, 24.11.2017р. направлено лист до ЦОУПФ України м.Миколаєва Миколаївської області з проханням поновлення виплати раніше призначеної їй пенсії.
У грудні 2017р. пенсійним органом надано відповідь за №555-С-01 на лист у порядку ЗУ «Про звернення громадян» за 393/96-ВР, яким роз'яснено порядок звернення за поновленням виплати раніше призначеної пенсії, якого позивачем не було дотримано, а саме, зазначено, що заява про поновлення раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто до органу за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії, що вимагається Порядком подання та оформлення документів для призначенні (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ за №22-1 від 25.11.2005р..
Позивачка не погоджуючись із вказаною відповіддю за №555-С-01, звернулась в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність дій та рішень ЦОУПФ України м.Миколаєва Миколаївської області, які позивачка просить визнати протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ст.19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).
За правилами ст.44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Приписами ч.5 ст.45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
У відповідності до ч.2 ст.49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч.3 ст.35 та ст.46 цього Закону.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846 (надалі - Порядок №22-1).
Приписами п.4.1 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (Додаток 2). Отже, додатком до Порядку №22-1, передбачена обов'язкова форма заяви, встановлена для звернення за перерахунком пенсії.
Положеннями п.1.5. Порядку №22-1 передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного ПФ України.
Крім того, у відповідності до п.2.9 Порядку №22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що згідно довідки, за підписом Першого заступника міського голови - Давідєріна А.Д., від 16.05.2017р. про зняття з реєстрації місця проживання особи, ОСОБА_2, з 16.05.2017р. у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання: Ізраїль.
Як вбачається з матеріалів справи, ЦОУПФ України м.Миколаєва Миколаївської області при розгляді заяви представника позивача про поновлення виплати пенсії, надано відповідь в порядку ЗУ «Про звернення громадян» та рішення про поновлення виплати пенсії або відмову у поновленні не приймалось.
Таким чином, з урахуванням відсутності відповідного рішення відносно ОСОБА_2, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов'язання УПФ провести поновлення і виплату пенсії ОСОБА_2 є передчасними, оскільки до прийняття пенсійним органом відповідного рішення спір про таке поновлення (чи відмову у поновленні) не може бути предметом судового розгляду.
Що стосується стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, апеляційний суд зазначає наступне.
Як вбачається із позову та апеляційної скарги, що ОСОБА_2 зазначає, що сума 1280грн. це суми, сплачені нею за звернення до суду з позовними вимогами до відповідача у цивільних справах (справа за №489/2654/17 та справа за №489/3737/17).
Положеннями ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступи відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова службова особа.
Отже, умовою для стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень є задоволення позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, що за результатом розгляду правових спорів місцевим судом винесено два рішення, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Відповідно до чого, судом не було вирішено питання, щодо стягнення судового збору з відповідача.
Що стосується стягнення моральної шкоди, апеляційний суд зазначає наступне.
У відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За правилами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Приписами п.2 ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_2 стверджуючи що їй завдано моральну шкоду, не обґрунтувала, в чому саме полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з бездіяльністю відповідача, не визначено, якими доказами це підтверджується.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв