П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/72/18
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,
при секретарі Іщенко В.О.,
за участю представника позивача Віштала Д.А. та представника відповідача Балихіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Херсонської митниці ДФС на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року (м. Херсон, дата складання повного тексту рішення - 14.03.2018 р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» до Херсонської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, -
12.01.2018 року ТОВ «Комерційна фірма Строй Мастер» звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Херсонської митниці ДФС, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської митниці ДФС №UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017 року про коригування митної вартості товарів;
- стягнути з відповідача на користь позивача зайво сплачені кошти за проведення митного оформлення товару, внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017 року в сумі 56644,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що як зазначає позивач, ним при розмитненні товару, було надано усі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, які не містили розбіжностей. Наведені ж митним органом підстави щодо коригування митної вартості є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим, митницею неправомірно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року позов ТОВ «Комерційна фірма Строй Мастер» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської митниці ДФС №UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017р. про коригування митної вартості товарів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Херсонської митниці ДФС 10.04.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
30.11.2017 декларантом підприємства ТОВ «КФ «Строй Мастер» за договором про надання послуг митного брокера ФОП ОСОБА_3 до сектору митного оформлення митного поста «Херсон - центральний» Херсонської митниці ДФС було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товару «душові кабіни», країна походження Китай, якій присвоєно номер № UA 508070/2017/000976. Товар ввезено на умовах поставки FOB - SHANGHAI (Китай) на виконання умов договору від 05.10.2017 року №CH-UA-17/10/05 між ним та компанією Jiaxing Farland Sanitary Ware CO., LTD. (Китай).
Для здійснення митного оформлення та на підтвердження заявленої митної вартості декларантом було надано наступні документи:
- пакувальний лист б/н від 17.10.2017 року;
- рахунок-фактура GS/02-1701 від 17.10.2017 року;
- коносамент № MRFB17100632 від 21.10.2017року;
- акт про проведення митного огляду №UА500120/2017/002421 від 29.11.2017 року;
- довідку, що підтверджує транспортні витрати 2311/11 від 23.11.2017 року;
- доповнення до контракту № 1 від 17.10.2017 року;
- зовнішньоекономічний договір від 05.10.2017 року №CH-UA-17/10/05;
- договір на перевезення №11012017-1 від 11.01.2017 року.
Однак, Херсонською митницею ДФС з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів було запропоновано ТОВ «КФ «Строй Мастер» надати додаткові документи: 1) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково, разом із заявою №20/12/2017-89 від 21.12.2017р., було надано відповідачу додаткові документи: прайс-лист від виробника; комерційну пропозицію від виробника; експортну декларацію країни відправлення;
Однак, не зважаючи на надані декларантом додаткові документи, Херсонською митницею ДФС було прийнято рішення №UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017 року про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що подані заявником документи для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх необхідних даних та не всі відомості і розрахунки підтверджені. Декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Декларантом неподані усі необхідні документи, а саме: 1) каталоги виробника товару, 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, 3) виписку з бухгалтерської документації, 4) страхові документи, 5) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Подані декларантом документи містять розбіжності : в поданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати від 23.11.2017 року №2311/11 міститься посилання на коносамент №962281323, в той час як до митного оформлення подано коносамент від 21.10.2017 року №MRFB, а в додатково наданій експортній декларації країни відправлення також міститься посилання на коносамент, відмінний від наданого до митного оформлення. Оформлення експортної декларації здійснено 15.10.2017 року, що на два дні раніше видачі інвойсу від 17.10.2017 року №GS/02-1701, посилання на яке міститься у цій декларації. Тому митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України, а також вказано причини, з яких не застосовані попередні методи .
Крім того, старшим державним інспектором Тринос О.М. 30.11.2017 року було складено і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів за №UА508070/2017/00036 .
Не погоджуючись з рішенням митниці про коригування заявленої митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з часткової неправомірності дій та рішень відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.4,5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Як встановлено ч.1 ст.51 та ч.2 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до приписів ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, частинами 1 - 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Приписами частин 1 - 3 статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, як вже зазначалося судом, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Тобто, згідно норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з ч.6 ст.53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, Херсонською митницею ДФС було прийнято спірне рішення №UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017 року про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що подані заявником документи для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх необхідних даних та не всі відомості і розрахунки підтверджені.
Одночасно, відповідач вказує на неподання усіх необхідних документів, а саме:
1) каталоги виробника товару;
2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
3) виписку з бухгалтерської документації,
4) страхові документи,
5) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Разом з тим, судова колегія з урахуванням вищевикладених норм МК України, зазначає, що такі документи подаються якщо первісно подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, як вже зазначалося вище позивачем був додатково наданий прас-лист, комерційна пропозиція та експортна декларація країни відправлення.
Також, однією з підстав для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало встановлення відповідачем того, що документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, в поданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати від 23.11.2017р. №2311/11 міститься посилання на коносамент №962281323, в той час як до митного оформлення подано коносамент від 21.10.2017р. №MRFB17100632, а в додатково наданій експортній декларації країни відправлення також міститься посилання на коносамент, відмінний від наданого до митного оформлення.
В свою чергу, як встановлено судами обох інстанцій, у довідці про транспортні витрати від 23.11.2017 року дійсно зазначений коносамент 962281323.
Проте, при оформлені морського перевезення вантажу, згідно сталої морської практики оформлюється одночасно два типи коносаментів: лінійний коносамент (Master bill of loading) та домашній коносамент (House bill of loading).
Лінійний коносамент видається морським перевізником і підписується капітаном (або лінійним агентом, представником судноплавної компанії) та передається експедитору/агенту. Лінійний коносамент підтверджує замовлення/бронювання певного вантажомісця на судні (згідно ваги вантажу, типу контейнеру та інше) для перевезення до конкретного порту.
Так, суд апеляційної інстанції, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них пояснення позивача, встановив, що лінійний коносамент щодо перевезення в Одесу вантажу з зазначенням ваги вантажу та номеру контейнеру був оформлений під номером 962281323. Домашній ж коносамент видається вже безпосередньо експедитором зі вказівкою даних про фактичних відправника та отримувача вантажу.
В даному випадку, експедитором ПП «Савікон» (після оформлення лінійного коносаменту) був виданий домашній коносамент за №MRFB17100632.
Таким чином, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що митним органом, в даному випадку, фактично не враховано специфіки укладення договорів морського перевезення вантажів, коли обидва документи одного й того ж вантажу, оформлюються з різних підстав на різних етапах морського перевезення, оскільки на час оформлення митної декларації країни відправлення, у вантажовідправника були дані лінійного коносаменту 962281323, які й були зазначені останнім. Дані домашнього коносаменту у вантажовідправника бути не могли, оскільки сторонами в даному товарно-супровідному документі зазначались вже експедитор та отримувач вантажу.
До того ж слід зазначити, що посилання в митній декларації країни відправлення на номер лінійного коносаменту не свідчить про наявність розбіжностей та про можливе заниження позивачем митної вартості товарів.
Що ж стосується певних розбіжностей у датах експортної декларації 15.10.2017 року, що на два дні раніше видачі інвойсу від 17.10.2017 року №GS/02-1701, посилання на який міститься у цій декларації, то судова колегія з цього приводу зазначає, що позивачем суто формально і неумисно допущено цю помилку при оформленні інвойсу, що підтверджується листом виробника. Зазначений лист був наданий митниці разом із заявою від 27.12.2017 року.
Також, при цьому слід вказати, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Разом з тим, дата інвойсу безпосередньо ціни товару не стосуються, а відтак помилка у даті не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Щодо іншої частини позовних вимог про стягнення з Херсонської митниці ДФС України зайво сплачених коштів за проведення митного оформлення товару внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товару, у сумі 56644,51 грн., то судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне про наступне.
У відповідності до ч.1 та ч.3 ст.301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Розділом ІІІ Порядку №618 встановлено порядок повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.
Також, згідно п.1 Розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Ця заява разом з пакетом документів перевіряється, та готується висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України .Відповідно до п.7 Розділу ІІІ Порядку №618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
Таким чином, визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.
Разом з тим, якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення.
При цьому, повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
Отже, у зв'язку з вищезазначеним, заявлена вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 56644,51 грн. є передчасною.
Також, приймаючи остаточне рішення по даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити ще й про те, що 28.11.2018 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від директора ТОВ «Комерційна фірма Строй Мастер» про постановлення судом по даній справі окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону.
Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Як визначено ч.ч.3,4 ст.249 КАС України, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням передбачених адміністративним процесуальним законом засобів.
Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом вирішення справи по суті.
При цьому, такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи в публічно-правових відносинах.
Одночасно, додатково слід зазначити, що як встановлено судом апеляційної інстанції дії відповідача, пов'язані зі скасуванням рішення відповідача про коригування митної вартості товарів окремо незаконними чи протиправними не визнавались.
Крім того, на думку суду, постановлення окремої ухвали фактично є правом суду та, в свою чергу, не буде сприяти будь-якому припиненню правопорушення та/або відновленню порушеного права.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Херсонської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 07.12.2018р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук